Цей Звіт про управління складено відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 No 996-XIV.

Основними видами діяльності Товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протягом звітного періоду були:-надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення , н.в.і.у.) (КВЕД 64.99) (основний);-інші види грошового посередництва ( КВЕД 64.19), -фінансовий лізинг (КВЕД 64.91);-інші види кредитування (КВЕД 64.92);- діяльність страхових агентів і брокерів (КВЕД 66.22);- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20).Товариство здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, виданої 07.03.2024 Національним банком України, що включає такі види фінансових послуг:- надання коштів та банківських металів у кредит;- фінансовий лізинг.

Метою діяльності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» є задоволення потреб суб᾽єктів господарювання і населення в фінансуванні та одержання прибутку шляхом надання фінансових послуг в порядку i на умовах, визначених чинним законодавством України, Статутом та внутрішніми положеннями. Товариство вбачає за необхідне продовжити реалізувати такі заходи:- розвиток і підтримання на високому рівні іміджу та репутації Товариства як надійної рентабельної фінансової установи;- якісне розширення клієнтської бази;- зростання обсягу кредитування клієнтів;- збільшення прибутку за рахунок розширення клієнтської бази.Станом на 01.01.2027 р. Товариством заплановано нарощення середньоденних залишків кредитного портфелю до 486 088 тис. грн. На 2026 рік Товариством заплановано отримання операційних доходів на рівні 99 730 тис. грн. Джерелом операційних доходів є переважно доходи від кредитування.

Товариство не має дочірніх компаній.

Товариство не має філій та інших відокремлених структкрних підрозділів.

Станом на 31.12.2025 структуру корпоративного управління Товариства складають його органи управління, а саме:Загальні збори учасників;Наглядова рада;Правління.Крім того, з метою нагляду за поточною діяльністю в Товаристві створено службу внутрішнього аудиту. Загальні збори учасників є вищим органом управління.Наглядова Рада Товариства є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної Статутом та чинним законодавством, контролює та регулює діяльність Правління. Кількісний склад Наглядової ради складає 3 особи. Членом Наглядової ради Товариства може бути лише фізична особа. Голова та член Наглядової ради не можуть бути одночасно членом Правління. Член Наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі.Член Наглядової ради, обраний як представник учасника, може бути замінений таким учасником у будь-який час. Про зміну свого представника у складі Наглядової ради учасник повідомляє Товариство у письмовій формі за 7 календарних днів до дати такої заміни. Учасник, представник якого обраний членом Наглядової ради, може обмежити повноваження свого представника як члена Наглядової ради.Станом на 31.12.2025 Головою Наглядової ради є Коваль Леся Анатоліївна, членами Наглядової ради - Гирка Надія Олексіївна, Лихошвай Наталія Валентинівна.Порядок діяльності Наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, розмір винагороди членів Наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються Статутом, відповідним внутрішнім положенням про Наглядову раду Товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом Наглядової ради. Наглядовій раді Товариства можуть бути делеговані повноваження Загальних зборів учасників, крім віднесених до виключної компетенції Загальних зборів учасників.Наглядова рада зобов'язана вимагати скликання Загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства або виявлено зловживання, вчинені посадовими особами Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства.Правління є виконавчим органом Товариства, який здійснює поточне управління. Правління є підзвітним Загальним зборам учасників і Наглядовій раді та організовує виконання їх рішень.Правління обирається Наглядовою радою у кількості 4 членів на період до його переобрання (відкликання). До складу Правління, крім Голови Правління, входять заступник(ки) Голови Правління та члени Правління.Порядок формування Правління, а також вимоги до кандидатів та членів Правління встановлюються чинним законодавством України, Статутом та Положенням про Правління. У разі необхідності погодження призначення кандидатів на посади Голови Правління, членів Правління, а також визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації Голови Правління, членів Правління, таке погодження та визначення здійснюється в передбаченому законодавством України порядку.До компетенції Правління належать вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім тих питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та Наглядової ради Товариства. Організаційною формою роботи Правління є засідання, які проводяться у разі необхідності, але не менше двох разів на місяць. Для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції Правління, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності Товариства, Голова Правління зобов'язаний скликати засідання Правління.Засідання Правління вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 від загальної кількості членів Правління. Під час голосування Голова Правління та кожен з членів Правління мають один голос. Рішення на засіданні Правління приймається більшістю голосів його членів, які беруть участь у засіданні. У разі, якщо голоси розділилися порівну, голос Голови Правління (особи, що виконує його обов'язки) є вирішальним. Член Правління не може передати свій голос іншим членам Правління.До складу Правління входять:- Голова Правління Васильченко Олександр Валерійович;- Заступник Голови Правління Маслєннікова Ірина Анатоліївна;- Член Правління (головний бухгалтер) Шаповал Вікторія Іванівна;- Член Правління з питань фінансового моніторингу Геймур Сергій Васильович.Голова Правління здійснює керівництво діяльністю Правління і несе персональну відповідальність за виконання покладених на Правління завдань; діє без довіреності від імені Товариства, представляє інтереси Товариства в усіх установах, підприємствах та організаціях як в Україні, так і за її межами; забезпечує виконання рішень Загальних зборiв учасників, Наглядової ради, Правління; розпоряджається майном і коштами Товариства в межах своєї компетенції; підписує документи Товариства, в тому числі платіжні, фінансові, звітні тощо на праві першого підпису; видає довіреності від імені Товариства у відповідності із законодавством України та Статутом; приймає рішення щодо укладення договорів (угод) в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, Статутом, рішеннями Загальних зборів учасників, Наглядової ради та Правління, підписує договори (угоди), в тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), виконує договори, приймає їх виконання; пред'являє векселі до платежу, акцепту, опротестуванню; підписує позовні заяви від імені Товариства; затверджує посадові інструкції працівників Товариства; видає накази та розпорядження з питань діяльності Товариства, які є обов'язковими для виконання всіма працівниками Товариства; затверджує штатний розпис Товариства; призначає на посаду та звільняє з посади працівників Товариства, визначає розмір посадових окладів працівників Товариства, застосовує заходи матеріального заохочення працівників, притягує до дисциплінарної та матеріальної відповідальності; забезпечує підготовку та проведення загальних зборів учасників; здійснює інші функції, які необхідні для забезпечення нормальної роботи Товариства, згідно з чинним законодавством України та внутрішніми документами Товариства.З Головою Правління укладається письмовий трудовий контракт, в якому визначаються права та обов'язки, відповідальність Голови Правління, підстави припинення контракту. Члени Правління (в тому числі заступники Голови Правління) виконують свої обов'язки на умовах укладеного з ними контракту за відповідними посадами або у порядку суміщення посад, або за сумісництвом.

Товариство здійснює свою діяльність на території України. Українська економіка у 2025 році продовжувала функціонувати в умовах радикальної невизначеності, зовнішньої турбулентності та внутрішньої інституційної суперечливості. Широкомасштабна війна проти України залишається домінуючим фактором впливу на економічні рішення Уряду, бізнесу та домашніх господарств. Попри збереження високих безпекових ризиків, фінансові установи сприяють відновленню економіки. Стійке нарощення фінансовими установами кредитного портфеля та активне інвестування у власну інфраструктуру свідчать, що роль сектору як фінансового посередника посилюється, а економіка може дедалі більше покладатися на внутрішні ресурси як під час війни, так і в період повоєнної відбудови. Водночас увага до контролю над ризиками та забезпечення безперебійної роботи залишаються пріоритетом для фінустанов. Крім того, фінансовий сектор успішно адаптується до оновлення регуляторних вимог у межах євроінтеграції. У другій половині року макроекономічні умови залишалися загалом сприятливими для роботи фінансових установ: економіка зростала, інфляція сповільнювалася, доходи бізнесу та населення підвищувалися. Національний банк збільшив запас міжнародних резервів, що дало змогу надалі підтримувати стійкість валютного ринку. Проте наслідки тривалої війни позначаються на макроекономічних перспективах. Численні повітряні атаки призвели до значних руйнувань інфраструктури, зокрема енергетичної та транспортної. Пов’язаний із цим енергодефіцит пригнічує економічну активність, погіршує очікування бізнесу та населення. Тож надалі економіка сповільниться. Підтримуватиме економіку стійкий внутрішній попит, як приватний, так і державний. Високі воєнні витрати надалі зумовлюватимуть значний бюджетний дефіцит, належне фінансування якого можливе лише за підтримки міжнародних партнерів. Тривають перемовини про надання Україні нового інструменту фінансування. Фінансова підтримка залишатиметься запорукою макроекономічної стійкості України. Водночас зберігаються ризики, пов’язані з неритмічністю або недостатністю зовнішнього фінансування. У разі тимчасових пауз у надходженні зовнішньої допомоги уряд зможе частково покластися на банки, що мають можливість дещо наростити свої вкладення у державні цінні папери з огляду на достатню ліквідність. Триває жваве кредитування населення – річний приріст портфеля близький до 33% в усіх сегментах. Роздрібне незабезпечене кредитування приваблює більшість банків, вони активно конкурують між собою та намагаються наростити частку на ринку. Водночас автокредитування та іпотека залишаються привабливими лише для окремих банків. Підвищити інтерес банків до іпотечного кредитування має зміна механізму державної підтримки, а саме запровадження так званої компенсаційної моделі – відшкодування банкам різниці між ринковою ставкою та фіксованою нижчою вартістю кредиту для клієнта. Оновлена модель підтримки має запрацювати з 2026 року, зволікання з її запровадженням стримує потенціал розвитку іпотеки та відтерміновує повноцінну кредитну підтримку ринку нерухомості. Щорічний перерозподіл 30% ВВП на оборону в період 2023–2025 років вплинув на структуру капіталу, інвестиційні та виробничі рішення економічних суб'єктів. Не менш значущим фактором впливу на поведінку виробників товарів та послуг була і залишається держава. За перше півріччя 2025 року реальний ВВП зріс лише на 0,8%, а у другому кварталі — на 0,7% рік-до-року. У ІІІ кварталі 2025 року зростання реального ВВП помітно прискорилося – до 2,1% порівняно з відповідним кварталом минулого року. За дев’ять місяців 2025 року ВВП зріс на 1,3% рік-до-року. Вплив на активи Товариства Територія, на якій знаходиться та здійснює діяльність ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» не була окупована, основні фонди не зазнавали руйнувань, балансова вартість основних фондів не є більшою ніж сума його очікуваного відшкодування, збитки від зменшення корисності не визнавались. ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» в умовах війни зіткнулося із зовнішніми факторами, які негативно вплинули на діяльність Товариства, адже призвели до погіршення фінансового стану наявних та потенційних позичальників, зростання прострочень при обслуговуванні боргу. На кінець звітного періоду частка простроченого боргу в загальному портфелі кредитних операцій склала 6,04%. Разом з тим, ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» вдалося налагодити господарську діяльність та, в існуючих складних умовах, забезпечити виконання важливих функцій (здійснення платежів, видачу та супроводження договорів фінансового кредиту, контроль за надходженням коштів, роботи з проблемною заборгованістю (гнучкі реструктуризації боргів клієнтів, комунікації з клієнтами тощо), архів первинних документів, баз даних, підтримувати стабільну роботу програмного забезпечення та продовжити співпрацю з боржниками з доброю кредитною історією. За 2025 рік розмір портфелю кредитних операцій збільшився на 8,52%, при цьому розмір кредитного портфелю Товариства зріс на 13,55%. Валова балансова вартість кредитів юридичних осіб збільшилась на 15,06%, а кредитів фізичних осіб (в т.ч. підприємців) зменшилась на 14,06%. Динаміка портфелю кредитних операцій за звітний період зумовлена зростанням кредитного портфелю та водночас зниженням залишку коштів, розміщених Товариством на депозитних рахунках у банках на 32,37%. Події в країні спричиняють погіршення якості кредитного портфелю Товариства та зумовлюють збільшення відрахувань у резерви. У порівнянні зі станом на 01.01.2025р., резерв під очікувані збитки за кредитами на звітну дату збільшився на 11,45% за рахунок: збільшення обсягів кредитного портфелю, незадовільного обслуговування боргу окремими позичальниками; негативних змін у фінансовому стані боржників (воєнні дії та їх наслідки залишаються домінуючим чинником, що впливає на спроможність підприємств повністю відновитися та нарощувати обсяги виробництва), певними труднощами з перевіркою наявності та стану збереження майна, наданого в забезпечення за кредитами окремих позичальників, тощо.  Вплив на зобов’язання Товариства Зобов’язання Товариства становлять 3,3% всіх активів і складаються із поточної заборгованості перед бюджетом, забезпечень резерву відпусток та поточних зобов’язань за отриманими від учасників Товариства позиками. Зобов’язання погашаються вчасно.  Вплив на доходи та витрати Товариства Загальна сума доходів нарахованих та отриманих в звітному періоді в порівнянні з попереднім роком збільшилася на 4%, витрати – зменшились на 7%, що дало змогу Товариству на 22% покращити минулорічний фінансовий результат діяльності (чистий прибуток збільшився на 18 007 тис. грн.). Загальні витрати в звітному періоді в порівнянні з попереднім роком зменшились майже на 5 892 тис. грн. за рахунок зменшення майже за всіма статтями витрат, що є наслідком, зокрема, стабілізації фінансового стану окремих боржників, попри нестабільне становище економіки, що виникло через порушення ланцюгів постачання, зниження активів підприємств, зростання їх виробничих витрат, руйнування інфраструктури внаслідок обстрілів, та було спричинене впливом широкомасштабної агресії проти України.  Вплив на податки Товариства Товариство нараховувало і сплачувало всі податки згідно Податкового законодавства України і жодними пільгами не користувалось. В 2025 році ставка податку на прибуток для фінансових установ збільшилася з 18% до 25%.  Вплив на капітал Товариства Розмір статутного капіталу в звітному періоді не змінився. Витрат за рахунок нерозподіленого прибутку не було. Власний капітал станом на 31.12.2025 року становить 391666 тис. грн, що на 29 498 тис. грн. більше ніж станом на 31.12.2024 року. Зростання цін у грудні 2025 року сповільнилося до 8% рік-до-року. Це значно нижче всіх прогнозів. Медіанний прогноз неурядових аналітиків говорив про споживчу інфляцію 8,8% на кінець 2025 року. НБУ ж узагалі очікував на 9,2%. Правління Національного банку прийняло рішення знизити облікову ставку із 15,5% до 15% на фоні помірного рівня інфляції та її прогнозованого зниження на кінець 2025 року до рівня 7,5%. Національний банк прогнозує сповільнення інфляції до 9.2% наприкінці року, а за результатами 2026 року – до 6.6%. За підсумками 2025 року міжнародні резерви України сягнули $57,3 млрд — це новий найвищий показник за всю історію України. У грудні Україна отримала $6,6 млрд іноземного фінансування, які значно перевищили потребу в продажу валюти та боргових платежах. Поточного рекордного обсягу резервів достатньо для покриття 5,9 місяців майбутнього імпорту (за норми у 3 місяці). Від початку повномасштабного вторгнення всі власні надходження українського держбюджету йдуть на фінансування оборони; такі видатки займають приблизно половину бюджету. Всі цивільні видатки держбюджету Україна фінансує за рахунок іноземної фінансової допомоги. За підсумками 2025 року іноземна допомога покрила 56% додаткових потреб державного бюджету. У 2024 році цей показник становив 73%. Основою іноземного фінансування 2025 року були надходження коштів за рахунок доходів від заморожених російських активів (програма ERA). Надходження державного бюджету залишаються на доволі високому рівні, але їх усе одно не вистачає для покриття всіх видатків. У грудні 2025 року сезонно скоригований індекс очікувань ділової активності (ІОДА) продовжив зростати до 51,1 та залишився вище нейтрального рівня. Оцінки бізнесу, що впродовж усього року загалом залишалися в зоні негативних очікувань, залишилися позитивними. Мова йде про сезонно скориговані дані — тобто порівняно з типовим груднем цього грудня ситуація була кращою. Без сезонного коригування очікування бізнесу продовжили погіршуватися у грудні порівняно з листопадом. Як повідомляє НБУ, негативний вплив на очікування у грудні мали подальше погіршення безпекової ситуації, тривалі відключення електроенергії, зростання виробничих витрат, руйнування виробничих і логістичних потужностей, дефіцит кваліфікованих кадрів, а також сезонний фактор. Водночас позитивно впливали стійкий споживчий попит, надходження міжнародної допомоги, зростання пропозиції продовольчих товарів і сповільнення темпів інфляції. Зміни в очікуваннях бізнесу є важливим суб’єктивним показником економічної ситуації, що сигналізує про поступове відновлення або погіршення ділової активності. Управлінський персонал Товариства вважає, що він вживає належні заходи для підтримки стабільної діяльності Товариства. Подальша політична нестабільність та потенційні макроекономічні шоки можуть спричинити негативний вплив на результати діяльності та фінансовий стан Товариства, характер та наслідки яких повністю визначити неможливо. За таких умов Товариство проводить обережну політику щодо прийняття будь-яких управлінських рішень, особливо в питаннях перевірки надійності позичальників, ліквідності заставного майна, роботи з проблемними кредитами та управління доходами та витратами.

ТОВ ФК «ПФБ КРЕДИТ» є ліквідним та платоспроможним товариством, забезпечене власним капіталом та коштами, розміщеними за договорами процентної позики контролерами фінансової установи. Активи Товариства, що забезпечують своєчасне виконання зобов'язань, в основному представлені кредитами та коштами, розміщеними на короткострокових депозитних та поточних рахунках у банках. Основні концентрації активів зосереджені в кредитах, наданих юридичним особам. Найбільшу питому вагу в складі пасивів займає власний капітал, зобов'язання Товариства невеликі, в порівнянні з активами, та складаються з зобов'язань за договорами процентної позики, оренди, резерву відпусток, розрахунків з бюджетом, тощо. Умовні зобов'язання складаються з відкличних невикористаних зобов'язань з кредитування, що передбачені договорами фінансового кредиту, за якими визначено безумовне право Товариства без попереднього повідомлення боржника в односторонньому порядку відмовитися від подальшого виконання взятих на себе зобов'язань. Ризиків за такими зобов'язаннями підприємство не несе.Товариство запроваджує комплексні підходи для запобігання виникненню втрат унаслідок нездатності своєчасно виконати зобов'язання надати грошові кошти за договорами, укладеними з клієнтами через відсутність грошових коштів або ліквідних активів, які можуть бути швидко конвертовані в грошові кошти Сутність управління ліквідністю полягає в гнучкому поєднанні протилежних прагнень - максимізації прибутку та дотримання достатнього рівня ліквідності. Управління ризиком ліквідності включає наступне:*застосування інструментів виявлення та вимірювання (в т.ч. індикаторів раннього попередження), моніторингу ризику ліквідності;*визначення рівня ризику ліквідності;*виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників ліквідності від внутрішніх нормативних вимог;*виявлення стабільних джерел фінансування;*пом'якшення ризику: диверсифікація вкладень в кредитні продукти, в інвестиції (передбачає різні напрями вкладень існуючих ресурсів за термінами не пов'язаним між собою контрагентам);*аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;*контроль та звітування за ризиком ліквідності.Постійне управління ліквідністю полягає в дотриманні внутрішніх встановлених лімітів (обмежень) та індикаторів раннього попередження з ризику ліквідності Товариства. Кзл - коефіцієнт загальної ліквідності у 2024 році складав 15,49 , а у 2025-14,48(Значення Кзл - не менше 2.5), Кпл - коефіцієнт поточної ліквідності відповідно 15,47 в 2024 і14,46 у 2025 роках.(Значення Кпл - не менше 1), Кл - коефіцієнт абсолютної ліквідності у 2024 році 5,45, і 3,68 у 2025.Значення Кл - не менше 0.25Показники ліквідності та платоспроможності значно перевищують мінімально необхідні значення показників ліквідності, адже Товариство володіє достатнім обсягом вільних ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам та завдяки коштам, залученим за договорами процентної позики, укладеними з учасниками Товариства. Товариство забезпечене власним капіталом, що відповідає всім вимогам нормативно-правових актів, та який фінансова компанія може використовувати для покриття негативних фінансових наслідків реалізації ризиків, що виникають при наданні фінансових послуг. Станом на звітну дату ліквідність Товариства забезпечується достатньою кількістю ресурсів (в т.ч. розміщених на поточних та короткострокових депозитних рахунках у банках), яких вистачає для своєчасного, повного та безперервного виконання усіх грошових зобов'язань.

Товариство при здійсненні своєї діяльності дотримується позиції бережливого ставлення до природи. Основним принципом діяльності Товариства є раціональне використання природних ресурсів та збереження зовнішнього середовища.Товариство є платником екологічного податку відповідно до Податкового кодексу України за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення. Товариство не є платником рентної плати за спеціальне використання води, оскільки вода використовується Товариством виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб. Незважаючи на отримане українським бізнесом відтермінування дії Директиви ЄС 2024/1760 on corporate sustainability due diligencе and amending Directive (CSDDD), яка 25 липня 2024 року набула чинності, Товариство веде підготовчу роботу до втілення її вимог у своїй подальшій діяльності. CSDDD вимагає від компаній проводити перевірку своєї діяльності, діяльності дочірніх компаній та ділових партнерів у таких двох сферах:*(i) права людини: заборона примусової праці, право на свободу об'єднання та зібрань, заборона втручатися в особисте та сімейне життя, таємниця кореспонденції тощо; та*(ii) навколишнє середовище: заборона виробництва, використання у виробничих процесах, імпорту та експорту продукції з додаванням ртуті, заборона незаконного поводження з відходами, скидання в море нафти, стічних вод тощо.Якщо компанії виявлять порушення, вони мають самостійно вжити заходів для їх усунення. За невиконання вимог компанію можуть оштрафувати або справа може бути передана до суду.

Найголовнішими завданнями кадрової політики Товариства є формування та збереження високопрофесійного колективу, здатного працювати на перспективу, його розвиток відповідно до потреб Товариства та вимог діючого законодавства, забезпечення умов реалізації прав і обов’язків працівників, що передбачені трудовим законодавством. Товариство – насамперед команда висококваліфікованих, досвідчених, компетентних спеціалістів. Керівництво Товариства відповідає визначеним НБУ вимогам щодо їх ділової репутації та професійної придатності. Фахівці Товариства мають необхідну освіту та досвід роботи в сфері фінансових послуг. Загальна кількість працівників Товариства станом на 01.01.2026 складає 70 чол., в т.ч. 13 жінок на керівних посадах. Товариство не має працівників, які перебували у вимушених прогулах. На умовах неповного робочого дня в Товаристві працює 6 осіб. На умовах суміщення посад, без звільнення від основної роботи, в Товаристві працюють 6 осіб на 6 посадах, також є 1 вакансія, тому різниця між кількістю штат. працівників (70) та кількістю працівників всього (63)+1 вакансія+6 за суміщенням посад. З метою посилення стимулювання працівників Товариства у досягненні високого рівня продуктивності та ефективності праці, покращення фінансових показників діяльності Товариством застосовується преміювання з урахуванням виконання планових показників. З метою мінімізації ризиків, пов’язаних з військовою агресією проти України, на бізнес Товариства, його результати та, найважливіше, на співробітників, керівництвом Товариства в звітному періоді продовжено вжиття ряду заходів, дотримання яких забезпечує безпеку працівників, а саме: - використання за необхідності можливостей дистанційної роботи. Кадрова політика Товариства спрямована на підвищення рівня кваліфікації персоналу, яке відбувається з урахуванням напрямків розвитку Товариства, та передбачає навчання персоналу Товариства з метою підвищення особистої ефективності, вдосконалення системи менеджменту, підвищення якості роботи, є стабільною, динамічною і коригується відповідно до економічної ситуації та внутрішніх потреб Товариства. Менеджмент Товариства прагне створити умови для максимальної реалізації потенціалу працівників, надаючи можливість для професійного та кар’єрного зростання кожного співробітника. Працівники мають можливість підвищувати кваліфікацію шляхом участі в семінарах та внутрішніх навчальних процесах, що організовуються в Товаристві. Складна ситуація, яка пов’язана з повномасштабним вторгненням в Україну і надалі змушує працівників Товариства в звітному періоді використовувати дистанційну форму онлайн-навчання за допомогою сервісів Skype, Zoom, Youtube, через які вільно організувуються онлайн-уроки, відеоконференції чи прослуховування вебінарів в режимі реального часу. Охорона праці та безпека працівників Товариства здійснюється через систему правових, соціально – економічних, організаційно – технічних, санітарно – гігієнічних, лікувально – профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності працівників. В основі успішного розвитку Товариства є принцип загальної поваги прав людини. Відкрита політика в діяльності Товариства унеможливлює прояви корупції та хабарництва.

Під ризиками фінансової діяльності розуміється ймовірність фінансових втрат (збитків), пов'язана із внутрішніми й зовнішніми факторами, що впливають на діяльність Товариства, на досягнення його основної мети - одержання прибутків. Система управління ризиками Товариства - це сукупність методик і процедур управління ризиками, які визначають порядок дій, спрямованих на здійснення систематичного процесу виявлення, вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення всіх видів ризиків на всіх організаційних рівнях- від рівня керівників Товариства до рівня структурних підрозділів, які безпосередньо приймають та/або генерують ризики.Мета управління ризиками - сприяння підвищенню вартості власного капіталу Товариства з одночасним забезпеченням досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів і контрагентів, керівництва, працівників, власників, органів нагляду, інших сторін. Мета процесу управління ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо.За джерелами виникнення ризики Товариства поділяються на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо Товариства середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності: ризик форс-мажорних обставин (російська агресія та бойові дії на території України), ризик країни, правовий ризик, зовнішньополітичний ризик, макроекономічний ризик, інфляційний ризик. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи Товариства дуже високий, управління цими ризиками найскладніше, адже немає змоги їх контролювати. Повномасштабна війна триває та залишається ключовим ризиком для економіки. До внутрішніх належать ризики, які виникають безпосередньо у зв'язку з діяльністю Товариства та є істотними для нього. Основні внутрішні ризики Товариства:6.1. Кредитно-інвестиційний ризик. Це ризик виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів, або виникнення несприятливих змін у фінансовому стані Товариства унаслідок невиконання боржником/контрагентом узятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору. Є мірою (ступенем) невизначеності щодо виникнення небажаних подій при реалізації кредитних операцій, мірою (ступенем) невизначеності щодо можливості знецінення цінних паперів, придбаних Товариством; це ймовірність не досягти запланованого рівня окупності нових продуктів, послуг, операцій, технологій, а також при реальному інвестуванні капіталу. Такий ризик виникає кожного разу, коли Товариство надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти (розміщує на депозит) або іншим чином ризикує ними відповідно до умов укладених угод. Цей ризик є найбільш суттєвим для Товариства, оскільки саме кредитна діяльність є головним видом діяльності Товариства внаслідок формування найбільших сум доходів та здійснення найбільших витрат. Управління/вплив на рівень ризику. Процес управління кредитно-інвестиційним ризиком складається з таких стадій:1) виявлення та оцінка ризику - визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними фінансовими інструментами; 2) реалізація заходів для мінімізації ризику шляхом врахування поточних умов та:*дотримання вимог внутрішніх документів Товариства з питань кредитування; *контролю за якістю портфелів (кредитного, лізингового, інвестиційного, дебіторської заборгованості); *здійснення моніторингу;*встановлення та дотримання системи лімітів; *диверсифікації портфелів;*системи рейтингування, визначення достатності доходів боржника, відповідності суми кредитних операцій обсягам його діяльності;*своєчасного виявлення та управління портфелем проблемних активів;*формування резервів на покриття збитків;*аналізу звітів, що висвітлюють стан та тенденцію розвитку портфелів, змін проблемних активів, тощо.За результатами аналізу показників визначається ступінь ризику, на яку зазвичай впливають такі фактори, як збільшення простроченої заборгованості, питома вага активів, наданих пов'язаним з Товариством особам тощо. Методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи: 1) методи управління кредитним ризиком на рівні окремого фінансового інструменту або окремого контрагента; 2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля. В зв'язку з ситуацією в країні, погіршенням платіжної дисципліни через припинення/часткове припинення роботи суб'єктів господарювання, Товариством за необхідності в звітному періоді здійснювались реструктуризації кредитної заборгованості з метою зменшення боргового навантаження на позичальників та можливості своєчасного виконання ними зобов'язань в умовах воєнного стану. Економіка України поступово відновлюється, втім рівень завантаженості деяких підприємств є суттєво нижчим порівняно з довоєнним. Дані щодо втрат заставного майна на територіях, де ведуться постійні обстріли, воєнні дії, відсутні. Вчасні заходи управлінського персоналу з мінімізації ризиків під час воєнного стану в країні, співпраця з клієнтами дозволили уникнути або значно зменшити можливі втрати, пов'язані з кредитною діяльністю.6.2. Процентний ризик (ризик зміни процентної ставки). Це ризик виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок впливу несприятливих змін процентних ставок, який пов'язаний із чутливістю вартості активів та зобов'язань Товариства до коливань процентних ставок. Процентний ризик слід розглядати як невід'ємний елемент процесу існування Товариства на ринку. Фактично, якщо основною метою функціонування Товариства є максимізація прибутку, цей прибуток є винагородою за вдало взятий на себе ризик. Управління/вплив на рівень ризику. Контроль процентного ризику Товариства з використанням всіх належних механізмів (аналіз інформації, облікових підходів, дотримання чинного законодавства, нормативно-правових актів, положень) здійснюється на всіх етапах управління цим ризиком. Основними інструментами управління процентним ризиком є диверсифікація та моніторинг (диверсифікація передбачає володіння найрізноманітнішими фінансовими інструментами; моніторинг - розрахунок показників, вивчення динаміки в часі й аналіз причин зміни). Диверсифікація процентного ризику передбачає володіння найрізноманітнішими фінансовими інструментами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загального ступеня ризику Товариства в цілому. Ефективність здійснення диверсифікації безпосередньо залежить від обраних видів послуг Товариства, які мають попит та є конкурентоздатними. Моніторинг процентного ризику передбачає розрахунок його показників, вивчення динаміки в часі й аналіз причин зміни. Товариство здійснює перегляд процентних ставок з урахуванням змін на ринку в умовах поточної ситуації, спричиненої широкомасштабною агресією росії проти України, переважно це стосується нових кредитів, траншів, реструктуризації заборгованості за діючими договорами.

Ризик ліквідності - ризик виникнення збитків у Товариства в зв'язку з неможливістю своєчасного виконання ним в повному обсязі своїх фінансових зобов'язань, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат, внаслідок відсутності достатнього обсягу високоліквідних активів. Тобто, це ризик погіршення стану надходжень грошових коштів, який виникає внаслідок неспроможності Товариства виконувати свої зобов'язання вчасно та без збитків; ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відтоку; ризик того, що Товариство не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. Управління/вплив на рівень ризику. Система управління ризиком ліквідності включає наступне:*визначення фактичної ліквідності;*оцінювання відповідності фактичних значень коефіцієнтів ліквідності внутрішнім вимогам;*виявлення чинників, які викликали/можуть викликати відхилення фактичних значень показників ліквідності від нормативних вимог;*аналіз різних напрямів розміщення надлишкових ліквідних коштів;*диверсифікація вкладень в кредитні продукти, в інвестиції (передбачає різні напрями вкладень існуючих ресурсів за термінами не пов'язаним між собою контрагентам);*лімітування обсягів кредитних вкладень та запозичень;*ефективне управління можливими розривами між активами та пасивами;*підтримання запасів ліквідних активів на необхідному рівні. Товариство докладає зусиль щодо уникнення надлишкової ліквідності та зменшення доходності, тому намагається розміщувати тимчасово вільні кошти у короткострокові депозити в банках, або на поточні рахунки у банках з наступним отриманням доходу за розміщення.Проблем із платоспроможністю у Товариства не виникало. Товариство відповідає вимогам ліквідного підприємства; забезпечене власним капіталом та коштами, розміщеними за договорами процентної позики контролерами фінансової установи. Для збереження достатнього рівня ліквідності Товариство здійснює гнучкі реструктуризації кредитів боржників, дотримується лімітів на проведення активних операцій; за необхідністю здійснює прогнозування відтоку та надходження коштів; підтримує достатній обсяг високоліквідних коштів для своєчасного виконання поточних зобов'язань. В поточних економічних умовах (збройна агресія та бойові дії на території України) ризик ліквідності передбачено може коливатися. Аналізуючи вплив таких наслідків на даний час було встановлено, що станом на звітну дату ліквідність Товариства забезпечується достатньою кількістю ресурсів (в т.ч. розміщених на поточних та депозитних рахунках у банках), яких вистачає для своєчасного, повного та безперервного виконання усіх грошових зобов'язань.

Кредитний ризик - це імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок невиконання боржником / контрагентом узятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору. Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Мета процесу управління кредитним ризиком полягає в його обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути такого ризику неможливо.Цей ризик є найбільш суттєвим для Товариства, оскільки саме кредитна діяльність є головним видом діяльності Товариства внаслідок формування найбільших сум доходів та здійснення найбільших витрат. Управління/вплив на рівень ризику. Процес управління кредитним ризиком складається з таких стадій:*виявлення та оцінка кредитного ризику - визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними фінансовими інструментами;*реалізація заходів для мінімізації кредитного ризику шляхом:-дотримання вимог, затверджених внутрішніми документами Товариства з питань кредитування, з питань надання послуг фінансового лізингу, які, з метою обмеження ризику, визначають методики, стандарти і процедури проведення кредитних операцій та забезпечення їх повернення; -дотримання вимог, затверджених внутрішніми документами Товариства по роботі з пов'язаними особами, які дозволяють ідентифікувати операції з ними, контролювати умови надання кредитів та проведення операцій фінансового лізингу з такими особами;-контроль за якістю портфелів (кредитного, депозитного, дебіторської заборгованості, операцій фінансового лізингу); -здійснення моніторингу;-встановлення та дотримання системи лімітів; -диверсифікації портфелів;-впровадження системи внутрішнього рейтингування, визначення достатності доходів боржника, відповідності суми кредитних операцій обсягам його діяльності;-оцінки та отримання ліквідних застав;-припинення/обмеження кредитування, операцій з фінансового лізингу, розміщення коштів на депозитні рахунки в банках; перегляд умов кредитних операцій, в т.ч. наданих пов'язаним особам; -своєчасного виявлення та управління портфелем проблемних активів;-формування резервів під очікувані збитки за фінансовими активами;-аналізу звітів, що висвітлюють стан та тенденцію розвитку портфелів, змін проблемних активів, тощо.Створення ефективної системи для виконання поставлених цілей Товариства з застосуванням відповідних методів і засобів управління та контролю за кредитним ризиком має сприяти вирішенню наступних основних завдань:-максимізація доходності за активними операціями Товариства з урахуванням ризику;-організація процесу управління кредитним ризиком на рівні сукупного портфелю, а також на рівні окремих угод та боржників;сприяння формуванню якісного кредитного портфелю. Виявлення та оцінка кредитних ризиків відбувається на рівні окремої активної операції та/або контрагента (позичальника), а також на портфельному рівні. Джерелом індивідуального кредитного ризику є конкретний контрагент (боржник) Товариства. Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість перед Товариством за операціями, яким притаманний кредитний ризик (кредитний портфель, лізинговий портфель, портфель дебіторської заборгованості тощо). Оцінювання портфельного кредитного ризику передбачає оцінювання концентрації та диверсифікації коштів Товариства. На портфельному рівні управління кредитним ризиком передбачає комплексний аналіз всього кредитного портфеля. В зв'язку з ситуацією в країні, погіршенням платіжної дисципліни через припинення/часткове припинення роботи суб'єктів господарювання, Товариством в звітному періоді були здійснені реструктуризації кредитної заборгованості з метою зменшення боргового навантаження на позичальників та можливості своєчасного виконання зобов'язань в умовах воєнного стану. Економіка України поступово відновлюється, втім рівень завантаженості деяких підприємств є суттєво нижчим порівняно з довоєнним. Дані щодо втрат заставного майна на територіях, де ведуться постійні обстріли, воєнні дії, відсутні. Вчасні заходи управлінського персоналу з мінімізації ризиків під час воєнного стану в країні, співпраця з клієнтами дозволили уникнути або значно зменшити можливі втрати, пов'язані з кредитною діяльністю.

Юридичний (правовий) ризик. Це ризик імовірності виникнення збитків або додаткових втрат, або недоотримання запланованих доходів унаслідок неочікуваного застосування норм законодавства через можливість їх неоднозначного тлумачення або унаслідок визнання недійсними умов договору у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства України. Управління/вплив на рівень ризику. Управління юридичним ризиком включає:-дотримання Товариством вимог нормативно-правових актів України;-відповідність внутрішніх документів Товариства вимогам чинного законодавства;-спроможність Товариства своєчасно приводити свою діяльність та внутрішні документи у відповідність до змін в законодавстві;-легітимність та прийнятність відносин із клієнтами та контрагентами, у рамках діючого законодавства;-постійний моніторинг змін у законодавстві України, які можуть вплинути на фінансовий стан Товариства або спричинити зміну параметрів його роботи;-постійний моніторинг всіх судових справ, ініційованих Товариством або проти Товариства.Для управління таким ризиком Товариство проводить ретельний аналіз контрагентів, моніторинг договорів, боргових зобов'язань, орендних відносин тощо, розробляючи превентивні заходи у відповідності до законодавства, вносить зміни у внутрішні документи у відповідності до законодавства. 6.6. Ризик репутації. Це ризик імовірності виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок несприятливого сприйняття іміджу Товариства/його засновників клієнтами, контрагентами, наглядовими та контролюючими органами. Цей ризик може бути наслідком реалізації інших ризиків. Ризик репутації може бути обумовлений діями, що створюють постійний негативний імідж, який стосується всіх операцій Товариства, внаслідок чого погіршується його репутація на певному ринку. Ризик репутації може виникнути як у результаті дій Товариства, так і в результаті операцій третьої сторони. Управління/вплив на рівень ризику. В рамках управління ризиком репутації Товариство здійснює:-врахування результатів перевірок уповноважених органів державного регулювання, аудиторських компаній;-постійне вдосконалення стандартів обслуговування клієнтів;-дотримання внутрішньої дисципліни; -сприяння дотриманню принципів професійної етики;-врахування репутації потенційних клієнтів та уник¬нення контактів із клієнтами з незадовільною репутацією, оскіль¬ки такі контакти можуть негативно вплинути на репутацію самого Товариства;-прогнозування і реагування на зміни ринкового та іншого характеру, які впливають або можуть вплинути на репутацію Товариства, тощо.6.7. Стратегічний ризик. Це ризик імовірності виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок неправильних управлінських рішень та неадекватного реагування на зміни в бізнес-середовищі. Управління/вплив на рівень ризику. Управління стратегічним ризиком, зазвичай, реалізується через системи планування розвитку на період; шляхом забезпечення відповідності оперативних планів діяльності установи її цілям та завданням; диверсифікацією продуктів та клієнтів; моніторингом змін законодавства, контролем за послідовним впровадженням завдань та управлінських рішень на всіх організаційних рівнях установи, підвищенням кваліфікації працівників, тощо. На даний час планування та підтримання динамічного розвитку підприємства ускладнюється через військове вторгнення РФ на територію України, адже існує непередбачуваність сценаріїв подальшого розгортання воєнних дій, теракти з боку росії.Система управління ризиками в Товаристві відповідає принципам дієвості та ефективності, усебічності, незалежності, конфіденційності, пропорційності та враховує всі ризики, притаманні його діяльності, розміру, бізнес-моделі. Процес управління ризиками в Товаристві охоплює всі організаційні рівні - від рівня керівників Товариства до рівня структурних підрозділів, які безпосередньо приймають та/або генерують ризики. Унаслідок широкомасштабної агресії росії проти України значно зріс рівень усіх ризиків, які впливають на стабільність фінансової організації та ускладнюють її роботу. Ризики воєнних дій можуть створювати серйозні загрози для бізнесу, включаючи перерви у роботі, втрати майна та даних, а також збитки через зниження попиту на послуги. Зміни регуляторних вимог, питання мобілізації працівників, неплатоспроможні контрагенти змушують Товариство перелаштуватись до реалій воєнного часу та переглядати підходи на майбутнє.

Товариство є фінансовою установою, яка у відповідності до чинного законодавства України з питань регулювання діяльності на ринку фінансових послуг надає фінансові послуги на підставі отриманих ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів). Порядок та умови надання фінансових послуг визначені внутрішніми нормативними документами Товариства.На сьогодні діяльності Товариства не є властивим проведення досліджень, інноваційної діяльності та розробок.

Здійснення активних фінансових операцій з пов'язаними особами у Товаристві відбувається з урахуванням вимог щодо обсягу таких операцій, порядку прийняття рішення про здійснення таких операцій, цільового використання коштів. Товариство не здійснює операції з пов'язаними особами за неринковими умовами (на пільгових умовах), тобто на умовах, які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями Товариства. Методи оцінки активів за операціями з зв'язаними сторонами не відрізняються від інших оцінок за активами. Всі невикористані зобов'язання з кредитування є відкличними.Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань.Товариство проводить операції з пов'язаними сторонами та вважає, що дотримується всіх вимог законодавчих актів щодо вказаного питання, чинних на звітну дату. Існує можливість того, що в результаті змін в законодавстві такі операції можуть бути оскаржені у майбутньому. Наслідки оскарження таких операцій спрогнозувати неможливо, але на думку керівництва Товариства вони будуть незначними. За звітний період відсутні звернення від пов'язаних осіб щодо проведення реструктуризацій, внесення змін до договорів з Товариством, необхідності створення більш сприятливих умов для виконання боржником зобов'язань за фінансовим активом, тощо, пов'язаних як із продовженням військової агресії так і з будь-яких інших обставин.Кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» є подружжя Матицин Володимир Митрофанович, чия частка в статутному капіталі Товариства складає 77,6038%, Матицина Тетяна Юріївна (частка в капіталі 22,3931%), Товариство з обмеженою відповідальністю «Градосфера» з часткою 0,0022%, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Псьол ЛТД» з часткою 0,0009%.

Товариство не має інвестицій в асоційовані компанії.В зв'язку з військовою агресією проти України Товариство не розглядає можливості здійснення інвестицій в найближчий час.

Враховуючи поточну економічну невизначеність та нестабільність ринку, спричинену військовою агресією проти України, що почалася 24.02.2022 року та досі триває, управлінський персонал зважено оцінює здатність Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі на території, підконтрольній Україні. Управлінський персонал враховує різні сценарії, включаючи обґрунтовано ймовірний сценарій погіршення ситуації і бере до уваги всю наявну актуальну інформацію щодо майбутнього - щонайменше на 12 місяців з кінця звітного періоду, але не обмежуючись цим періодом. У кожному випадку детальність розгляду ситуації залежить від конкретних фактів та розвитку ситуації в країні в цілому.Керівництво та учасники Товариства мають намір і в подальшому розвивати діяльність Товариства. На думку керівництва, застосування припущення щодо здатності Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі є прийнятним та адекватним, враховуючи належний рівень достатності його капіталу, наміри учасників надавати підтримку Товариству, а також історичний досвід щодо стабільних позитивних результатів та прибуткової діяльності Товариства.Дотримання керівництвом Товариства принципу безперервності є свідченням того, що:- Товариство є ліквідним і платоспроможним (здатним генерувати надходження грошових коштів у достатній кількості для погашення зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, працівниками, державою, тощо);- у Товариства відсутні плани та підстави для його ліквідації чи припинення.В наступному періоді своєї діяльності Товариство вбачає за необхідне продовжити реалізувати такі заходи:- розвиток і підтримання на високому рівні іміджу та репутації Товариства як надійної рентабельної фінансової установи;- якісне розширення клієнтської бази;- зростання обсягу кредитування клієнтів;- збільшення прибутку за рахунок розширення клієнтської бази.Станом на 01.01.2027 р. Товариством заплановано нарощення середньоденних залишків кредитного портфелю до 486 088 тис. грн. На 2026 рік Товариством заплановано отримання операційних доходів на рівні 99 730 тис. грн. Джерелом операційних доходів є переважно доходи від кредитування.

Станом на 31.12.2025 корпоративне управління в Товаристві здійснюється відповідно до вимог законодавства України, Статуту Товариства в редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників від 23.04.2025 (протокол від 23.04.2025), Кодексу корпоративного управління ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ»*, затвердженого рішенням установчих зборів учасників (протокол від 29.04.2025), Положень про Правління, Наглядову раду Товариства.*З Кодексом корпоративного управління ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», затвердженим рішенням загальних зборів учасників (протокол від 29.04.2025), можна ознайомитися у приміщенні Товариства за адресою: 39627, Україна, Полтавська область, місто Кременчук, квартал 278, будинок 22-Б.У своїй діяльності Фінансова компанія керується принципами, що лежать в основі системи корпоративного управління Фінансової компанії, а саме:-рівне ставлення до учасників;-дотримання прав та інтересів учасників, закріплених нормами та вимогами чинного законодавства;-чіткий та раціональний розподіл повноважень між органами управління та контролю, організації їх ефективної діяльності,-забезпечення належного рівня системи стримування та противаг;-підтримка ефективної системи внутрішнього контролю та аудиту Фінансової компанії;-ефективного управління ризиками;-прозорість структури власності та інформаційна відкритість;-підзвітність виконавчого органу перед Наглядовою радою та учасниками;-ефективна взаємодія із працівниками Фінансової компанії у вирішенні соціальних питань і забезпечення необхідних умов праці;-визнання передбачених законом прав зацікавлених осіб;-заохочення активної співпраці між Фінансовою компанією і зацікавленими особами в забезпеченні фінансової стійкості Фінансової компанії, її розвитку та створенні робочих місць;-дотримання етичних норм ділової поведінки;-недопущення конфлікту інтересів;-дотримання норм чинного законодавства України та локальних нормативних актів.Пріоритетом корпоративної поведінки Фінансової компанії є повага до прав та законних інтересів учасників, працівників, клієнтів, контрагентів та інших осіб, що зацікавлені у діяльності Фінансової компанії, відкритість Фінансової компанії, а також забезпечення ефективної діяльності, фінансової стабільності та прибутковості Фінансової компанії, безумовне дотримання норм чинного законодавства України.

Товариство усвідомлює, що розраховувати на довіру інвесторів та учасників на надходження зовнішнього фінансування можна тільки за умови запровадження належної системи контролю за його діяльністю. Тільки наявність такої системи дозволяє інвесторам та учасникам бути впевненими у тому, що їх інвестиції раціонально використовуються, спрямовуються на розвиток Фінансової компанії та надійно захищені від можливих зловживань. З метою захисту прав та законних інтересів учасників та інвесторів, Фінансова компанія докладає максимальних зусиль щодо забезпечення комплексного, незалежного, об'єктивного та професійного контролю за фінансово-господарською діяльністю Фінансової компанії.Система внутрішнього контролю в Товаристві це сукупність заходів з управління ризиками, комплаєнсу, внутрішнього аудиту та інших елементів, визначених законодавством України, а також політик, правил, заходів, які забезпечують функціонування, взаємозв'язок та підтримку таких заходів та елементів і спрямовані на досягнення стратегічних та інших цілей, завдань, планів і вимог до діяльності Товариства.Система внутрішнього контролю в Товаристві забезпечує контроль за досягненням цілей діяльності Товариства, уключаючи цілі, визначені в бізнес-плані Товариства, щодо фінансової та господарської діяльності Товариства, контроль за ефективністю управління активами і пасивами, в тому числі за збереженням активів, контроль за ефективністю системи управління ризиками, контроль за дотриманням вимог чинного законодавства України, Національного банку України, стандартів, правил, тощо, дія яких поширюється на Товариство, контроль за достовірністю, повнотою, об'єктивністю і своєчасністю ведення бухгалтерського обліку, складанням та оприлюдненням фінансової та іншої звітності для зовнішніх і внутрішніх користувачів, ефективне управління інформаційними потоками, ефективне управління персоналом, своєчасна адаптація Товариства до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі.Завданнями системи внутрішнього контролю Товариства є чіткий розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності між органами управління Товариства, підрозділами та працівниками Товариства з метою уникнення їх дублювання, встановлення (за необхідності) подвійного контролю (здійснюється двома (або більше) працівниками Товариства/програмними засобами під час проведення операцій Товариства та відповідно до якого здійснення та облік операцій не може належати до повноважень однієї особи), проведення ретельного та всебічного аналізу операцій Товариства до початку, а також після їх здійснення з метою запобігання несанкціонованим операціям або таким, що проводяться з порушенням вимог відповідного технологічного процесу, організація операційної діяльності Товариства на належному рівні та обліку операцій відповідно до вимог законодавства, виконання вимог щодо організації захисту інформації в програмно-технічних комплексах, упровадження, функціонування та управління інформаційною безпекою, захист від навмисних і ненавмисних дій працівників Товариства, зменшення рівня ризиків, які притаманні діяльності Товариству, підвищення кваліфікаційного рівня працівників Товариства. Система внутрішнього контролю Товариства складається з таких компонентів: контрольного середовища, управління ризиками, притаманними діяльності Товариства, уключаючи комплаєнс-ризик, організації внутрішнього аудиту, контрольної діяльності в Товаристві, контролю за інформаційними потоками та комунікаціями Товариства, моніторингу ефективності системи внутрішнього контролю Товариства.Система внутрішнього контролю об'єднана, охоплює та інтегрована у систему корпоративного управління Товариства (система внутрішнього контролю та система корпоративного управління існують цілісно та доповнюють одна одну), реалізується на кожному з організаційних рівнів Товариства, охоплює всі бізнес-процеси, операції та продукти Товариства, стосується будь-якого керівника та працівника Товариства, які здійснюють внутрішній контроль відповідно до повноважень, визначених внутрішніми документами, та реалізується ними у їхній повсякденній діяльності.Товариство створює та впроваджує систему внутрішнього контролю, що ґрунтується на розподілі обов'язків між підрозділами Товариства, крім функцій, які віднесено до виключної компетенції Наглядової ради/Правління Товариства відповідно до положень законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України. Цей розподіл базується на застосуванні моделі трьох ліній захисту:Перша лінія захисту - до неї належать підрозділи, безпосередньо залучені до процесу надання послуг (бізнес-підрозділи), підрозділи підтримки діяльності Товариства, а також працівники цих підрозділів, які ініціюють, здійснюють або відображають господарські операції, приймають ризики в процесі своєї діяльності та відповідають за поточне управління цими ризиками, здійснюють заходи з контролю в межах своєї компетенції.Друга лінія захисту - до неї належать підрозділи, на яких покладена функція з управління ризиками та контролю за дотриманням норм (комплаєнс), які забезпечують ефективність упроваджених першою лінією захисту заходів із контролю та управління ризиками, їх відповідність до вимог законодавства України та внутрішніх документів Товариства.Третя лінія захисту - до неї належить підрозділ внутрішнього аудиту, який здійснює оцінювання ефективності діяльності першої та другої ліній захисту, загальне оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю в межах виконання функції внутрішнього аудиту. Контроль за фінансово-господарською діяльністю Фінансової компанії здійснюється як через залучення незалежного зовнішнього аудитора (аудиторської фірми), так і через механізм внутрішнього контролю, який забезпечує служба внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит допомагає Фінансовій компанії досягти поставленої мети, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки й підвищення ефективності процесів управління ризиками, системи внутрішнього контролю й корпоративного управління. Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю Наглядової ради Фінансової компанії. До обсягу роботи внутрішнього аудиту належить, але не обмежуючись цим, перевірка та оцінка адекватності й ефективності корпоративного управління, управління ризиками та системи внутрішнього контролю, а також якості виконання працівниками покладених на них обов'язків з метою досягнення цілей Фінансової компанії. Служба внутрішнього аудиту наглядає за поточною діяльністю Фінансової компанії, перевіряє дотримання чинного законодавства України та рішень органів управління Товариства, перевіряє результати поточної фінансової діяльності Фінансової компанії, аналізує інформацію та відомості про діяльність Товариства, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами Фінансової компанії, здійснює інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю Фінансової компанії, визначені чинним законодавством та Статутом Фінансової компанії. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується Наглядовій раді Товариства та звітує перед нею, діє на підставі внутрішнього положення Фінансової компанії.Фінансова компанія також приділяє важливу увагу питанням додержання вимог міжнародних стандартів та вимог законодавства України у сфері боротьби з доходами, одержаними злочинним шляхом. У Фінансовій компанії розробляються внутрішні документи, в яких визначено процедури та правила запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.Товариство є фінансовою установою, тому має високу ступінь залежності від законодавчих таекономічних обмежень. Істотність впливу зовнішньої військової агресії на операційну діяльність Товариства великою мірою залежить від тривалості та поширення військових дій на світову та українську економіку. Суттєвих змін щодо загальної стратегії Товариства у зв'язку з умовами ведення бізнесу в умовах військового стану протягом звітного періоду не відбулося.В подальшому, найбільший вплив на Товариство може мати невизначеність, результат якої залежить від майбутніх подій, що не є під безпосереднім контролем Товариства, але які можуть впливати на його фінансові звіти в майбутньому.За таких умов Товариство проводить обережну політику щодо прийняття будь-яких управлінських рішень, особливо в питаннях перевірки надійності позичальників, ліквідності заставного майна, роботи з проблемними кредитами та управління доходами та витратами.Розуміючи всю складність ведення бізнесу в умовах зовнішньої військової агресії та враховуючи те, що всі ці події по-різному вплинуть на позичальників, в залежності від кожної конкретної ситуації з кожним конкретним клієнтом, Товариством пропонується індивідуальний підхід для обслуговування кредитів на період дії військового стану в країні. Його мета - зменшити фінансове навантаження на клієнта, більш зручно розподілити оплату за кредитом у часі.Протягом звітного періоду Товариство вживало заходи, відповідно до законодавства України, які були направлені на збереження життя своїх співробітників в своїх адміністративних приміщеннях, створення віддалених робочих місць.ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПФБ КРЕДИТ» постійно працює над удосконаленням корпоративного управління, слідкує за законодавчими змінами та своєчасно оновлює внутрішню нормативну базу для забезпечення належного рівня корпоративного управління в рамках чинного законодавства України.

Власники часток не мають особливих прав контролю. Всі учасники або їх уповноважені представники мають право приймати участь та голосувати на загальних зборах і не мають жодних обмежень.Виплата дивідендів здійснюється за рахунок чистого прибутку Товариства особам, які були учасниками Товариства на день прийняття рішення про виплату дивідендів, пропорційно до розміру їхніх часток.Товариство виплачує дивіденди грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням Загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники Товариства.Дивіденди можуть виплачуватися за будь-який період, що є кратним кварталу.Виплата дивідендів здійснюється у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття рішення про їх виплату, якщо інший строк не встановлений рішенням Загальних зборів учасників.Посадові особи Товариства, винні у введенні в оману учасників Товариства щодо його фінансового стану, зокрема шляхом подання (включення) недостовірної інформації до документів Товариства, що призвело до здійснення неправомірних виплат, несуть разом з учасниками солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо повернення виплат Товариству.Товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:1) Товариство не здійснило розрахунків з учасниками Товариства у зв'язку із припиненням їх участі у Товаристві або з правонаступниками учасників Товариства відповідно до Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»;2) майна Товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів чи здійснення виплати.Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Загальні збори учасників є вищим органом управління.

До виключної компетенції Загальних зборів учасників належить:1) визначення основних напрямів діяльності Товариства;2) внесення змін до статуту Товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності Товариством на підставі модельного статуту;3) зміна розміру статутного капіталу Товариства;4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;5) перерозподіл часток між учасниками Товариства у випадках, передбачених законом;6) обрання та припинення повноважень наглядової ради Товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради Товариства;7) створення інших органів Товариства, визначення порядку їх діяльності;8) прийняття рішення про придбання Товариством частки (частини частки) учасника;9) затвердження результатів діяльності Товариства за рік або інший період;10) розподіл чистого прибутку Товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;11) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення Товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення Товариства, порядку розподілу між учасниками Товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу Товариства;12) прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності;13) затвердження положень про органи управління Товариства, а також внесення до них змін;14) затвердження принципів (кодексу) корпоративного управління Товариства;15) прийняття рішення щодо обліку або припинення обліку часток Товариства в обліковій системі часток;16) створення аудиторського комітету або покладання функцій аудиторського комітету на Наглядову раду Товариства;17) прийняття інших рішень, віднесених Законом та/або Статутом до компетенції Загальних зборів учасників.

Структура акціонерів/учасників та їх частки в статутному капіталі:Матицина Тетяна Юріївна30 302 452,08 грн.22,3931%Матицин Володимир Митрофанович105 013 689,98 грн.77,6038%Товариство з обмеженою відповідальністю «Градосфера»2 964,99 грн.0,0022%Товариство з обмеженою відповідальністю «Псьол ЛТД»1 270,71 грн.0,0009%.Станом на 31.12.2025 року Статутний капітал складає всього: 135 320 377,76 грн., що становить 100%.

Наглядова Рада Товариства є колегіальним органом, що в межах компетенції, визначеної Статутом та чинним законодавством, контролює та регулює діяльність Правління. Кількісний склад Наглядової ради складає 3 особи. Членом Наглядової ради Товариства може бути лише фізична особа. Голова та член Наглядової ради не можуть бути одночасно членом Правління. Член Наглядової ради повинен виконувати свої обов'язки особисто і не може передавати власні повноваження іншій особі.Член Наглядової ради, обраний як представник учасника, може бути замінений таким учасником у будь-який час. Про зміну свого представника у складі Наглядової ради учасник повідомляє Товариство у письмовій формі за 7 календарних днів до дати такої заміни. Учасник, представник якого обраний членом Наглядової ради, може обмежити повноваження свого представника як члена Наглядової ради.Станом на 31.12.2025 Головою Наглядової ради є Коваль Леся Анатоліївна, членами Наглядової ради - Гирка Надія Олексіївна, Лихошвай Наталія Валентинівна.

До виключної компетенції Наглядової ради належить: 1) обрання та припинення повноважень Голови та членів Правління; 2) затвердження умов контрактів, які укладатимуться з членами Правління, встановлення розміру їх винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат; 3) прийняття рішення про відсторонення Голови або члена Правління від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови Правління; 4) призначення і звільнення керівника підрозділу внутрішнього аудиту (внутрішнього аудитора); 5) затвердження умов трудових договорів, що укладаються з працівниками підрозділу внутрішнього аудиту (з внутрішнім аудитором), встановлення розміру їхньої винагороди, у тому числі заохочувальних та компенсаційних виплат; 6) розгляд звіту виконавчого органу та затвердження заходів за результатами його розгляду; 7) обрання аудитора (аудиторської фірми) Товариства для проведення аудиторської перевірки за результатами поточного та/або минулого (минулих) року (років) та визначення умов договору, що укладатиметься з таким аудитором (аудиторською фірмою), встановлення розміру оплати його (її) послуг (за винятком випадків, встановлених чинним законодавством України); 8) вирішення питань про створення та/або участь (придбання, продаж акцій/часток тощо) в будь-яких юридичних особах, їх реорганізацію та ліквідацію; 9) затвердження стратегії розвитку Товариства; 10) затвердження положень про службу внутрішнього аудиту, про операції Товариства з пов'язаними особами, про преміювання працівників Товариства; 11) вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції Наглядової ради згідно з чинним законодавством України, Статутом, Положенням про Наглядову раду та/або рішеннями Загальних зборів учасників.Порядок діяльності Наглядової ради, її компетенція, кількість членів і порядок їх обрання, розмір винагороди членів Наглядової ради, а також порядок обрання та припинення їхніх повноважень визначаються Статутом, відповідним внутрішнім положенням про Наглядову раду Товариства, а також цивільно-правовим чи трудовим договором (контрактом), що укладається з членом Наглядової ради. Наглядовій раді Товариства можуть бути делеговані повноваження Загальних зборів учасників, крім віднесених до виключної компетенції Загальних зборів учасників.Наглядова рада зобов'язана вимагати скликання Загальних зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвим інтересам Товариства або виявлено зловживання, вчинені посадовими особами Товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси Товариства.

Наглядова рада протягом 2025 року провела 23 засідання.

Протягом 2025 року змін у складі наглядового органу не було.

Правління є виконавчим органом Товариства, який здійснює поточне управління. Правління є підзвітним Загальним зборам учасників і Наглядовій раді та організовує виконання їх рішень. До складу Правління входять:- Голова Правління Васильченко Олександр Валерійович;- Заступник Голови Правління Маслєннікова Ірина Анатоліївна;- Член Правління (головний бухгалтер) Шаповал Вікторія Іванівна;- Член Правління з питань фінансового моніторингу Геймур Сергій Васильович.

До компетенції Правління належать вирішення всіх питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім тих питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та Наглядової ради Товариства. До компетенції Правління належить прийняття рішень щодо:1) забезпечення підготовки для затвердження Наглядовою радою стратегії розвитку Товариства;2) реалізація стратегії розвитку Товариства;3) затвердження бюджету Товариства та бізнес-плану розвитку Товариства;4) забезпечення реалізації стратегії, декларації та політик управління ризиками; впровадження процедур виявлення, оцінки, контролю та моніторингу ризиків; 5) інформування Наглядової ради про виявлені порушення законодавства у діяльності Товариства;6) прийняття рішення про проведення Загальних зборів учасників Товариства відповідно до Статуту та у випадках, встановлених чинним законодавством;7) підготовка порядку денного Загальних зборів учасників, прийняття рішення про дату їх проведення та про включення запропонованих питань до порядку денного Загальних зборів учасників, крім випадків скликання Загальних зборів учасників самостійно учасниками;8) організація та забезпечення виконання рішень Загальних зборів учасників та Наглядової ради;9) прийняття рішення про розміщення Товариством цінних паперів, у тому числі облігацій;10) прийняття рішення про викуп розміщених Товариством цінних паперів;11) вирішення питань про участь Товариства у фінансових групах;12) вирішення питань про створення, реорганізацію та/або ліквідацію структурних та/або відокремлених підрозділів Товариства;13) організація діяльності Товариства, обліку та звітності, визначення облікової політики Товариства, автоматизації фінансових операцій. Складання та надання на розгляд Загальних зборів учасників річних звітів; 14) визначення системи, умов оплати, схеми посадових окладів та стимулювання праці працівників Товариства; 15) забезпечення проведення аудиторської перевірки діяльності Товариства на вимогу учасників, які володіють більше як 10 (десятьма) відсотками статутного капіталу Товариства;16) укладення та виконання колективного договору. Призначення та відкликання осіб, які беруть участь у колективних переговорах як представники Правління;17) затвердження правил надання фінансових послуг, положень, інструкцій, інших внутрішніх нормативних і методичних документів, якщо це не віднесено до компетенції інших органів управління;18) затвердження відсоткових (процентних) ставок, тарифів, розмірів комісійних та інших винагород за послуги Товариства тощо;19) прийняття рішення щодо вчинення Товариством правочинів з надання Товариством фінансових послуг та таких послуг, що пов'язані з наданням фінансових послуг;20) визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю та конфіденційну інформацію, а також встановлення порядку доступу до неї;21) розгляд та затвердження звітів керівників управлінь, відділень, інших структурних підрозділів Товариства; 22) розпорядження заставленим майном, яке було прийнято на баланс Товариства в рахунок погашення заборгованості за операціями Товариства; 23) вирішення інших питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, зокрема, делегованих Правлінню Наглядовою радою, внесених на розгляд Правління його Головою, а також заступниками або членами Правління тощо, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів учасників та Наглядової ради.

Організаційною формою роботи Правління є засідання, які проводяться у разі необхідності, але не менше двох разів на місяць. Для прийняття рішень з питань, які віднесені до компетенції Правління, але виходять за межі звичайної щоденної діяльності Товариства, Голова Правління зобов'язаний скликати засідання Правління.Засідання Правління вважається правомочним, якщо в ньому беруть участь не менше 2/3 від загальної кількості членів Правління. Під час голосування Голова Правління та кожен з членів Правління мають один голос. Рішення на засіданні Правління приймається більшістю голосів його членів, які беруть участь у засіданні. У разі, якщо голоси розділилися порівну, голос Голови Правління (особи, що виконує його обов'язки) є вирішальним. Член Правління не може передати свій голос іншим членам Правління.Правління протягом 2025 року провело 163 засідання.

У складі виконавчого органу протягом 2025 року не було.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю Фінансової компанії здійснюється як через залучення незалежного зовнішнього аудитора (аудиторської фірми), так і через механізм внутрішнього контролю, який забезпечує служба внутрішнього аудиту. Внутрішній аудит допомагає Фінансовій компанії досягти поставленої мети, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінки й підвищення ефективності процесів управління ризиками, системи внутрішнього контролю й корпоративного управління. Служба внутрішнього аудиту є органом оперативного контролю Наглядової ради Фінансової компанії. До обсягу роботи внутрішнього аудиту належить, але не обмежуючись цим, перевірка та оцінка адекватності й ефективності корпоративного управління, управління ризиками та системи внутрішнього контролю, а також якості виконання працівниками покладених на них обов'язків з метою досягнення цілей Фінансової компанії. Служба внутрішнього аудиту наглядає за поточною діяльністю Фінансової компанії, перевіряє дотримання чинного законодавства України та рішень органів управління Товариства, перевіряє результати поточної фінансової діяльності Фінансової компанії, аналізує інформацію та відомості про діяльність Товариства, професійну діяльність її працівників, випадки перевищення повноважень посадовими особами Фінансової компанії, здійснює інші функції, пов'язані з наглядом та контролем за діяльністю Фінансової компанії, визначені чинним законодавством та Статутом Фінансової компанії. Служба внутрішнього аудиту підпорядковується Наглядовій раді Товариства та звітує перед нею, діє на підставі внутрішнього положення Фінансової компанії.Фінансова компанія також приділяє важливу увагу питанням додержання вимог міжнародних стандартів та вимог законодавства України у сфері боротьби з доходами, одержаними злочинним шляхом. У Фінансовій компанії розробляються внутрішні документи, в яких визначено процедури та правила запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.Товариство є фінансовою установою, тому має високу ступінь залежності від законодавчих таекономічних обмежень. Істотність впливу зовнішньої військової агресії на операційну діяльність Товариства великою мірою залежить від тривалості та поширення військових дій на світову та українську економіку. Суттєвих змін щодо загальної стратегії Товариства у зв'язку з умовами ведення бізнесу в умовах військового стану протягом звітного періоду не відбулося.В подальшому, найбільший вплив на Товариство може мати невизначеність, результат якої залежить від майбутніх подій, що не є під безпосереднім контролем Товариства, але які можуть впливати на його фінансові звіти в майбутньому.За таких умов Товариство проводить обережну політику щодо прийняття будь-яких управлінських рішень, особливо в питаннях перевірки надійності позичальників, ліквідності заставного майна, роботи з проблемними кредитами та управління доходами та витратами.Розуміючи всю складність ведення бізнесу в умовах зовнішньої військової агресії та враховуючи те, що всі ці події по-різному вплинуть на позичальників, в залежності від кожної конкретної ситуації з кожним конкретним клієнтом, Товариством пропонується індивідуальний підхід для обслуговування кредитів на період дії військового стану в країні. Його мета - зменшити фінансове навантаження на клієнта, більш зручно розподілити оплату за кредитом у часі.Протягом звітного періоду Товариство вживало заходи, відповідно до законодавства України, які були направлені на збереження життя своїх співробітників в своїх адміністративних приміщеннях, створення віддалених робочих місць.

Дана фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку(МСБО), випущених Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМФСЗ), та Тлумачень і пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності (МКТФЗ, ПКТ), що офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України, є фінансовою звітністю загального призначення і стосується тільки діяльності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ». У всіх інших аспектах ця фінансова звітність відповідає вимогам чинних МСФЗ. При формуванні фінансової звітності Товариство керувалося також вимогами національних законодавчих та нормативних актів щодо організації та ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, які не суперечать вимогам МСФЗ.

Зміни назви Товариства в порівнянні з кінцем попереднього звітного періоду не відбувались.

Дана фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), і є фінансовою звітністю загального призначення і стосується тільки діяльності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ».

Рік, що закінчується 31 грудня 2025 року

Валюта подання звітності відповідає функціональній валюті, якою є національна валюта України – гривня.

Звітність складено у тисячах гривень, округлених до цілих

Положення облікової політики, описані нижче, застосовувались Товариством послідовно в звітних періодах, наведених в цій фінансовій звітності для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Фінансова звітність була підготовлена на основі облікових політик та облікових оцінок, чинних станом на 31 грудня 2025року. Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до вимог МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ. Суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Враховуючи особливості діяльності Товариства та необхідності виконання ним своїх функцій і досягнення результатів, Товариством встановлені кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності. Кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції та статті фінансової звітності повинні забезпечити надання користувачам всієї інформації з достатньою деталізацією про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі Кількісні критерії суттєвості інформації про господарські операції та події встановлюються відповідно до обраної бази. Кількісний критерій суттєвості інформації про господарські операції та події, пов’язані із змінами у складі активів, зобов’язань, власного капіталу, визначаються виходячи із вартості всіх активів, або всіх зобов’язань, або власного капіталу. Прийнятною є величина у діапазоні до 3 відсотків обраної бази. Кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості (переоцінка, або зменшення корисності), а також визначення подібності активів визначається у діапазоні 10 відсотків справедливої вартості активу. Базою визначення кількісних критеріїв суттєвості інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат є чистий прибуток (збиток) Товариства. Кількісний критерій визначається у діапазоні до 2 відсотків чистого прибутку. Щодо інформації про інші господарські операції та події, то критерії і ознаки їх суттєвості визначаються з потреб користувачів, економічної доцільності з урахуванням обсягів діяльності Товариства, характеру впливу об'єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості. Кількісний критерій суттєвості таких господарських операцій та подій не перевищує 5 відсотків обраної бази.

Одним з варіантів вирішення питання щодо поповнення оборотних активів фінансової компанії є залучення додаткових ресурсів. Вивчаючи та аналізуючи джерела додаткових ресурсів, Правлінням Товариства може бути прийнято рішення щодо залучення короткострокових коштів від його учасників у вигляді процентної позики з визначеним терміном та під визначений процент. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. У відповідності до вимог МСФЗ під час первісного визнання Товариство визначає справедливу вартість фінансових зобов’язання. Справедлива вартість – це ринкова ціна, за якою відбулася б звичайна операція передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов, тобто вихідна ціна на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який має зобов’язання, зменшена на витрати на операцію, що відносяться до придбання фінансового зобов’язання. Після первісного визнання Товариство оцінює фінансове зобов»язання за амортизованою вартістю. В зв’язку з відсутністю відкритої інформації про ринкову ціну ідентичного зобов’язання та неможливістю знайти ринкову ставку відсотка за аналогічними операціями, для визначення ринкової вартості залучених коштів, Товариство може використовувати статистичні дані фінансових ринків з сайту НБУ щодо вартості кредитів в національній валюті для суб’єктів господарювання за даними статистичної звітності банків України. Для підтвердження того, що ставка відсотка за вказаним фінансовим інструментом є ринковою, Товариство встановлює допустиме відхилення від ринкової ставки в розмірі +/- 10%. У відповідності до умов договорів процентної позики передбачено обов’язок Товариства нараховувати учаснику (позикодавцю) проценти за користування коштами, які оподатковуються у відповідності до вимог ПКУ. Відсотки на позику нараховуються на фактичний залишок позики в останній робочий день кожного календарного місяця, за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також при остаточному розрахунку з Позикодавцем. При розрахунку відсотків приймається фактична календарна кількість днів у році та місяці. Кількість днів у році приймається за 365(366). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення позики. Нараховані відсотки сплачуються Товариством позикодавцю щомісячно, в перший робочий день місяця, що слідує за тим, в якому були нараховані відсотки, на поточний рахунок Позикодавця. У випадку дострокового повернення позики , відсотки за позикою сплачуються одночасно з поверненням позики.

Бухгалтерський облік забезпечення кредитних операцій (гарантії, поручительств, застави, тощо) здійснюється з дати укладання договору про забезпечення до дати припинення дії такого договору або до дати повного виконання зобов’язань (що настане раніше). Забезпечення за кредитом первісно враховуються за позабалансовими рахунками за справедливою вартістю.

Умовні зобов’язання не відображаються у фінансовій звітності. Такі зобов’язання розкриваються у примітках до фінансової звітності, крім випадків, коли ймовірність відтоку ресурсів, які забезпечують економічні вигоди, є незначною.

Відстрочені податкові витрати (доходи) виникають внаслідок визнання в прибутку чи збитку відстрочених податкових активів (ВПА) та/або відстрочених податкових зобов’язань (ВПЗ). Відстрочені податкові зобов’язання визнаються щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню, крім випадків, коли такі різниці виникають від первісного визнання активу чи зобов’язання. Відстрочений податковий актив визнається щодо всіх тимчасових різниць, що підлягають вирахуванню, тією мірою, якою є ймовірним, що буде отримано оподатковуваний прибуток, до якого можна застосувати тимчасову різницю, яка підлягає вирахуванню, за винятком ситуацій, коли відстрочений податковий актив виникає від первісного визнання активу або зобов’язання. ВПА та ВПЗ розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому здійснюватимуться реалізація або використання активу та погашення зобов’язання. Товариство визнає ВПА (ВПЗ) та переглядає суму витрат з податку на прибуток у разі виникнення суттєвих змін такої суми. Відстрочене податкове зобов’язання - сума податку на прибуток, яка сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню. Відстрочений податковий актив – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню. Відстрочені податкові зобов’язання та активи розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому здійснюватимуться реалізація або використання активу або погашення зобов’язання.

Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан, у якому він придатний до експлуатації у спосіб, визначений управлінським персоналом. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється щомісячно протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється Товариством під час їх первісного визнання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу (або включають до ліквідаційної групи, яку класифікують як утримувану для продажу) згідно з МСФЗ 5, або на дату, з якої припиняють визнання активу.

Товариство визнає фінансовий актив та/або фінансове зобов’язання у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо відповідного фінансового інструмента. Товариство оцінює надані кредити під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням кредитів і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» під час розрахунку ефективної ставки відсотка Товариство оцінює очікувані грошові потоки шляхом урахування всіх умов договору за фінансовим інструментом, але не враховує очікуваних кредитних збитків. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. Відповідно до МСФЗ 9 фінансові зобов’язання первісно визнаються за їх справедливою вартістю мінус витрати на операцію, що прямо відносяться на придбання фінансового зобов’язання. Товариство здійснює класифікацію всіх фінансових зобов'язань як таких, що в подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, за винятком фінансових зобов'язань, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, надалі оцінюються за справедливою вартістю. Для фінансових інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію не включаються до первісної вартості. Всі умовні зобов’язання Товариства є відкличними. Кращим підґрунтям для визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання є ринкова вартість. Справедливу (ринкову) вартість процентної позики можна розрахувати, застосовуючи поточні процентні ставки за аналогічними борговими інструментами. Справедлива вартість – це ринкова ціна, за якою відбулася б звичайна операція передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов, тобто вихідна ціна на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який має зобов’язання. В зв’язку з відсутністю відкритої інформації про ринкову ціну ідентичного зобов’язання та неможливістю знайти ринкову ставку відсотка за аналогічними операціями, для визначення рівня ринкової ставки залучених грошових коштів у вигляді процентної позики від учасника Товариства, можуть використовуватися статистичні дані фінансових ринків з сайту НБУ щодо вартості кредитів в національній валюті для суб’єктів господарювання за даними статистичної звітності банків України. При використанні ринкової ставки Товариство не дисконтує фінансові зобов’язання, тому що дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю. В разі залучення Товариством грошових коштів на ринкових умовах визнання прибутку та збитку першого дня не відбувається.

Грошові кошти та їх еквіваленти включають грошові кошти Товариства на рахунках в банках. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів та відображати як необоротні активи. Грошові кошти та їх еквіваленти не є фінансовим активом, їх можна у потрібний момент (на першу вимогу) використати для фінансування господарської діяльності Товариства. Відповідно на такі активи не поширюються вимоги МСФЗ 9 стосовно необхідності оцінювання та визнання резерву під очікувані кредитні збитки.

Учасник Фінансової компанії має право на одержання частини прибутку Фінансової компанії у вигляді дивідендів пропорційно до розміру його частки. Рішення про сплату дивідендів та їх розмір приймається Загальними зборами учасників та засвідчується такими документами: 1) протоколом загальних зборів, у якому засновники (учасники) Фінансової компанії наводять рішення щодо розподілу чистого прибутку та виплату дивідендів. У протоколі зазначається сума прибутку, спрямована на виплату дивідендів, відповідний період розподілу прибутку, розмір дивідендів та порядок і строки їх виплати; 2) розпорядженням, у якому Голова Правління Фінансової компанії призначає виплату дивідендів на підставі рішення загальних зборів засновників (учасників). Таке розпорядження є підставою для відділу бухгалтерського обліку провести нарахування/виплату дивідендів. Виплата дивідендів здійснюється виключно грошовими коштами (якщо інше не встановлено одностайним рішенням Загальних зборів учасників) за рахунок чистого прибутку звітного року (або іншого періоду, кратного кварталу) в обсязі, встановленому рішенням Загальних зборів, у строк, що не перевищує 6 (шість) місяців з дня прийняття Загальними зборами рішення про виплату дивідендів. У разі прийняття Загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший за 6 (шість) місяців, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений Загальними зборами учасників. Фінансова компанія при виплаті дивідендів на користь юросіб — власників корпоративних прав, зобов’язана сплатити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. Дивідендний аванс розраховують і сплачують з урахуванням правил, викладених в статті 57 ПКУ. При нарахуванні дивідендів фізособам дивідендний аванс не сплачується. Такі дивіденди замість податку на прибуток оподатковують ПДФО і військовим збором. Порядок оподаткування дивідендів регламентовано ст. 170 ПКУ. Фінансова компанія, яка нараховує дивіденди, незалежно від свого податкового статусу, є податковим агентом під час нарахування дивідендів. Дивіденди остаточно оподатковуються під час їх нарахування. Ставка податку визначається податковим статусом емітента відповідно до ст.167 ПКУ. Оподаткування дивідендів ПДВ не залежить від того, кому їх виплачують, але залежить від того, в якій формі. Відповідно до пп. 196.1.6 ПКУ суми дивідендів, виплачені Фінансовою компанією у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Облік розрахунків за виплатами працівникам ведеться на субрахунку 661 "Розрахунки за заробітною платою". Нарахування заробітної плати проводиться щомісячно в останній робочий день місяця. Виплата заробітної плати здійснюється два рази на місяць (аванс та зарплата) у строки, встановлені Колективним договором. Для забезпечення майбутніх витрат на оплату відпусток створюється резерв відпусток (субрахунок 471 "Забезпечення виплат відпусток"). Відрахування до резерву проводяться щомісяця виходячи з коефіцієнта, розрахованого як відношення планової суми відпускних до планового фонду оплати праці. Витрати на оплату відпусток включаються до витрат звітного періоду шляхом зменшення суми створеного резерву. Лікарняні за перші 5 днів (рахунок 661) та за рахунок ПФУ (субрахунок 663) обліковуються окремо. Витрати на лікарняні відображати у періоді їх нарахування (за даними Табеля та Листків непрацездатності). Ведеться аналітичний облік розрахунків з персоналом за кожним працівником та видами виплат. Премії, що мають систематичний характер, включаються до фонду оплати праці у місяці їх нарахування.

Загальні адміністративні витрати (витрати, пов`язані з управлінням та обслуговуванням Товариства). До них належать витрати на утримання персоналу (заробітна плата, витрати на соціальне забезпечення, обов’язкові нарахування, страхування, додаткові виплати, премії, навчання, оплата лікарняних за перші п»ять днів непрацездатності, тощо), витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання та експлуатацію основних засобів і нематеріальних активів (оренда, ремонт, страхування, амортизація), інші експлуатаційні витрати (комунальні послуги, охорона, тощо), винагороди за професійні послуги (юридичні, медичні, послуги аудиту, з оцінки майна, тощо), витрати на зв’язок (поштові, телефонні, факс, тощо), витрати на врегулювання спорів у судових органах, плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків, сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток та інші витрати, спрямовані на обслуговування та управління Товариством. Витрати визнаються Товариством в звітному періоді за методом нарахування або прямої сплати коштів з поточних рахунків Товариства та відображенням їх за відповідними рахунками обліку витрат 9 класу Плану рахунків. Відрахування на створення оціночного резерву під очікувані кредитні збитки за кредитами, строковими депозитними вкладами Товариства, розміщеними в банківських установах, операціями фінансового лізингу, облігаціями підприємств - це витрати на покриття можливих збитків від зменшення корисності активів Товариства та списання безнадійних активів. Загальна сума сформованих резервів на покриття збитків від зменшення корисності впливає на фінансовий стан Товариства (оскільки зменшує балансову вартість кредитного, депозитного, лізингового портфелів, інвестицій за облігаціями підприємств та змінює фінансовий результат діяльності). Товариство щомісячно розраховує резерв під очікувані кредитні збитки за фінансовими активами та невикористаними безвідкличними зобов’язаннями з кредитування. З метою розрахунку оціночного резерву під очікувані кредитні збитки за фінансовими активами, днем першого формування резерву є останній робочий день звітного періоду, в якому був визнаний фінансовий актив. Резерви переглядаються на кінець кожного звітного періоду та коригуються з урахуванням поточної оцінки активу. Товариство, для цілей оподаткування податком на прибуток, враховує очікувані кредитні збитки та переглядає оціночний резерв у повному обсязі на кожну звітну дату.

Справедлива вартість являє собою суму, на яку можна обміняти фінансовий інструмент при здійсненні поточної операції між двома зацікавленими сторонами, за винятком випадків вимушеного продажу або ліквідації. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є ціна фінансового інструмента, що котирується на ринку. Результати оцінки справедливої вартості аналізуються та розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості: ► 1-й рівень – оцінка за цінами котирування на активних ринках для ідентичних активів або зобов’язань; ► 2-й рівень – оцінка за цінами котирування на подібні активи чи зобов’язання на активних ринках, або за цінами котирування на ідентичні/подібні активи чи зобов’язання на ринках, які не є активними. Для оцінки таких активів, Товариство використовує дані біржових котирувань з АТ «Фондова біржа ПФТС» на дату оцінки; ► 3-й рівень – оцінка за методами, у яких не використовуються вхідні дані, що спостерігаються на відкритих ринках. Для фінансових інструментів, що належать до даного рівня ієрархії справедливої вартості, Товариство використовує методи на основі теперішньої вартості фінансових інструментів розрахованої виходячи з очікуваних грошових потоків та ринкової ставки дисконту на дату визначення справедливої вартості, або на підставі звіту професійного оцінювача, що має відповідний сертифікат. Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів Товариством використовуються вхідні дані різного рівня, в такому випадку оцінка відноситься до тієї категорії в якій знаходиться найнижчий рівень вхідних даних, якщо такі дані є суттєвими. У Товариства відсутні фінансові активи та зобов’язання, які обліковуються за справедливою вартістю.

У відповідності до умов договорів процентної позики передбачено обов’язок Товариства нараховувати учаснику (позикодавцю) проценти за користування коштами, які оподатковуються у відповідності до вимог ПКУ. Відсотки на позику нараховуються на фактичний залишок позики в останній робочий день кожного календарного місяця, за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також при остаточному розрахунку з Позикодавцем. При розрахунку відсотків приймається фактична календарна кількість днів у році та місяці. Кількість днів у році приймається за 365(366). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення позики. Нараховані відсотки сплачуються Товариством позикодавцю щомісячно, в перший робочий день місяця, що слідує за тим, в якому були нараховані відсотки, на поточний рахунок Позикодавця. У випадку дострокового повернення позики , відсотки за позикою сплачуються одночасно з поверненням позики.

Визнання та оцінка фінансових активів Товариство визнає фінансовий актив у Балансі (Звіті про фінансовий стан) тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство оцінює фінансові активи під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка, витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням активних операцій, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового активу до валової балансової вартості цього фінансового активу. Розрахунок ефективної ставки відсотка здійснюється на основі майбутніх очікуваних грошових потоків з урахуванням усіх умов договору за фінансовим активом без урахування очікуваних кредитних збитків. Товариство використовує первісну ефективну ставку відсотка протягом усього строку дії фінансового інструменту та перераховує валову балансову вартість і визнає доходи або витрати від модифікації, якщо умови договору за фінансовим інструментом переглядаються за згодою сторін або відбувається будь-яка інша модифікація, що не призводить до припинення визнання первісного фінансового активу. Якщо фінансовий інструмент зазнав суттєвих змін у зв’язку із змінами умов договору, що призвели до припинення цього фінансового інструменту та визнання нового, Товариство на дату зміни умов договору розраховує нову ефективну ставку відсотка. Товариство відображає в бухгалтерському обліку витрати на операцію та інші платежі, що безпосередньо пов’язані з визнанням фінансового інструменту, на рахунках дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом (окрім фінансових інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки). Витрати на операцію – додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням, випуском або вибуттям фінансового активу і які не могли виникнути, якщо суб’єкт господарювання не випустив, не придбав або не реалізував фінансовий інструмент. До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та державне мито, інші витрати. Витрати на операцію впливають на розмір дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом. Дисконт (премія) амортизується протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) фінансового інструменту. Товариство оцінює фінансові інструменти після первісного визнання на основі бізнес-моделі та характеристик грошових потоків, передбачених договором, за: 1) амортизованою собівартістю; 2) справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході; 3) справедливою вартістю з визнанням переоцінки в прибутках або збитках. Товариство здійснює класифікацію фінансових інструментів як таких, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі таких чинників: бізнес-моделі управління фінансовими активами, характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Товариство після первісного визнання оцінює кредити за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка, якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових інструментів для отримання передбачених договором грошових потоків; 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. Товариство оцінює борговий фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових інструментів; 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. До часу (дати) припинення визнання або рекласифікації фінансового інструменту, що оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, прибутки або збитки, які відносяться до цього фінансового інструменту, мають визнаватися у складі іншого сукупного доходу, за виключенням прибутків або збитків від зменшення корисності та прибутків і збитків від зміни валютних курсів. Товариство оцінює фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, якщо: 1) фінансовий інструмент утримується для отримання максимальних грошових потоків від продажу; 2) договірні умови фінансового інструменту не відповідають критерію отримання виплат виключно платежів основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. Зменшення корисності фінансових активів. Застосування вимог щодо зменшення корисності ґрунтується на моделі очікуваних кредитних збитків з відображенням погіршення або покращення кредитної якості фінансових активів. Загальний підхід в рамках цієї моделі такий, що очікувані кредитні збитки Товариство повинне визнавати у складі прибутку або збитку стосовно всіх фінансових активів – навіть тих, що були щойно створені або придбані. Для кожного фінансового активу оцінка очікуваних кредитних збитків повинна містити в собі зважені кредитні збитки з урахуванням ймовірності їх виникнення, навіть якщо вони малоймовірні і найбільш реалістичним результатом є отримання передбачених договором грошових потоків в повному обсязі. Вартість очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитної якості активу після первісного визнання. У відповідності з загальним підходом є такі бази оцінки: - очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (Стадія 1). Застосовується з моменту первісного визнання та за умови відсутності значного погіршення кредитної якості (значного збільшення кредитного ризику), відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату; - очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу (Стадія 2). Застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання та відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату; - очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового інструменту (Стадія 3). Застосовується у разі наявності ознак дефолту за активом на звітну дату. Підтвердженням зменшення корисності фінансового активу є спостережні дані про такі події: - значні фінансові труднощі боржника/контрагента (відсутність (або припинення) виробничої діяльності, відсутність фінансової звітності, звільнення з роботи, значне зменшення доходів до межі, що не дозволяє обслуговувати кредитний борг, тощо); - порушення умов договору на кшталт дефолту або прострочення платежів відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; - надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших боржників) з економічних або договірних причин, у зв’язку з фінансовими труднощами боржника/контрагента, можливість надання яких Товариство не розглядало б за інших умов; - зростання ймовірності оголошення боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство або фінансова реорганізація; - зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів; - придбання або випуск фінансового активу з великою знижкою, що відображає зазнані кредитні збитки. Ідентифікація єдиної конкретної події може виявитись неможливою, але сукупний вплив кількох подій може призвести до кредитного знецінення фінансових активів. Товариство ураховує загальний ефект декількох подій, якщо неможливо ідентифікувати одну окрему подію, що спричинила знецінення фінансового активу. При первісному визнанні фінансового активу Товариство визначає, чи є він первісно-знеціненим (POCІ-актив). Фінансовий актив вважається POCІ-активом, якщо мала/має місце одна або кілька подій, які чинять негативний вплив на розрахункові майбутні грошові потоки за таким фінансовим активом. Підтвердженням знецінення фінансового активу (при придбанні або наданні) є спостережні дані щодо наявності ознак зменшення корисності, визначених Товариством у внутрішніх положеннях. Фінансовий актив є кредитно-знеціненим, якщо є об'єктивні докази збитку чи спостерігаються одна або декілька подій, визначених Товариством як підтвердження зменшення корисності, що мають негативний вплив на оцінювані майбутні грошові потоки такого фінансового активу. Іноді може бути неможливо ідентифікувати окрему подію, але причиною зменшення корисності фінансового активу може стати сумарний ефект декількох подій. Припинення визнання фінансових активів. Товариство відображає в бухгалтерському обліку зміну умов договору або модифікацію за фінансовим активом, що призводить до перегляду грошових потоків за ним, як: а) припинення визнання первісного фінансового активу та визнання нового фінансового активу за справедливою вартістю; або б) продовження визнання первісного фінансового активу з новими умовами. Товариство перераховує валову балансову вартість фінансового активу та визнає доходи або витрати від модифікації, якщо умови договору за фінансовим активом переглядаються за згодою сторін або відбувається будь-яка інша модифікація, що не призводить до припинення визнання первісного фінансового активу. Товариство припиняє визнання фінансового активу або групи фінансових активів (далі – фінансовий актив), якщо: а) строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується; або б) відбувається передача фінансового активу і така передача відповідає одному з критеріїв припинення визнання: - Товариство передає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором; - Товариство зберігає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором про передавання, але бере на себе зобов’язання сплатити грошові потоки одному чи кільком одержувачам за договором, що відповідає таким умовам: • Товариство не має зобов’язання сплатити суми кінцевим покупцям до часу отримання еквівалентних сум від первісного активу; • умови договору забороняють Товариству продавати або передавати в заставу первісний фінансовий актив, крім його передавання кінцевим одержувачам, як забезпечення зобов'язання сплатити грошові потоки; • Товариство має зобов’язання передати будь-які грошові потоки, які воно отримує від імені кінцевих одержувачів, без суттєвої затримки. або в) фінансовий інструмент зазнав суттєвих змін у зв’язку із змінами умов договору; або г) відбулася зміна одного виду фінансового інструмента на інший (кредит переведено в кредитну лінію, або навпаки; змінився вид кредитної лінії (траншева, поновлювана, непоновлювана), тощо). Товариство припиняє визнання в Звіті про фінансовий стан фінансового інструменту або його частини, якщо фінансовий інструмент погашено, анульовано або строк його виконання закінчився. Товариство визнає різницю між балансовою вартістю фінансового активу, визначеною на дату припинення визнання, та сумою отриманої компенсації (в тому числі величиною отриманого нового активу за вирахуванням величини прийнятого зобов’язання), як доходи або витрати від припинення визнання. Товариство припиняє визнавати первісний фінансовий актив і визнає новий фінансовий актив, якщо переглянуті або модифіковані грошові потоки, що передбачені договором, призводять до припинення визнання первісного фінансового активу. На дату модифікації Товариство визнає новий фінансовий актив за справедливою вартістю, враховуючи витрати на операцію, що пов’язані зі створенням нового фінансового активу (за винятком нового активу, який обліковується за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки). Якщо в результаті модифікації виникає новий фінансовий актив, який є знеціненим під час первісного визнання, то за таким фінансовим інструментом Товариство має визнавати кумулятивні зміни в очікуваних кредитних збитках протягом всього строку дії фінансового активу. Товариство має визнавати результати змін очікуваних кредитних збитків протягом всього строку дії фінансового активу, кредитно-знеціненого під час первісного визнання, (включаючи позитивні зміни) у складі прибутків/збитків як витрати/доходи на формування/розформування резервів.

Товариство визнає фінансовий актив та/або фінансове зобов’язання у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо відповідного фінансового інструмента. Товариство оцінює надані кредити під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням кредитів і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» під час розрахунку ефективної ставки відсотка Товариство оцінює очікувані грошові потоки шляхом урахування всіх умов договору за фінансовим інструментом, але не враховує очікуваних кредитних збитків. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. Відповідно до МСФЗ 9 фінансові зобов’язання первісно визнаються за їх справедливою вартістю мінус витрати на операцію, що прямо відносяться на придбання фінансового зобов’язання. Товариство здійснює класифікацію всіх фінансових зобов'язань як таких, що в подальшому оцінюються за амортизованою собівартістю, за винятком фінансових зобов'язань, що оцінюються за справедливою вартістю через прибуток або збиток. Такі зобов'язання, включаючи похідні інструменти, що є зобов'язаннями, надалі оцінюються за справедливою вартістю. Для фінансових інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю з відображенням переоцінки у прибутку або збитку, витрати на операцію не включаються до первісної вартості. Всі умовні зобов’язання Товариства є відкличними. Кращим підґрунтям для визначення справедливої вартості фінансового зобов'язання є ринкова вартість. Справедливу (ринкову) вартість процентної позики можна розрахувати, застосовуючи поточні процентні ставки за аналогічними борговими інструментами. Справедлива вартість – це ринкова ціна, за якою відбулася б звичайна операція передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов, тобто вихідна ціна на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який має зобов’язання. В зв’язку з відсутністю відкритої інформації про ринкову ціну ідентичного зобов’язання та неможливістю знайти ринкову ставку відсотка за аналогічними операціями, для визначення рівня ринкової ставки залучених грошових коштів у вигляді процентної позики від учасника Товариства, можуть використовуватися статистичні дані фінансових ринків з сайту НБУ щодо вартості кредитів в національній валюті для суб’єктів господарювання за даними статистичної звітності банків України. При використанні ринкової ставки Товариство не дисконтує фінансові зобов’язання, тому що дисконт за рахунок ринкових відсотків дорівнює нулю. В разі залучення Товариством грошових коштів на ринкових умовах визнання прибутку та збитку першого дня не відбувається.

Одним з варіантів вирішення питання щодо поповнення оборотних активів фінансової компанії є залучення додаткових ресурсів. Вивчаючи та аналізуючи джерела додаткових ресурсів, Правлінням Товариства прийнято рішення щодо залучення коштів від його учасників у вигляді процентної позики з визначеним терміном та під визначений процент. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. У відповідності до вимог МСФЗ під час первісного визнання Товариство визначає справедливу вартість фінансових зобов’язання. Після первісного визнання Товариство оцінює фінансове зобов’язання за амортизованою вартістю.

Вимоги по зменшенню корисності базуються на моделі очікуваних кредитних збитків з відображенням погіршення або покращення кредитної якості фінансових активів. Загальний підхід в рамках цієї моделі такий, що очікувані кредитні збитки Товариство повинно визнавати у складі прибутку або збитку стосовно всіх фінансових активів – навіть тих, що були щойно створені або придбані. Для кожного фінансового активу оцінка очікуваних кредитних збитків повинна містити в собі зважені кредитні збитки з урахуванням ймовірності їх виникнення, навіть якщо вони малоймовірні і найбільш реалістичним результатом є отримання передбачених договором грошових потоків в повному обсязі. Підтвердженням зменшення корисності фінансового активу є спостережні дані про такі події: - значні фінансові труднощі боржника/контрагента (в т.ч. відсутність (або припинення) виробничої діяльності, відсутність фінансової звітності, звільнення з роботи, значне зменшення доходів до межі, що не дозволяє обслуговувати кредитний борг, тощо); - порушення умов договору на кшталт дефолту чи прострочення платежів відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; - надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших боржників) з економічних або договірних причин, пов’язаних з фінансовими труднощами боржника/контрагента, які Товариство не розглядало б за інших умов. - зростання ймовірності оголошення боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство або фінансова реорганізація; - Товариство ухвалило рішення про конвертацію (переведення) частини або всієї суми боргу боржника/контрагента в капітал боржника/контрагента (за винятком випадків, передбачених законом України щодо фінансової реструктуризації; - хоча б один із зовнішніх рейтингів боржника згідно з міжнародною рейтинговою шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor’s або іншим провідним світовим рейтинговим агентством (компанією) (Moody’s Investors Service та Fitch IBCA), понижено до рівня «дефолту»; - зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів; - придбання або випуск фінансового активу з великою знижкою, що відображає понесені кредитні збитки. Ідентифікація єдиної конкретної події може виявитись неможливою, але сукупний вплив кількох подій може призвести до кредитного знецінення фінансових активів. Товариство ураховує загальний ефект декількох подій, що спричинили зменшення корисності фінансового активу. Вартість очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитної якості після первісного визнання. Товариством визначено три стадії зменшення корисності фінансового інструменту: - очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (Стадія 1). Застосовується з моменту первісного визнання за умови відсутності значного погіршення кредитної якості (значного збільшення кредитного ризику) з дати порівняння, яка визначається окремо для кожного фінансового інструмента, та відсутності події знецінення (дефолту); - очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу (Стадія 2). Застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику з дати порівняння та відсутності події знецінення (дефолту); - Стадія 3 – застосовується у разі дефолту за активом. Аналіз кредитного ризику є багатофакторним і комплексним. Товариство розглядає обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що може бути одержана без надмірних втрат та зусиль, і є доречною для кожного фінансового інструмента, що оцінюється. Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. Товариство має визнавати резерв за очікуваними збитками за фінансовим активом на 1-ій стадії зменшення корисності (очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців) не пізніше, ніж на найближчу звітну дату після первісного визнання фінансового активу. Товариство на кожну звітну дату після первісного визнання має оцінити, чи значно збільшився очікуваний кредитний ризик за фінансовим активом з дати його первісного визнання. Товариство продовжує визнавати резерв за очікуваними збитками за фінансовим активом на 1-ій стадії зменшення корисності, якщо на звітну дату рівень ризику за фінансовим активом значно не збільшився з дати первісного визнання фінансового активу. Товариство визнає резерв за очікуваними збитками за фінансовим активом на 2-ій стадії зменшення корисності (очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу), якщо на звітну дату рівень ризику з дня первісного визнання значно збільшився та при цьому відсутні об’єктивні свідчення зменшення корисності фінансового активу. Товариство визнає резерв за очікуваними збитками за фінансовим активом на 3-ій стадії зменшення корисності кредитного ризику (очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансового активу), якщо на звітну дату мають місце об’єктивні свідчення зменшення корисності фінансового активу. Для изначення зміни кредитного ризику порівнюється ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховується при цьому обґрунтовано необхідна та підтверджувана інформація, що є доступною без надмірних витрат або зусиль. За можливості одержання обґрунтовано необхідної та підтверджуваної прогнозної інформації без надмірних витрат або зусиль, Товариство не може спиратись лише на інформацію про прострочення боргу при визначенні того, чи зазнав кредитний ризик значного зростання з моменту первісного визнання. Водночас, якщо інформацію, що має більш прогнозний характер, ніж інформація про прострочення боргу, неможливо одержати без надмірних витрат або зусиль, Товариство має право використовувати інформацію про прострочення боргу для з'ясування того, чи з моменту первісного визнання відбулося значне зростання кредитного ризику. Незважаючи на спосіб, яким оцінюється значне зростання кредитного ризику, у разі прострочення договірних платежів більш ніж на 30 днів, приймається спростовне припущення про те, що кредитний ризик за фінансовим активом зазнав значного зростання з моменту первісного визнання. Товариство може спростувати це припущення, якщо має розумно необхідну та підтверджувану інформацію, котра показує, що кредитний ризик із моменту первісного визнання не зазнав значного зростання навіть попри те, що договірні платежі прострочено більш ніж на 30 днів. Якщо Товариство з'ясує, що кредитний ризик значно зріс до того, як договірні платежі було прострочено більш ніж на 30 днів, то спростовне припущення не застосовується.Оцінку кредитного ризику Товариство проводить на кожну звітну дату. Основні події, що свідчать про зменшення корисності (дефолт) боржника за різними видами фінансових інструментів та оцінку змін (зростання) кредитного ризику, викладені у внутрішньому порядку формування резерву за кредитними операціями Товариства.

Податок нараховується Товариством самостійно за ставкою 25 відсотків від бази оподаткування на підставі даних фінансової звітності з урахуванням вимог розділу ІІІ «Податок на прибуток підприємств» Податкового кодексу України. Сума поточного податку на прибуток, яка відображена у фінансовій звітності (Звіт про фінансовий стан) буде сплачена Товариством до бюджету у строки встановлені ст.57 Податкового кодексу України.Податок на прибуток визнається як поточний та відстрочений податок. Поточний податок на прибуток визнається у сумі, що розрахована за звітний період відповідно до податкового законодавства. Відстрочене податкове зобов’язання - сума податку на прибуток, яка сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає оподаткуванню. Відстрочений податковий актив – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах з тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню. Відстрочені податкові зобов’язання та активи розраховуються за ставками оподаткування, що діятимуть протягом періоду, у якому здійснюватимуться реалізація або використання активу або погашення зобов’язання. Товариство визнає дебіторською заборгованістю за податком на прибуток перевищення сплаченої суми податку на прибуток над сумою, яка підлягає сплаті. Товариство згортає дебіторську заборгованість та зобов’язання з поточного податку на прибуток, якщо погашення зобов’язання здійснюється як залік цієї дебіторської заборгованості.

Статутний капітал Товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу. Рішення про збільшення або зменшення розміру статутного капіталу Товариства приймається Загальними зборами учасників. Збільшення статутного капіталу може бути за рахунок внесення третьою особою до статутного капіталу Товариства додаткового вкладу у вигляді грошових коштів.

Товариство у своїй діяльності може застосовувати договори оренди як у якості орендаря так і у якості орендодавця. Основні засоби і нематеріальні активи, надані Товариством в операційну оренду, залишаються в складі основних засобів Товариства, з усіма наслідками, що випливають із цього: нарахування амортизації відповідно до МСБО 16 протягом строку оренди, тестування на знецінення згідно з МСБО 36 «Зменшення корисності активів». З урахуванням того, що в разі операційної оренди актив залишається на балансі орендодавця, то операції з ремонту та поліпшення такого активу в обліковому контексті суттєво не відрізняються від операцій з власними основними засобами. Враховуючи те, що майно, яке прийнято Товариством в короткострокову оренду, чи оренду, за якою базовий актив є малоцінним, використовується ним для обслуговування й управління господарською діяльністю, орендна плата визнається витратами на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта короткострокової оренди та відображаються за дебетом рахунка 92 «Адміністративні витрати». Також орендар може відшкодувати витрати по обслуговуванню орендованого майна (в тому числі комунальні послуги) за фактом їх понесення у повному обсязі орендодавцю. Всі ці умови повинні бути зазначені у відповідних договорах оренди. Всі витрати, пов’язані з обслуговуванням об’єктів, прийнятих в операційну оренду відображаються в складі адміністративних витрат за рахунком 92. Враховуючи те, що об’єкти, які передаються Товариством в оренду належать до об’єктів адміністративного призначення, всі витрати на утримання та експлуатацію об’єктів, переданих в оренду, в тому числі на оплату комунальних послуг, Товариство включає до складу адміністративних витрат. Якщо Товариство, як орендар здійснює добудову, дообладнання, реконструкцію чи капітальний ремонт об’єкта лізингу, то такі витрати враховуються ним як капітальні вкладення, якщо вони відповідають критеріям для визнання їх об»єктами основних засобів у відповідності МСФЗ 16: призначення переобладнаних об»єктів, очікуємий період використання переобладнаних об»єктів, ймовірність отримання майбутніх економічних вигід від використання переобладнаних об»єктів, можливість оцінки і документального підтвердження вартості переобладнання. Такі витрати можливо капіталізувати по статті основні засоби та амортизувати на протязі строку, що залишився до кінця дії договору оренди. . Товариство, як орендодавець, при операційній оренді продовжує визнавати орендні платежі як дохід лінійним методом або іншим систематичним методом. Інший систематичний метод застосовується в разі, якщо такий метод забезпечує адекватніше відображення графіка зменшення вигід від використання базового активу. На дату початку фінансової оренди Товариство, як орендодавець, визнає в своєму звіті про фінансовий стан активи, що перебувають у фінансовій оренді, та подає їх як дебіторську заборгованість у сумі, яка дорівнює чистій інвестиції в оренду. Оцінка активів починається з первісної оцінки. Товариство, як орендодавець, повинно застосовувати процентну ставку, закладену в договорі оренди, для оцінки чистої інвестиції в оренду. Процентна ставка, закладена в договорі оренди, визначається таким чином, щоб первісні прямі витрати автоматично включалися до чистої інвестиції в оренду. Товариство, як орендар, може не застосовувати МСФЗ 16 «Оренда» до оренди нематеріальних активів, крім прав, утримуваних Товариством за ліцензійними договорами, що належать до сфери застосування МСБО 38 «Нематеріальні активи». Товариство, як орендар, має право прийняти рішення про незастосування моделі обліку оренди, якщо: а) оренда короткострокова (оренда, яка на дату початку оренди має строк оренди 12 місяців або менше, та яка не передбачає можливості для придбання базового активу); б) базовий актив оренди є малоцінним.

Дебіторська заборгованість - це право Товариства на компенсацію, яке є безумовним. Право на компенсацію є безумовним, якщо для того, щоб настала дата сплати такої компенсації, необхідний лише плин часу. Товариство обліковує дебіторську заборгованість відповідно до МСФЗ 9. Для дотримання вимог МСФЗ при первісному визнанні Товариство оцінює торговельну дебіторську заборгованість за ціною операції, якщо дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування. Ціна операції –це величина компенсації, яку Товариство очікує отримати право в обмін на передачу клієнтові обіцяних товарів або послуг за винятком сум, зібраних від імені третіх осіб. 7.11.3. Порядок обліку, супроводження та погашення дебіторської заборгованості будь-якого виду у Товаристві здійснюється згідно внутрішнього порядку обліку дебіторської заборгованості та формування резерву. При визначенні резерву за дебіторською заборгованістю Товариство використовує спрощений підхід. Товариство використовує підхід матричного резервування для визначення величини кредитних збитків за портфелем, очікуваних протягом всього строку його існування. Цей підхід заснований на історичній інформації Товариства щодо рівня дефолтів у минулих періодах, що коригується з урахуванням прогнозних оцінок, включаючи ймовірність погіршення економічної ситуації в майбутньому. Станом на початок нового звітного року Товариство актуалізує дані про спостережний рівень дефолтів в минулих періодах та прогнозні оцінки. Порядок визначення коефіцієнтів ймовірності дефолту за дебіторською заборгованістю визначено внутрішнім порядком формування, статистичного підтвердження, документування власного досвіду щодо дефолтів боржників та втрат за дебіторською заборгованістю для визначення коефіцієнтів ймовірності дефолтів. Грошові потоки, пов'язані з короткостроковою дебіторською заборгованістю, не дисконтують, якщо вплив дисконтування є несуттєвим. По дебіторській заборгованості, за якою вжиті всі можливі заходи щодо її погашення, але які виявилися безрезультатними, оформлюються матеріали з висновком щодо можливості визнання заборгованості безнадійною та списання за рахунок сформованого резерву на підставі відповідного рішення Уповноваженого органу. До безнадійної дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку відноситься заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; г) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв'язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією. Дебіторська заборгованість, що визнана безнадійною відповідно до діючого законодавства України, списується за рахунок сформованого резерву за рішенням уповноваженого органу Товариства. Згідно з МСБО 37 «Забезпечення, непередбачені зобов’язання та непередбачені активи», до кредиторської заборгованості належить: a) торговельна кредиторська заборгованість, яка є зобов’язанням оплатити товари або послуги, що були отримані чи надані, на які виставлені рахунки або які офіційно узгоджені з постачальником; б) нарахування, які є зобов’язанням оплатити товари або послуги, що були отримані або надані, але не були сплачені, на них не були виставлені рахунки або вони не були офіційно узгоджені з постачальником, включаючи суми, які підлягають виплаті працівникам (наприклад, суми, пов’язані з нарахованою оплатою відпусток). Для визнання зобов»язання повинні дотримуватися такі умови: a) Товариство має існуюче зобов’язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов’язання; в) можна достовірно оцінити суму зобов’язання. За міжнародними стандартами первісною оцінкою фінансових та інших зобов'язань і їх відображення у фінансовому обліку та фінансовій звітності є їх справедлива вартість за додаванням витрат за операцією. Амортизована собівартість зобов'язання – це сума, за якою зобов'язання оцінили при первісному визнанні, мінус виплати основної суми боргу, плюс або мінус накопичена амортизація будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення, мінус будь-яке часткове списання. Сума, визнана як забезпечення, має бути найкращою оцінкою видатків, необхідних для погашення існуючого зобов’язання на кінець звітного періоду.

Враховуючи вимоги МСБО 2 «Запаси» щодо оцінки запасів за найменшою з двох величин: собівартістю та чистою вартістю реалізації, Товариство на дату складання річного балансу під час проведення річної інвентаризації проводить оцінку чистої вартості реалізації автомобільних шин та/або акумуляторних батарей. Для здійснення такої оцінки використовуються дані, що характеризують роботу кожної одиниці автомобільних шин та акумуляторних батарей, а саме: балансова вартість, дата придбання, гарантія виробника (норма пробігу, термін експлуатації в місяцях/тис. км), дані про наробіток акумуляторних батарей та шин (фактичні показання пробігу/напрацювання), їх технічний стан. Оформлені інвентаризаційною комісією відомості щодо результатів оцінки чистої вартості реалізації автомобільних шин та/або акумуляторних батарей з урахуванням норми та терміну їх фактичного використання є підставою для відображення чистої вартості реалізації за даними бухгалтерського обліку. Собівартість запасів включає всі витрати на придбання та інші витрати, понесені під час доставки запасів до їх теперішнього місцезнаходження та приведення їх у теперішній стан. Відповідно до МСБО 2 «Запаси» Товариство використовує для бухгалтерського обліку запасів паливно-мастильних матеріалів метод середньозваженої собівартості. При обліку пального для генератора (дизельної електростанції) Товариство використовує метод собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО).

Критеріями визнання об’єкта основних засобів є: ймовірність, що майбутні економічні вигоди, пов'язані з об'єктом, надійдуть до Товариства і собівартість об'єкта може бути достовірно оцінена. Після визнання активом основні засоби Товариства обліковуються відповідно до МСБО 16 «Основні засоби». Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо він утримується з метою використання його у процесі своєї діяльності, надання послуг, або для здійснення адміністративних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) якого більше одного року та первісна вартість якого, згідно Облікової політики Товариства, більше 20 000 грн. Основні засоби вартістю менше 20 000 грн. вважаються не суттєвими для фінансової звітності. Для обліку та складання звітності основні засоби Товариства поділяються на наступні класи (групи): • земельні ділянки; • будівлі, споруди та передавальні пристрої; • машини та обладнання (у т.ч. обчислювальна техніка); • транспорті засоби; • інструменти, прилади, інвентар (меблі); • інші основні засоби. Первісна оцінка об’єктів основних засобів здійснюється за собівартістю, що включає: - ціну придбання; - будь-які витрати, які безпосередньо пов’язані з доставкою активу до місця розташування та приведення його в стан, необхідний для експлуатації; - попередньо оцінені витрати на демонтаж, переміщення об'єкта та відновлення території, на якій він розташований, зобов’язання за якими Товариство бере на себе. Подальша оцінка основних засобів здійснюється за моделлю собівартості за мінусом будь-якої накопиченої амортизації та будь-яких накопичених збитків від зменшення корисності. Подальші витрати капіталізуються, якщо існує велика ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, пов’язані з цим активом, та його вартість може бути достовірно оцінена. Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються по мірі їх виникнення та відображаються в Звіті про прибутки та збитки та інший сукупний дохід в тому періоді, в якому такі витрати були понесені, крім випадків, коли такі витрати підлягають капіталізації. Амортизація за всіма групами основних засобів нараховується із застосуванням прямолінійного методу виходячи із строку корисного використання відповідного об’єкта. Нарахування амортизації об’єкту основних засобів починається коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та приведений у стан у якому він придатний до експлуатації. Амортизація припиняється внаслідок наступних подій: • припинення визнання активу; • класифікації активу, як такого, що утримується для продажу (або включення до ліквідаційної групи, яка класифікується як утримувана для продажу) згідно з МСФЗ 5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність». Амортизація не припиняється, коли актив не використовується або він вибуває з активного використання (період реконструкції, модернізації, добудування, консервації, тощо), доки актив не буде амортизований повністю. Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів визначається відповідно до термінів корисного використання, які затверджені Товариством з урахуванням таких факторів: - очікуваного використання об’єкта з урахуванням його розрахункової потужності або фізичної продуктивності; - строків корисного використання подібних активів; - фізичного та морального зносу, що передбачається; - правових або інших подібних обмежень щодо строків використання об’єкта та інших факторів. Товариством прийнято рішення щодо встановлення термінів корисного використання основних засобів:  підгрупа 2.1. Багаторічні насадження – 10 років;  підгрупа 3.1. Власні будинки, споруди та передавальні пристрої – 10 років;  підгрупа 4.1.Електронно-обчислювальні машини, інші машини для обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування та друку інформації, інформаційні системи – 4 роки, 8 років;  підгрупа 4.2. Офісне обладніння, касова техніка та оргтехніка – 4 роки;  підгрупа 5.1. Автомобілі – 5 років;  підгрупа 6.1. Побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, телефони (в т.ч. стільникові), – 4 роки;  підгрупа 6.2. Меблі – 10 років  підгрупа 6.3. Сейфи та металеві шафи – 15 років;  підгрупа 7.1. Інші основні засоби – 4 роки.

Забезпечення визнаються Товариством тільки тоді, коли є юридичні або ті, що випливають з практики, зобов’язання, що виникли внаслідок минулих подій, та існує висока ймовірність того, що погашення цього зобов’язання потребує вибуття ресурсів, а також може бути здійснена достовірна оцінка для визнання забезпечення. Витрати, пов’язані з створенням будь-якого забезпечення, відображаються в прибутках або збитках за вирахуванням суми відшкодування. Для відшкодування наступних (майбутніх) операційних витрат Товариством створюються забезпечення на виплату відпусток працівникам Товариства. Резерв під невикористані відпустки, як забезпечення, використовується для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких його було створено. Суми створених забезпечень визнаються щомісячно витратами. Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам Товариства і у разі потреби здійснюються відповідні коригування (збільшення, зменшення). Сума, визнана у якості забезпечення (резерву), являє собою найбільш точну оцінку виплат, необхідних для погашення поточного зобов’язання на звітну дату, приймаючи до уваги ризики та невизначеність, пов’язані із зобов’язанням. Якщо для розрахунку забезпечення (резерву) використовуються грошові потоки, які необхідні для погашення поточного зобов’язання, балансовою вартістю забезпечення (резерву) вважається дисконтована вартість таких грошових потоків.

Податковий облік в Товаристві ведеться з метою накопичення даних про доходи та витрати відповідно до вимог чинного законодавства та застосовується для складання податкової звітності. Ведення податкового обліку та формування податкової звітності закріплено за відділом бухгалтерського обліку. Види та суми податків і зборів, що сплачуються Товариством до бюджетів та державних цільових фондів визначаються згідно з вимогами чинного законодавства. В бухгалтерському обліку розрахунки за податками зборами систематизуються за наступними категоріями:  витрати на сплату податків та зборів, крім податку на прибуток;  податки та збори, базою обчислення яких є фонд оплати праці;  податок на додану вартість;  інші загальнодержавні та місцеві податки і збори, визначені податковим законодавством (земельний податок, екологічний податок, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, транспортний податок з юридичних осіб, тощо);  податок на прибуток;  відстрочений податковий актив та податкове зобов’язання. Усі податки відображаються в бухгалтерському обліку та звітності переважно за принципом нарахування - тобто визнаються такими, що належать до того звітного періоду, до якого вони відносяться, незважаючи на те, коли відбуваються відповідні розрахунки з бюджетом. Витрати на сплату податків, зборів визнаються Товариством не пізніше останнього робочого дня звітного періоду (місяця, кварталу, року) до якого вони відносяться. Нарахування, утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску відбувається одночасно із нарахуванням заробітної плати. Облік податку на додану вартість ведеться відповідно до вимог чинного законодавства.

При наявності господарських та фінансових взаємовідносин з контрагентами, які мають ознаки пов’язаних осіб Товариство керується МСФЗ (IAS) 24 «Розкриття інформації про пов’язані сторони». Здійснення активних фінансових операцій з пов’язаними особами у Товаристві відбувається на загальних умовах з урахуванням вимог щодо обсягу таких операцій, порядку прийняття рішення про здійснення таких операцій, цільового використання коштів. Товариство не здійснює операції з пов’язаними особами за неринковими умовами (пільговими), які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями Товариства. Методи оцінки активів за операціями з зв’язаними сторонами не відрізняються від інших оцінок за активами. Всі невикористані зобов'язання з кредитування є відкличними. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. Товариство проводить операції з пов’язаними сторонами та вважає, що дотримується всіх вимог законодавчих актів щодо вказаного питання, чинних на звітну дату. Існує можливість того, що в результаті змін в законодавстві такі операції можуть бути оскаржені у майбутньому. Наслідки оскарження таких операцій спрогнозувати неможливо, але на думку керівництва Товариства вони будуть незначними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПФБ Кредит"

Товариство з обмеженою відповідальністю

Україна

квартал 278, буд. 22/Б, 39627, Україна

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПФБ КРЕДИТ» (скорочене найменування - ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ») — фінансова установа, що створена відповідно до чинного законодавства з метою здійснення фінансових послуг. Видами діяльності Товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протягом звітного періоду були: - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення, н.в.і.у.) (КВЕД 64.99) (основний); - інші види грошового посередництва (КВЕД 64.19); - фінансовий лізинг (КВЕД 64.91); - інші види кредитування (КВЕД 64.92); - діяльність страхових агентів і брокерів (КВЕД 66.22); - надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Товариство здійснювало свою діяльність протягом звітного періоду на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії, виданої 07.03.2024 року Національним банком України, що включає такі види фінансових послуг: - надання коштів та банківських металів у кредит; - фінансовий лізинг. Основним напрямком діяльності Товариства визначило кредитування клієнтів — юридичних і фізичних осіб для ведення бізнесу та на споживчі потреби. Товариство вже має більш ніж 25-річний досвід роботи на ринку кредитування, який ґрунтується на тривалих ділових стосунках з клієнтами, наявності кваліфікованих фахівців та матеріально-технічній базі. Мета діяльності Товариства полягає в наданні широкого спектру фінансових послуг, створенні конкурентного середовища, яке дозволить споживачам обирати та отримувати якісні послуги на вигідних та прозорих умовах.

Дана фінансова звітність підготовлена відповідно до Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), включаючи Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), випущених Радою з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМФСЗ), та Тлумачень і пояснень, опублікованих Міжнародним Комітетом з тлумачення фінансової звітності (МКТФЗ, ПКТ), що офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України, є фінансовою звітністю загального призначення і стосується тільки діяльності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ».

Основоположними допущеннями при підготовці фінансових звітів Товариства відповідно до МСБО 1 є принцип нарахування та безперервність діяльності. Фінансова звітність Товариства підготовлена виходячи з принципу безперервності, як основи бухгалтерського обліку, з огляду на оптимістичний прогноз щодо подальшого існування фінансової компанії, відповідно до якого активи та зобов’язання обліковуються виходячи з того, що Товариство зможе реалізувати свої активи та погасити зобов’язання при звичайному ході бізнесу. Керівництво Товариства розуміє всі можливі сценарії розвитку подій та їх вплив на безперервність діяльності Товариства. При найгірших та найкращих варіантах розвитку подій – керівництво вважає, що Товариство є організацією, здатною продовжувати діяльність на безперервній основі. Товариство є фінансовою установою, тому має високу ступінь залежності від законодавчих та економічних обмежень. В результаті аналізу економічної ситуації, конкурентного середовища, впливу зовнішніх та внутрішніх факторів, прогнозів щодо розвитку ринку фінансових послуг України у 2025 році, Товариством обрана стратегія розвитку. Товариство не має намірів ліквідуватися або припинити діяльність, невизначеності щодо подій чи умов, які можуть спричинити значний сумнів щодо здатності Товариства продовжувати діяльність на безперервній основі немає. Ця фінансова звітність відображає поточну оцінку (судження) керівництва стосовно можливого впливу економічних умов на операції та фінансове положення Товариства. Майбутні умови можуть відрізнятися від оцінок керівництва. В подальшому найбільший вплив на Товариство може мати невизначеність, результат якої залежить від майбутніх подій, що не є під безпосереднім контролем Товариства, але які можуть впливати на його фінансові звіти в майбутньому. За таких умов Товариство проводить обережну політику щодо прийняття будь-яких управлінських рішень, особливо в питаннях перевірки надійності позичальників, ліквідності заставного майна, роботи з проблемними кредитами та управління доходами та витратами. Фінансова звітність не включає коригування, які необхідно було б провести в тому випадку, якби Товариство не могло продовжити подальше здійснення фінансово-господарської діяльності відповідно до принципів безперервності діяльності. Безпосередніми наслідками зовнішньої військової агресії є погіршення економічного середовища та поглиблення економіко-політичної невизначеності. Це принаймні призводить до зменшення доходів та грошових потоків суб'єктів господарювання. Для низки підприємств ці питання є ще гострішими, адже ведення діяльності на окремих територіях є або вкрай ризиковим, або й зовсім неможливим. У зв'язку із цим актуалізуються питання щодо здатності та можливості деяких підприємств, з якими працює Товариство, виконувати свої поточні зобов'язання, дотримуватися кредитних графіків, забезпечувати збереження майна, що передано Товариству в якості застави та в цілому продовжувати своє функціонування. Керівництво та учасники Товариства мають намір і в подальшому розвивати діяльність Товариства. На думку керівництва, застосування припущення щодо здатності Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі є прийнятним та адекватним, враховуючи належний рівень достатності його капіталу, наміри учасників надавати підтримку Товариству, а також історичний досвід щодо стабільних позитивних результатів та прибуткової діяльності Товариства. Свідченням дотримання керівництвом Товариства принципу безперервності є те, що: - Товариство є ліквідним і платоспроможним (здатним генерувати надходження грошових коштів у достатній кількості для погашення зобов'язань перед постачальниками, кредиторами, працівниками, державою, тощо); - Товариство надало кошти у кредит у звітному періоді на суму 441355 тис. грн., що на 4,6% більше у порівнянні з 2024 роком. Надходження грошових коштів у якості погашення заборгованості за основним боргом від боржників збільшилися у порівнянні з минулим роком на 6,0% і склали в звітному році 384952 тис. грн.; - доходи Товариства та грошові надходження від операційної діяльності за 2025 рік суттєво збільшилися, у порівнянні з минулим фінансовим роком; - протягом 2025 року і до дати затвердження фінансової звітності не відбулось значного скорочення персоналу; - стратегія та бізнес-модель Товариства є ефективними та конкурентоспроможними; - створена система управління ризиками дозволяє своєчасно виявляти і оцінювати ризики та вживати адекватні заходи щодо їх зниження; - у Товариства відсутні плани та підстави для його ліквідації чи припинення. Управлінський персонал на постійній основі здійснює оцінку своїх планів протистояння подіям або умовам, які можуть поставити під значний сумнів здатність Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі. Військове вторгнення Росії, ймовірно, має значні наслідки для глобальної економіки та ринків для різних галузей, тому і підвищений ризик значних сумнівів у спроможності Товариства продовжувати безперервну діяльність залежить від характеру та обставин підприємства, в тому числі галузі, в якій воно працює. На підставі здійсненого аналізу наявної інформації та подій, управлінський персонал вважає, що Товариство може продовжувати свою діяльність на безперервній основі, але передбачити подальший розвиток подій, тривалість, економічні наслідки воєнної агресії для економіки та діяльності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» на сьогодні є неможливим, у зв’язку з чим існує суттєва невизначеність, яка може поставити під значний сумнів здатність Товариства продовжувати свою діяльність на безперервній основі.

Положення облікової політики, описані нижче, застосовувались Товариством послідовно в звітних періодах, наведених в цій фінансовій звітності для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Фінансова звітність була підготовлена на основі облікових політик та облікових оцінок, чинних станом на 31 грудня 2025року. Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до вимог МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ. Суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. Враховуючи особливості діяльності Товариства та необхідності виконання ним своїх функцій і досягнення результатів, Товариством встановлені кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності. Кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції та статті фінансової звітності повинні забезпечити надання користувачам всієї інформації з достатньою деталізацією про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі Кількісні критерії суттєвості інформації про господарські операції та події встановлюються відповідно до обраної бази. Кількісний критерій суттєвості інформації про господарські операції та події, пов’язані із змінами у складі активів, зобов’язань, власного капіталу, визначаються виходячи із вартості всіх активів, або всіх зобов’язань, або власного капіталу. Прийнятною є величина у діапазоні до 3 відсотків обраної бази. Кількісний критерій суттєвості відхилення залишкової вартості необоротних активів від їх справедливої вартості (переоцінка, або зменшення корисності), а також визначення подібності активів визначається у діапазоні 10 відсотків справедливої вартості активу. Базою визначення кількісних критеріїв суттєвості інформації про господарські операції та події щодо доходів і витрат є чистий прибуток (збиток) Товариства. Кількісний критерій визначається у діапазоні до 2 відсотків чистого прибутку. Щодо інформації про інші господарські операції та події, то критерії і ознаки їх суттєвості визначаються з потреб користувачів, економічної доцільності з урахуванням обсягів діяльності Товариства, характеру впливу об'єкта обліку на рішення користувачів та інших якісних чинників, які можуть впливати на визначення порогу суттєвості. Кількісний критерій суттєвості таких господарських операцій та подій не перевищує 5 відсотків обраної бази.

При підготовці фінансової звітності ТОВ "ФК "ПФБ Кредит" здійснює оцінки та припущення, які мають вплив на елементи фінансової звітності, ґрунтуючись на МСФЗ, МСБО та тлумаченнях, розроблених Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової звітності. Оцінки та судження базуються на попередньому досвіді та інших факторах, що за існуючих обставин вважаються обґрунтованими і за результатами яких приймаються судження щодо балансової вартості активів та зобов'язань. Хоча ці розрахунки базуються на наявній у керівництва інформації про поточні події, фактичні результати можуть зрештою відрізнятися від цих розрахунків.

Підготовка фінансової звітності вимагає від керівництва оцінок і припущень, які впливають на відображення в звітності сум активів і зобов'язань і на розкриття інформації про потенційні активи і зобов'язання на дату складання бухгалтерського балансу.

Судження

В процесі складання фінансової звітності на підставі затвердженої облікової політики управлінський персонал Товариства крім облікових оцінок застосував певні судження та припущення, що стосуються майбутнього та мають значний вплив на суми, відображені  в фінансовій звітності. Такі судження зокрема включають припущення щодо безперервності діяльності Товариства.

Керівництво здійснює свої оцінки та приймає професійні судження на постійній основі. Такі оцінки та судження базуються на попередньому досвіді керівництва та персоналу Товариства, інформації, яка є у керівництва Товариства станом на дату підготовки фінансової звітності, у тому числі на очікуваннях щодо майбутніх подій, які вважаються обґрунтованими за існуючих обставин та інших факторах. Крім суджень, які передбачають облікові оцінки, керівництво Товариства також використовує професійні судження як під час розробки так і  при застосуванні облікової політики. У разі відображення в обліку та звітності інформації, порядок відображення якої МСФЗ не передбачено, професійне судження персоналу та керівництва Товариства  ґрунтується  не лише  на  їх розумових процесах чи інтуїції, а й на певних об'єктивних критеріях та джерелах інформації, необхідної для вказаних висновків. У процесі застосування облікової політики Товариства при визначенні сум, визнаних у фінансовій звітності, керівництво використовує твердження та оціночні значення. Нижче наведені професійні судження, які найбільш суттєво впливають на суми, що відображені у фінансовій звітності, та основні джерела невизначеності оцінок.

Ця фінансова звітність містить розкриття оцінок та припущень, здійснених  управлінським  персоналом, у зв'язку із впливом подій, що виникають внаслідок  зовнішньої військової агресії.  Управлінський  персонал при визначенні припущень, що використані для розробки облікових оцінок враховував  невизначеності, пов'язані з зовнішньою військовою агресією, зокрема були  отримані дані щодо майбутніх грошових потоків  та оцінені ознаки того, що корисність активів може зменшитись із врахуванням  впливу вище названих подій. Детальні розкриття оцінок, припущень та впливу військової агресії  наведені  нижче в примітках до статей фінансової звітності.

Визначення строку оренди

Визначення строку оренди відповідно до МСФЗ 16 вимагає застосувати
значне судження. Під час визначення строку оренди Товариство
оцінює наявність обґрунтованої впевненості у використанні можливості продовжити або припинити договір оренди. Строк оренди відповідає терміну орендного договору, який не підлягає розірванню, за винятком випадків, коли існує достатня впевненість у продовженні цього договору. Товариство визначає строк оренди як невідмовний період оренди разом з періодами, які охоплюються можливістю продовження оренди у випадку (якщо Товариство обґрунтовано впевнено у тому, що воно реалізує таку можливість) та періодами, які охоплюються можливістю припинити дію оренди (якщо Товариство обґрунтовано впевнено у тому, що воно не реалізує таку можливість).

Оцінюючи те, чи є Товариство обґрунтовано впевнено у тому, що воно скористається або не скористається можливістю продовжити чи припинити  дію оренди, Товариство бере до уваги  всі відповідні  факти та обставини, які створюють  для нього  економічний стимул скористатися можливістю продовжити дію оренди, чи не скористатися можливістю припинити дію оренди.

Це судження має велике значення, оскільки воно впливає на відображену
в обліку суму зобов'язань Товариства з оренди та пов'язаного з ними активу
з права користування.

Товариство є орендарем за договорами оренди нежитлових приміщень та автотранспорту, які використовуються для здійснення основної діяльності. На дату початку оренди управлінський персонал здійснює детальний аналіз договорів оренди, економічної сутності оренди з урахуванням економічних стимулів  та всіх фактів та обставин, які можуть вплинути на економічну доцільність продовження договорів  оренди.

На базі проведеного аналізу Товариство  визначається з  висновком  про те, що воно має об­ґрунтовану впевненість щодо продовження чи неприпинення оренди.

Ставка додаткових запозичень

На дату початку оренди Товариство оцінює орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі дисконтуються з використанням ставки відсотка, що передбачена в договорі оренди, якщо таку ставку можна легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то Товариство використовує додаткову ставку запозичення орендаря. За звітний період ставка  додаткових запозичень в оренді складала 23%.

Ставка додаткових запозичень орендаря визначається як ставка відсотка, яку Товариство повинно було б сплатити, для запозичень коштів на аналогічний термін і з аналогічним забезпеченням, необхідним для отримання активу вартістю співставною з вартістю активу з права користування в аналогічному економічному середовищі.

Для визначення ставки дисконту  використовується  інформація щодо ринкової ставки кредитування, яка розрахована на підставі даних щодо  процентних ставок за кредитними операціями, отриманих Товариством від банківських установ. Отримана величина ринкової ставки кредитування вважається базовою ринковою ставкою. Для визначення ставки дисконтування, за якою оцінюються орендні зобов'язання, Товариство  встановлює відхилення від базової  ставки в розмірі +/- 10%. Товариство застосовує одну ставку дисконтування для всіх договорів оренди, що мають однакові характеристики, а саме: строк дії оренди, характер, якість і вартість базового активу та інше.

Резерв під збитки для очікуваних кредитних збитків

Оцінка очікуваних кредитних збитків - це суттєва оцінка, яка передбачає визначення методології оцінки, моделей та вхідних параметрів. Значне підвищення кредитного ризику, ймовірність  дефолту, заборгованість на момент дефолту  мають значний вплив на   резерв  під очікувані кредитні збитки. Для визначення ймовірності очікуваного збитку за активними операціями Товариство використовує судження керівництва, які базуються на дослідженні внутрішніх даних, з  використанням статистичних методик, основою для яких є попередній досвід збитків для активів із подібними характеристиками кредитного ризику, та проводяться на підставі затверджених внутрішніх порядків.

Висловлення судження керівництва здійснюється не рідше ніж раз у рік та містить вимоги щодо значень коефіцієнтів ймовірності дефолту та рівня втрат у разі дефолту, які  використовуються при розрахунку  резерву під очікувані кредитні збитки.

При визначенні резерву за торговельною дебіторською заборгованістю Товариство використовує спрощений матричний підхід.

Невизначеності,  пов'язані з воєнною агресією проти України

Ця фінансова звітність містить розкриття оцінок та припущень, здійснених  управлінським  персоналом, у зв'язку із впливом подій, що виникають внаслідок збройної агресії проти України.

Управління капіталом Товариства спрямовано на досягнення наступних цілей: дотримання вимог до капіталу, встановлених законодавством, забезпечення здатності Товариства функціонувати в якості безперервно діючого підприємства. Загальна сума капіталу, управління яким здійснюється, дорівнює сумі капіталу, відображеного в Звіті про фінансовий стан. Коефіцієнт використання позикових засобів (фінансовий важіль) показує залежність прибутку підприємства від ступеня використання ним позикових засобів, при фіксованій вартості яких створюється додатковий фінансовий важіль для акціонерів, якщо весь прибуток, що накопичується таким чином, збільшує їхню частку в загальному капіталі компанії. Фінансовий важіль розраховується як відношення суми позикового капіталу до суми власного статутного капіталу товариства або позикового капіталу до суми усього використовуваного товариством капіталу. Чим більше частка довгострокової заборгованості, тим сильніше фінансовий важіль. За даними таблиці можна впевнитися, що фінансовий ризик товариства є не лише невисоким, але й має тенденцію до зниження, що свідчить про його цілковиту платоспроможність.

Товариство зобов’язане на будь-яку дату дотримуватися обов’язкових вимог до Статутного та Власного_капіталу. Мінімальний розмір статутного капіталу встановлений ст. 33 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» від 14 грудня 2021 року № 1953-IX і становить 5(п’ять) мільйонів гривень, оскільки Товариство здійснює діяльність фінансової компанії та надає дві фінансові послуги (надання коштів та банківських металів у кредит та фінансовий лізинг) Розмір власного капіталу відповідно до п. 12 Постанови Правління НБУ від 27.12.2023 року № 192 «Про затвердження Положення про пруденційні вимоги до фінансових компаній» встановлено на рівні не менше 15(п’ятнадцять) млн. грн. – для надання коштів та банківських металів у кредит та фінансового лізингу. Власний капітал Товариства станом на 31.12.2025 р. складається з зареєстрованого капіталу, резервного капіталу та нерозподіленого прибутку. Інформація про те, чи виконував суб'єкт господарювання будь-які зовнішні вимоги стосовно капіталу Товариство протягом звітного періоду виконувало вимоги щодо розміру власного капіталу, затверджені Постановою Правління НБУ від 27.12.2023 року № 192 «Про затвердження Положення про пруденційні вимоги до фінансових компаній». Станом на 31.12.2025 Товариство дотримувалось вимоги щодо достатності капіталу і нормативу левериджу, встановлених «Положенням про пруденційні вимоги до фінансових компаній, затвердженим Постановою правління НБУ від 27.12.2023 № 192. Норматив левериджу на 31.12.2025 р. = 3% Фактичне значення нормативу левериджу на 31.12.2025 р. = 4 940,72%.

Товариство обирає та застосовує свої облікові політики послідовно для подібних операцій, інших подій або умов, якщо МСФЗ конкретно не вимагає або не дозволяє визначення категорії статей, для яких інші політики можуть бути доречними. Товариство змінює свою облікову політику тільки якщо зміна вимагається МСФЗ, або приводить до того, що фінансова звітність надає достовірну та доречнішу інформацію про вплив операцій, інших подій або умов на фінансовий стан, фінансові результати діяльності або грошові потоки Товариства.

Нижче наведені зміни до стандартів, які були випущені, але не набули чинності на дату фінансової звітності. Товариство має намір застосовувати переглянуті стандарти тоді, коли вони набудуть чинності. Зміни до стандартів, що були випущені та набудуть чинності з 1 січня 2026 року і пізніше 1. Поправки до МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» – «Вплив змін валютних курсів – облік в умовах неможливості конвертації валют» уточнюють процедури переводу фінансової звітності у валюту подання для суб’єктів господарювання, які функціонують в умовах гіперінфляції. Суб’єкт господарювання застосовує поправки, якщо - його функціональна валюта не є валютою країни з гіперінфляційною економікою, яка переводиться у валюту подання гіперінфляційної економіки; - його функціональна валюта є валютою країни з гіперінфляційною економікою, яка переводиться у валюту подання країни з гіперінфляційною економікою. Поправки набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 01 січня 2027 року або після цієї дати. Поправки до МСБО 21 не будуть мати впливу на фінансову звітність Товариства. 2. Поправки до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» – «Класифікація та оцінка фінансових інструментів»: - роз'яснюють вимоги щодо дати визнання та припинення визнання фінансових активів та фінансових зобов'язань, з новим винятком щодо фінансових зобов'язань, розрахунки за якими здійснюються шляхом електронного переказу; - надають керівництво щодо оцінки характеристик договірних грошових потоків за фінансовими активами; - визначають нові вимоги до розкриття інформації для певних інструментів з умовами, які можуть змінювати грошові потоки; - оновлюють вимоги до розкриття інформації для інструментів капіталу, призначених за справедливою вартістю через інший сукупний дохід. Поправки набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 01 січня 2026 року або після цієї дати. Управлінський персонал Товариства вважає, що ці поправки не будуть мати суттєвого впливу на фінансову звітність. 3. Поправки до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти» та МСФЗ 7 «Фінансові інструменти: розкриття інформації» – «Контракти на постачання електроенергії з відновлюваних джерел» змінюють вимоги до обліку хеджування, з відповідним розкриттям інформації. Поправки застосовуються лише для інструментів, пов’язаних з електроенергією. Поправки набувають чинності для річних звітних періодів, що починаються 01 січня 2026 року або після цієї дати. Управлінський персонал Товариства вважає, що ці поправки не будуть мати впливу на фінансову звітність.

МСФЗ 18 «Подання та розкриття інформації у фінансовій звітності»

1. МСФЗ 18 «Подання та розкриття інформації у фінансовій звітності» встановлює нові суттєві вимоги до подання фінансової звітності, приділяючи особливу увагу звіту про прибутки та збитки, включаючи вимоги щодо обов'язкового подання проміжних підсумків, агрегації та дезагрегації інформації, а також розкриття інформації, пов'язаної з показниками ефективності, визначеними керівництвом. МСФЗ 18 замінює МСБО 1 «Подання фінансової звітності» і має на меті покращити порівнянність та прозорість звітності про результати діяльності компаній. Новий стандарт встановлює єдині вимоги до класифікації, подання та розкриття інформації в фінансової інформації, що включає: - упорядкування подання фінансових звітів для забезпечення підвищеної прозорості та узгодженості; - встановлення єдиного підходу до групування статей у звітах; - уніфікацію форматів розкриття для покращення порівнянності фінансової звітності між суб’єктами господарювання; - вимогу до розкриття суттєвих облікових політик та ключових суджень більш детально та структуровано; - посилення вимог щодо розкриття інформації, яка є критичною для прийняття рішень користувачами фінансової звітності. Стандарт набуває чинності для річних звітних періодів, що починаються 01 січня 2027 року або після цієї дати. Впровадження МСФЗ 18 буде мати суттєвий вплив на фінансову звітність Товариства, зокрема, призведе до необхідності: • перегляду облікової політики з метою узгодження з новими вимогами стандарту, включно зі зміною підходу до подання статей у звітах про фінансовий стан, сукупний дохід, зміни у власному капіталі та рух грошових коштів; • перекласифікації деяких елементів звітності з метою приведення у відповідність з новими правилам групування та розкриття інформації; • розширення обсягу розкриття інформації для забезпечення прозорості та відповідності новим вимогам щодо розкриття суттєвих суджень, оцінок та ризиків; • збільшення обсягу підготовчої роботи, включаючи адаптацію систем фінансової звітності, навчання персоналу та розробку нових внутрішніх процедур для збору необхідної інформації. Управлінський персонал Товариства усвідомлює значний вплив МСФЗ 18 на фінансову звітність і докладає всіх зусиль для підготовки до його ефективного застосування

МСФЗ 19 «Дочірні підприємства без публічної підзвітності: розкриття інформації»

МСФЗ 19 «Дочірні підприємства без публічної підзвітності: розкриття інформації» дозволяє певним суб’єктам господарювання застосовувати повні вимоги МСФЗ до оцінки, але зі значно скороченим обсягом розкриття інформації. Якщо материнське підприємство складає консолідовану фінансову звітність відповідно до МСФЗ, її дочірні компанії зобов'язані звітувати перед материнським підприємством також за МСФЗ. Для своєї власної фінансової звітності дочірнім підприємствам дозволено використовувати МСФЗ для малих та середніх підприємств (МСП), якщо вони відповідають відповідним критеріям. Однак, такі дочірні підприємства не можуть прийняти рішення про застосування МСФЗ для МСП, оскільки вони вже зобов'язані звітувати перед материнською компанією, використовуючи МСФЗ, і МСФЗ для МСП значно відрізняються "повних" МСФЗ, що може призвести до того, що дочірнє підприємство буде змушене складати два набори фінансових звітів. Новий стандарт набуває чинності для річних звітних періодів, що починаються 01 січня 2027 року або після цієї дати.

В період між датою складання і датою затвердження фінансової звітності не відбулось суттєвих подій, які могли б вплинути на економічні рішення користувачів та потребували б коригування фінансової звітності.

Фінансова звітність була затверджена Головою Правління ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ».

2026-01-22

Перелік пов’язаних сторін Компанії на 31.12.2025 року:- кінцевий бенефіціарний власник - подружжя Матицин Володимир Митрофанович та Матицина Тетяна Юріївна;- провідний управлінський персонал.

Кінцевий бенефіціарний власник - подружжя Матицин Володимир Митрофанович та Матицина Тетяна Юріївна; провідний управлінський персонал, інші пов'язані сторони.

Правління, Наглядова Рада

Товариство визначає пов’язані сторони з дотриманням всіх вимог законодавчих актів щодо вказаного питання, чинних на звітну дату. Проведення фінансових операцій з пов’язаними особами у Товаристві відбувається з урахуванням внутрішніх вимог щодо порядку прийняття рішення про здійснення таких операцій, перевірки цільового використання коштів. Товариство не здійснює операції з пов’язаними особами за неринковими умовами (на пільгових умовах), тобто на умовах, які є більш сприятливими для боржника/контрагента, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми документами Товариства. Методи оцінки (визначення внутрішнього кредитного рейтингу) активів за операціями з зв’язаними сторонами не відрізняються від інших. Всі невикористані зобов'язання з кредитування за договорами з пов'язаними особами є відкличними. За звітний період відсутні звернення від зв’язаних осіб щодо необхідності створення більш сприятливих умов для виконання боржником зобов'язань за фінансовим активом. Прострочення боргу за такими операціями на протязі звітного періоду відсутні

Товариство не здійснює операції з пов’язаними особами за неринковими умовами (на пільгових умовах), тобто на умовах, які є більш сприятливими для боржника, ніж умови, установлені для відповідного активу внутрішніми положеннями Товариства. Методи оцінки активів за операціями з зв’язаними сторонами не відрізняються від інших оцінок за активами.

Виняток, передбачений МСБО 24.25, Товариство не застосовувало

Опис визначення пов'язаних сторін та інші чинники, доречні для роботи з ними, у Товариства визначені внутрішнім "Положенням про операції з пов’язаними особами ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ПФБ КРЕДИТ", в якому визначено процедури, оновлення та контроль за переліком пов’язаних осіб та порядок здійснення операцій з пов’язаними особами. Пов’язаними з Товариством особами є: 1) керівник Товариства; 2) члени Наглядової ради (далі – члени Ради) Товариства; 3) члени Правління Товариства; 4) керівник служби внутрішнього аудиту; 5) керівник юридичної особи, яка має істотну участь у Товаристві; 6) споріднена особа Товариства; 7) афілійована особа Товариства; 8) керівник, контролер спорідненої особи Товариства; 9) керівник, контролер афілійованої особи Товариства; 10) члени сім'ї фізичної особи, яка є керівником Товариства, членом Ради Товариства, членом Правління Товариства, керівником служби внутрішнього аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи (членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік (дружина), діти або батьки як фізичної особи, так і її чоловіка (дружини), а також чоловік (дружина) будь-кого з дітей або батьків фізичної особи); 11) юридична особа, в якій члени сім'ї фізичної особи, яка є керівником Товариства, членом Ради Товариства, членом Правління Товариства, керівником служби внутрішнього аудиту, керівником, контролером спорідненої особи, керівником, контролером афілійованої особи, є керівниками або контролерами. Правління Товариства може визначати пов'язаними з Товариством особами фізичних та юридичних осіб, за наявності ознак, визначених у законодавстві України.

Протягом звітного періоду Товариством придбались основні засоби. Основних засобів, що тимчасово не використовуються або класифікуються як для продажу та щодо яких існують передбачені чинним законодавством обмеження володіння, користування та розпорядження, на балансі немає.

Визнання та оцінка основних засобів Первісно Товариство оцінює основні засобі на основі фактичних витрат на їх придбання, яка включає в себе вартість придбання та витрати, пов’язані з доведенням об’єкта до експлуатації. У подальшому основні засобі оцінюються за первісною вартістю за вирахуванням накопиченої амортизації. Товариство не визнає в балансовій вартості об’єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, технічне обслуговування та ремонт об’єкта. Ці витрати визнаються витратами періоду, в якому вони понесені. Витрати капіталізуються у балансовій вартості активу або визнаються як окремий актив лише у випадку, коли ймовірно, що Товариство отримає від цього активу майбутні економічні вигоди, пов’язані з цими витратами, а його вартість можна достовірно оцінити. Визнання основних засобів припиняється при вибутті або у випадку, коли у майбутньому не очікується отримання економічної вигоди від використання бо реалізації певного активу. Прибуток або збиток в результаті припинення визнання активу (розраховані як різниця між чистими надходженнями від вибуття і балансовою вартістю активу), включаються до складу прибутку або збитку у звітному періоді, коли визнання активу було припинено. Амортизація основних засобів Амортизація основних засобів нараховується прямолінійним методом з використанням визначених строків корисної експлуатації. Амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання. Амортизацію активу припиняють на одну з двох дат, яка відбувається раніше: на дату, з якої актив класифікують як утримуваний для продажу або на дату, з якої припиняють визнання активу. Товариством прийнято рішення щодо встановлення базових термінів корисного використання основних засобів:  підгрупа 2.1. Багаторічні насадження – 10 років;  підгрупа 3.1. Власні будинки, споруди та передавальні пристрої – 10 років;  підгрупа 4.1. Електронно-обчислювальні машини, інші машини для обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування та друку інформації, інформаційні системи – 4 роки, 8 років;  підгрупа 4.2. Офісне обладніння, касова техніка та оргтехніка – 4 роки;  підгрупа 5.1. Автомобілі – 5 років;  підгрупа 6.1. Побутові електронні, електромеханічні прилади та інструменти, телефони (в т.ч. стільникові), – 4 роки;  підгрупа 6.2. Меблі – 10 років  підгрупа 6.3. Сейфи та металеві шафи – 15 років;  підгрупа 7.1. Інші основні засоби – 4 роки. Знецінення основних засобів і нематеріальних активів В кінці кожного звітного періоду Товариство оцінює, чи існують ознаки можливого зменшення корисності активу, а саме:  зменшення ринкової вартості активу протягом звітного періоду на суттєво більшу величину, ніж очікувалось;  застаріння або фізичне пошкодження активу;  суттєві негативні зміни в технологічному, ринковому, економічному або правовому середовищі, у якому діє Товариство, що відбулися протягом звітного періоду або очікувані найближчим часом;  перевищення балансової вартості чистих активів Товариства над їх ринковою вартістю;  суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливають на діяльність Товариства;  інші свідчення того, що ефективність активу є або буде гіршою, ніж очікувалось. За наявності ознак про зменшення корисності активу Товариство визначає суму очікуваного відшкодування активу. Балансову вартість активу слід зменшувати до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення є збитком від зменшення корисності. Збиток від зменшення корисності за необоротними активами визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю. Втрати від зменшення корисності об’єктів основних засобів і нематеріальних активів включаються до складу витрат звітного періоду із збільшенням у балансі суми зносу основних засобів і накопиченої амортизації об’єктів нематеріальних активів. Зменшення корисності активів у звітному періоді не було.

Товариство визнає фінансовий актив у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Фінансові інструменти Товариства після первісного визнання в залежності від їх класифікації оцінюються за трьома категоріями: 1) амортизованою собівартістю; 2) справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході; 3) справедливою вартістю з визнанням переоцінки в прибутках або збитках. Товариство здійснює класифікацію фінансових інструментів як таких, що оцінюються у подальшому або за амортизованою собівартістю, або за справедливою вартістю на основі таких чинників: бізнес-моделі управління фінансовими активами, характеристик контрактних грошових потоків фінансового активу. Товариство після первісного визнання оцінює активи за амортизованою собівартістю з використанням ефективної ставки відсотка, якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових інструментів для отримання передбачених договором грошових потоків; 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. Товариство оцінює борговий фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових інструментів; 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. До часу (дати) припинення визнання або рекласифікації фінансового інструменту, що оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході, прибутки або збитки, які відносяться до цього фінансового інструменту, мають визнаватися у складі іншого сукупного доходу, за виключенням прибутків або збитків від зменшення корисності та прибутків і збитків від зміни валютних курсів. Товариство оцінює фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, якщо: 1) фінансовий інструмент утримується для отримання максимальних грошових потоків від продажу; 2) договірні умови фінансового інструменту не відповідають критерію отримання виплат виключно платежів основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу.

Товариство визнає фінансовий актив у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство оцінює надані кредити, операції лізингу під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням активних операцій, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Товариство визнає фінансовий актив у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство оцінює надані кредити, операції лізингу під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням активних операцій, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції.

Товариство оцінює надані активи під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням активів, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового активу до валової балансової вартості цього фінансового активу. Розрахунок ефективної ставки відсотка здійснюється на основі майбутніх очікуваних грошових потоків з урахуванням усіх умов договору за фінансовим активом без урахування очікуваних кредитних збитків. Товариство використовує первісну ефективну ставку відсотка протягом усього строку дії фінансового інструменту та перераховує валову балансову вартість і визнає доходи або витрати від модифікації, якщо умови договору за фінансовим інструментом переглядаються за згодою сторін або відбувається будь-яка інша модифікація, що не призводить до припинення визнання первісного фінансового активу. Якщо фінансовий інструмент зазнав суттєвих змін у зв’язку із змінами умов договору, що призвели до припинення цього фінансового інструменту та визнання нового, Товариство на дату зміни умов договору розраховує нову ефективну ставку відсотка. Товариство відображає в бухгалтерському обліку витрати на операцію та інші платежі, що безпосередньо пов’язані з визнанням фінансового інструменту, на рахунках дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом (окрім фінансових інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки). Витрати на операцію – додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням, випуском або вибуттям фінансового активу і які не могли виникнути, якщо суб’єкт господарювання не випустив, не придбав або не реалізував фінансовий інструмент. До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та державне мито, інші витрати. Витрати на операції впливають на розмір дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом. Дисконт (премія) амортизується протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) фінансового інструменту. Товариство на постійній основі здійснює виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг, контроль та мінімізацію ризиків, на які воно наражається/може наражатися під час діяльності, джерел їх виникнення та забезпечує належне управління такими ризиками. Кредитний ризик – це пріоритетний ризик в області управління ризиками Товариства, оскільки саме кредитна діяльність є головним видом діяльності Товариства внаслідок формування найбільших сум доходів та здійснення найбільших витрат. Такий ризик виникає кожного разу, коли Товариство надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти (розміщує на депозит) або іншим чином ризикує ними відповідно до умов укладених угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом. Для покриття можливих збитків від ризикових активів Товариство на постійній основі оцінює ймовірність настання збиткових подій на кожну звітну дату та здійснює формування резерву під очікувані збитки відповідно до оціненої ймовірності дефолту за кожним видом активних операцій, який на звітну дату складає: - за кредитами юридичних і фізичних осіб – 33,73% від портфелю кредитних операцій; - за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банку – 0,03% портфелю кредитних операцій; - за операціями фінансового лізингу – 0,0002% від портфелю кредитних операцій. На кінець звітного періоду частка простроченого боргу в портфелі кредитних операцій становить 6,04%; питома вага кредитів, наданих пов’язаним з Товариством особам у портфелі кредитних операцій становить 0,16%. Станом на звітну дату обсяг кредитного портфелю юридичних осіб складає – 96,07%, фізичних осіб (в т.ч. підприємців) – 3,93% від загального кредитного портфелю Товариства. Лізинговий портфель Товариства на звітну дату складає 14,2 тис.грн.,обсяг коштів, розміщених на депозитних рахунках у банках – 40 321,7 тис.грн. Безвідкличні позабалансові зобов’язання, тобто ті, що є ризиковими, відсутні.

Фінансові активи первісно визнаються в обліку за датою операції. Дата операції – це дата, коли у Товариства виникають зобов’язання надати або право отримати відповідні фінансові інструменти згідно з укладеними договорами. Облік за датою операції стосується: - визнання активу, який мають отримати та зобов’язання, яке треба сплатити на дату операції; - припинення визнання активу, який продають, визнання будь-якого прибутку чи збитку від продажу та визнання дебіторської заборгованості за платіж на дату операції. Дата розрахунку – це дата, коли фінансовий інструмент безпосередньо передається чи отримується Товариством. Облік за датою розрахунку стосується : - визнання Товариством активу на дату його отримання та зобов’язання, яке треба сплатити на дату операції; - припинення визнання активу і визнання будь-якого прибутку чи збитку від продажу на дату, коли Товариство його надає. Якщо дата операції та дата розрахунку не співпадають, фінансові активи відображаються за рахунками позабалансового обліку та обліковуються там до настання дати розрахунку. Між датою операції та датою розрахунків Товариство визнає зміну справедливої вартості фінансових активів за рахунками доходів та витрат або, як збільшення (зменшення) капіталу. Після настання дати розрахунку фінансові інструменти обліковуються за балансовими рахунками та списуються з позабалансового обліку. Величина, визнана як зміна справедливої вартості фінансового активу, відображається в обліку як накопичена переоцінка активу. Товариство оцінює фінансові активи під час первісного визнання за справедливою вартістю. Справедлива вартість являє собою суму, на яку можна обміняти фінансовий інструмент при здійсненні поточної операції між двома зацікавленими сторонами, за винятком випадків вимушеного продажу або ліквідації. Найкращим підтвердженням справедливої вартості є ціна фінансового інструмента, що котирується на ринку. Результати оцінки справедливої вартості аналізуються та розподіляються за рівнями ієрархії справедливої вартості: ► 1-й рівень – оцінка за цінами котирування на активних ринках для ідентичних активів або зобов’язань; ► 2-й рівень – оцінка за цінами котирування на подібні активи чи зобов’язання на активних ринках, або за цінами котирування на ідентичні/подібні активи чи зобов’язання на ринках, які не є активними. Для оцінки таких активів, Товариство використовує дані біржових котирувань з АТ «Фондова біржа ПФТС» на дату оцінки; ► 3-й рівень – оцінка за методами, у яких не використовуються вхідні дані, що спостерігаються на відкритих ринках. Для фінансових інструментів, що належать до даного рівня ієрархії справедливої вартості, Товариство використовує методи на основі теперішньої вартості фінансових інструментів розрахованої виходячи з очікуваних грошових потоків та ринкової ставки дисконту на дату визначення справедливої вартості, або на підставі звіту професійного оцінювача, що має відповідний сертифікат. Для визначення справедливої вартості фінансових інструментів Товариством використовуються вхідні дані різного рівня, в такому випадку оцінка відноситься до тієї категорії в якій знаходиться найнижчий рівень вхідних даних, якщо такі дані є суттєвими. У Товариства відсутні фінансові активи та зобов’язання, які обліковуються за справедливою вартістю. Згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» під час розрахунку ефективної ставки відсотка Товариство оцінює очікувані грошові потоки шляхом урахування всіх умов договору за фінансовим інструментом, але не враховує очікуваних кредитних збитків. Під час визначення рівня справедливої вартості операцій Товариство застосуває внутрішню модель ціноутворення, яка визначає дохідність кредитного продукту у розрізі видів позичальників, кредитних програм, строків кредитування. В зв'язку з тим, що дані, які використовуються Товариством для визначення справедливої вартості фінансового інструменту при його первісному визнанні мають незначний вплив на оцінку «прибутку або збитку першого дня», Товариство під час первісного визнання фінансових активів відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова. Дисконт – це сума перевищення номінальної вартості фінансових інструментів над їх справедливою вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів/відсоткового доходу, якщо така вартість нижча, ніж номінальна вартість. Премія – це сума перевищення справедливої вартості фінансових інструментів під час їх первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів/відсоткового доходу над їх номінальною вартістю.Фінансові активи первісно визнаються в обліку за датою операції. Дата операції – це дата, коли у Товариства виникають зобов’язання надати або право отримати відповідні фінансові інструменти згідно з укладеними договорами. Облік за датою операції стосується: - визнання активу, який мають отримати та зобов’язання, яке треба сплатити на дату операції; - припинення визнання активу, який продають, визнання будь-якого прибутку чи збитку від продажу та визнання дебіторської заборгованості за платіж на дату операції. Дата розрахунку – це дата, коли фінансовий інструмент безпосередньо передається чи отримується Товариством. Облік за датою розрахунку стосується : - визнання Товариством активу на дату його отримання та зобов’язання, яке треба сплатити на дату операції; - припинення визнання активу і визнання будь-якого прибутку чи збитку від продажу на дату, коли Товариство його надає. Якщо дата операції та дата розрахунку не співпадають, фінансові активи відображаються за рахунками позабалансового обліку та обліковуються там до настання дати розрахунку. Між датою операції та датою розрахунків Товариство визнає зміну справедливої вартості фінансових активів за рахунками доходів та витрат або, як збільшення (зменшення) капіталу. Після настання дати розрахунку фінансові інструменти обліковуються за балансовими рахунками та списуються з позабалансового обліку. Величина, визнана як зміна справедливої вартості фінансового активу, відображається в обліку як накопичена переоцінка активу. Товариство оцінює фінансові активи під час первісного визнання за справедливою вартістю. Справедлива вартість – ціна, яка була б отримана за продаж фінансового інструменту у звичайній (впорядкованій невимушеній) операції між учасниками ринку на дату оцінки. Справедлива вартість визначається відповідно до вимог МСФЗ 13 “Оцінка справедливої вартості”. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Ціна операції –це величина компенсації, яку Товариство очікує отримати право в обмін на передачу клієнтові обіцяних товарів або послуг за винятком сум, зібраних від імені третіх осіб. Згідно з Міжнародним стандартом фінансової звітності 9 «Фінансові інструменти» під час розрахунку ефективної ставки відсотка Товариство оцінює очікувані грошові потоки шляхом урахування всіх умов договору за фінансовим інструментом, але не враховує очікуваних кредитних збитків. Під час визначення рівня справедливої вартості операцій Товариство застосуває внутрішню модель ціноутворення, яка визначає дохідність кредитного продукту у розрізі видів позичальників, кредитних програм, строків кредитування. В зв'язку з тим, що дані, які використовуються Товариством для визначення справедливої вартості фінансового інструменту при його первісному визнанні мають незначний вплив на оцінку «прибутку або збитку першого дня», Товариство під час первісного визнання фінансових активів відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова. Дисконт – це сума перевищення номінальної вартості фінансових інструментів над їх справедливою вартістю під час первісного визнання без урахування нарахованих на час придбання процентів/відсоткового доходу за борговими цінніми паперами, якщо така вартість нижча, ніж номінальна вартість. Премія – це сума перевищення справедливої вартості фінансових інструментів під час їх первісного визнання без урахування нарахованих (накопичених) на час придбання процентів/відсоткового доходу за борговими цінними паперами над їх номінальною вартістю.

Зобов’язання Товариства первісно оцінюються під час їх придбання чи виникнення та в подальшому оцінюються на дату балансу, Зобов’язання визнаються Товариством у випадку, якщо: а) Товариство має існуюче зобов'язання (юридичне чи конструктивне) внаслідок минулої події; б) ймовірно, що вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, буде необхідним для виконання зобов'язання; в) можна достовірно оцінити суму зобов'язання; У разі невиконання зазначених умов зобов»язання не визнається. Зобов’язання охоплюють статті, що визнаються у балансі, та статті, що не визнаються. Зобов’язання в балансі визнаються в дату виникнення, тобто в дату коли зобов’язання набуває ознаки визнання, зазначені у цьому пункті. За міжнародними стандартами первісною оцінкою фінансових та інших зобов'язань і їх відображення у фінансовому обліку та фінансовій звітності є їх справедлива вартість за додаванням витрат за операцією. За минулий період всі зобов'язання за кредитами Товариства були відкличними, в бухгалтерському обліку при первісному визнанні прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю та вартістю договору не визнавався.

Дебіторська заборгованість - це право Товариства на компенсацію, яке є безумовним. Право на компенсацію є безумовним, якщо для того, щоб настала дата сплати такої компенсації, необхідний лише плин часу. Товариство обліковує дебіторську заборгованість відповідно до МСФЗ 9. Для дотримання вимог МСФЗ при первісному визнанні Товариство оцінює торговельну дебіторську заборгованість за ціною операції, якщо дебіторська заборгованість не містить значного компоненту фінансування. Ціна операції –це величина компенсації, яку Товариство очікує отримати право в обмін на передачу клієнтові обіцяних товарів або послуг за винятком сум, зібраних від імені третіх осіб. Дебіторська заборгованість за іншими господарськими операціями визнається в дату перерахування авансу, попередньої оплати або в дату, коли у Товариства з’являється право на отримання відповідного платежу за реалізовані активи або надані послуги.

Товариство, як орендар, на дату початку оренди повинно визнати актив з права користування і відповідне орендне зобов’язання щодо орендних платежів, які будуть здійснюватися у сумі дисконтованих майбутніх платежів за договором оренди. Актив з права користування також може містити будь-які витрати, безпосередньо пов’язані з укладенням договору оренди. Витрати з оренди в обліку розбиваються на 2 частини: амортизацію права користування орендованим активом та фінансові витрати (відсотки за користування). Первісна вартість активу з права використання оцінюється Товариством за його собівартістю, яка складається з: – величини первісної оцінки зобов'язання з оренди, на яку дебетується рахунок обліку таких активів і кредитується рахунок обліку орендного зобов»язання; – орендних платежів, які отримані на дату початку оренди або до такої дати за вирахуванням отриманих знижок, стимулів до оренди; – будь-яких початкових (первісних) прямих витрат, понесених орендарем у зв»язку з укладанням ним орендної угоди. При цьому збільшується первісна вартість активу з права користування з одночасним зменшенням фінансових або інших активів (наприклад витрат майбутніх періодів); – суми витрат, які нестиме орендар на транспортування, демонтаж та переміщення базового активу, або відновлення базового активу до стану, який вимагається згідно з умовами оренди. Такі витрати збільшують первісну вартість активу. Орендар несе зобов»язання за такими витратами або на дату початку оренди, або внаслідок використання базового активу протягом певного періоду. Вартість активу з права користування підлягає амортизації. Одночасно на дату початку оренди Товариство повинно оцінити орендне зобов'язання за теперішньою вартістю орендних платежів, не сплачених на таку дату. Орендні платежі, які слід сплатити в період дії договору слід поступово дисконтувати застосовуючи ставку відсотка, яка передбачена в договорі оренди, якщо таку ставку відсотка легко визначити. Якщо таку ставку не можна легко визначити, то Товариство застосовує ставку додаткових запозичень орендаря. Ставка додаткових запозичень орендаря - ставка відсотка, яку орендар сплатив би, щоби позичити на подібний строк та з подібним забезпеченням кошти, необхідні для того, щоб за подібних економічних умов отримати актив, який за вартістю подібний до активу з права користування. Для визначення ставки дисконту використовується інформація щодо ринкової ставки кредитування, яка розрахована на підставі даних щодо процентних ставок за кредитними операціями, отриманих Товариством від банківських установ. Отримана величина ринкової ставки кредитування вважається базовою ринковою ставкою. Для визначення ставки дисконтування, за якою оцінюються орендні зобов»язання, Товариство встановлює відхилення від базової ставки в розмірі +/- 10%. В межах встановленого діапазону ринкової ставки, на підставі Службової записки Головного бухгалтера, Головою Правління приймається рішення з оформленням відповідного розпорядження про застосування визначеної ставки дисконту. Товариство приміняє одну ставку дисконтування для всіх договорів оренди, що мають однакові характеристики, а саме: строк дії оренди, характер, якість і вартість базового активу та інше. Ставка дисконтування може не змінюватись, якщо на зміну орендного зобов»язання впливає зміна залишкової вартості базового активу, змінні платежі за оренду, які залежать від індексів. Якщо змінюється строк оренди, Товариство перераховує орендні зобов»язання з застосуванням ставки дисконту, яка діяла на дату змін. Майбутні платежі включають: - фіксовані платежі (включаючи за суттю фіксовані платежі згідно вимог параграфу Б42 МСФЗ 16), за вирахуванням стимулюючих платежів до отримання; - змінні орендні платежі, які залежать від індексу чи ставки; - суми, що, як очікується, будуть сплачені оредарем за гарантіями ліквідаційної вартості; - ціну виконання можливості придбання, за наявності достатньої впевненості орендаря, що він скористається такою можливістю; - платежі за рахунок штрафів за припинення оренди, якщо строк оренди відображає виконання орендарем можливості припинення оренди. Для подальшої оціки активу з права користування Товариство застосовує модель собівартості, окрім випадків, коли застосовуються модель справедливої вартості або модель переоцінки у відповідності до вимог МСФЗ 16. З метою застосування моделі собівартості Товариство оцінює актив з права користування за собівартістю за вирахуванням будь-якої накопиченої амортизації та будь- яких накопичених збитків внаслідок зменшення корисності та з урахуванням переоцінки орендного зобов»язання. Після дати початку оренди Товариство оцінює орендне зобов»язання коригуючи балансову вартість, а саме: збільшуючи балансову вартість з метою відображення процента за орендними зобов»язаннями, зменшуючи балансову вартість з метою відображення здійснених орендних платежів та переоцінюючи балансову вартість з метою відображення будь-яких переоцінок або модифікацій оренди.

Іпотечні кредити фізичним особам первісно визнаються Товариством у випадку, коли Товариство контролює їх, несе усі вагомі ризики, очікує отримати усі основні вигоди від використання таких кредитів, а їх вартість може бути надійно визначена. В зв'язку з тим, що дані, які використовуються Товариством для визначення справедливої вартості фінансового інструменту при його первісному визнанні мають незначний вплив на оцінку «прибутку або збитку першого дня», Товариство під час первісного визнання фінансових активів відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова.

Кредити фізичним особам первісно визнаються Товариством у випадку, коли Товариство контролює їх, несе усі вагомі ризики, очікує отримати усі основні вигоди від використання таких кредитів, а їх вартість може бути надійно визначена. Під час визначення рівня справедливої вартості операцій Товариство застосовує внутрішню модель ціноутворення, яка визначає дохідність кредитного продукту у розрізі видів позичальників, кредитних програм, строків кредитування. В зв'язку з тим, що дані, які використовуються Товариством для визначення справедливої вартості фінансового інструменту при його первісному визнанні мають незначний вплив на оцінку «прибутку або збитку першого дня», Товариство під час первісного визнання фінансових активів відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова.

Кредити корпоративним суб'єктам господарювання (в т.ч. фізичним особам-підприємцям) первісно визнаються Товариством у випадку, коли Товариство контролює їх, несе усі вагомі ризики, очікує отримати усі основні вигоди від використання таких кредитів, а їх вартість може бути надійно визначена. Під час визначення рівня справедливої вартості операцій Товариство застосуває внутрішню модель ціноутворення, яка визначає дохідність кредитного продукту у розрізі видів позичальників, кредитних програм, строків кредитування. В зв»язку з тим, що дані, які використовуються Товариством для визначення справедливої вартості фінансового інструменту при його первісному визнанні мають незначний вплив на оцінку «прибутку або збитку першого дня», Товариство під час первісного визнання фінансових активів відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова.

Первісна оцінка розміщеного депозиту в банку здійснюється за його справедливою вартістю, яка, як правило, дорівнює його номінальній вартості. Первісна оцінки операцій фінансового лізингу також здійснюється за їх справедливою вартістю. Подальша оцінка депозитів у національній валюті та лізингових операцій здійснюється за амортизованою собівартістю, до неї застосовуються вимоги щодо зменшення корисності. Товариство під час первісного визнання депозиту, розміщеного в банку та операції фінансового лізингу відразу визнає в бухгалтерському обліку прибуток або збиток на суму різниці між справедливою вартістю фінансового активу при його первинному визнанні та вартістю договору (в кореспонденції з рахунками дисконту (премії), якщо під час первісного визнання ефективна ставка відсотка за цим фінансовим інструментом є вищою або нижчою, ніж ринкова.

За кредитами фізичних осіб, які забезпечені заставою нерухомості, загальна вартість забезпечення складає 45868 тис.грн., в тому числі: - нерухоме майно загальною вартістю 21579 тис.грн.; - рухоме майно загальною вартістю 1812 тис.грн.

За кредитами покупцям, загальна вартість забезпечення складає 1745 тис.грн., в тому числі: - рухоме майно загальною вартістю 366 тис.грн.

За кредитами корпоративним суб'єктам господарювання, загальна вартість забезпечення складає 2348010 тис.грн., в тому числі: - нерухоме майно загальною вартістю 389761 тис.грн.; - рухоме майно загальною вартістю 644798 тис.грн.

За кредитами фізичних осіб, які забезпечені заставою нерухомості, загальна вартість забезпечення складає 45868 тис.грн., в тому числі: - інші види забезпечення (порука, майнові права) загальною вартістю 22477 тис.грн.

За кредитами покупцям, загальна вартість забезпечення складає 1745 тис.грн., в тому числі: - інші види забезпечення (порука, майнові права) загальною вартістю 1397 тис.грн.

За кредитами корпоративним суб'єктам господарювання, загальна вартість забезпечення складає 2348010 тис.грн., в тому числі: - інші види забезпечення (порука, майнові права) загальною вартістю 1313451 тис.грн.

За кредитно-знеціненими кредитами фізичних осіб, які забезпечені заставою нерухомості, загальна вартість забезпечення складає 34466 тис.грн., в тому числі: - нерухоме майно загальною вартістю 10177 тис.грн.; - рухоме майно загальною вартістю 1812 тис.грн. - інші види забезпечення (порука) загальною вартістю 22477 тис.грн.

За кредитно-знеціненими кредитами корпоративним суб'єктам господарювання загальна вартість забезпечення складає 394241 тис.грн., в тому числі: - нерухоме майно загальною вартістю 165336 тис.грн.; - рухоме майно загальною вартістю 64586 тис.грн. - інші види забезпечення (порука) загальною вартістю 164319 тис.грн.

Фінансові інструменти відображаються за справедливою вартістю або амортизованою собівартістю залежно від їх класифікації. Справедлива вартість – це ціна, яка була б отримана від продажу активу або сплачена за зобов’язанням при звичайній операції між учасниками ринку на дату оцінки. Найкращим свідченням справедливої вартості є ціна на активному ринку. Амортизована собівартість - це вартість при початковому визнанні фінансового інструмента за мінусом погашення основної суми боргу плюс нараховані проценти, а для фінансових активів – за мінусом будь-якого зменшення вартості щодо понесених збитків від знецінення. Нараховані проценти включають амортизацію відстрочених витрат за угодою при початковому визнанні та будь-яких премій або дисконту від суми погашення із використанням методу ефективної процентної ставки. Нараховані процентні доходи та нараховані процентні витрати, амортизований дисконт або премія, не відображаються окремо, а включаються до балансової вартості. Товариство визнає фінансовий актив у балансі тоді і тільки тоді, коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Товариство оцінює надані кредити, операції лізингу, придбані облігації підприємств під час первісного визнання за справедливою вартістю, включаючи до розрахунку ефективної ставки відсотка витрати на операцію та інші платежі, що пов’язані з ініціюванням кредитів та придбанням боргових фінансових інструментів, і відображає в бухгалтерському обліку відповідно як актив та зобов’язання, які не підлягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інструменту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактичній ціні операції. Ефективна ставка відсотка – ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового активу до валової балансової вартості цього фінансового активу. Розрахунок ефективної ставки відсотка здійснюється на основі майбутніх очікуваних грошових потоків з урахуванням усіх умов договору за фінансовим активом без урахування очікуваних кредитних збитків. Товариство використовує первісну ефективну ставку відсотка протягом усього строку дії фінансового інструменту та перераховує валову балансову вартість і визнає доходи або витрати від модифікації, якщо умови договору за фінансовим інструментом переглядаються за згодою сторін або відбувається будь-яка інша модифікація, що не призводить до припинення визнання первісного фінансового активу. Якщо фінансовий інструмент зазнав суттєвих змін у зв’язку із змінами умов договору, що призвели до припинення цього фінансового інструменту та визнання нового, Товариство на дату зміни умов договору розраховує нову ефективну ставку відсотка. Товариство відображає в бухгалтерському обліку витрати на операцію та інші платежі, що безпосередньо пов’язані з визнанням фінансового інструменту, на рахунках дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом (окрім фінансових інструментів, що оцінюються за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки). Витрати на операцію – додаткові витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням, випуском або вибуттям фінансового активу і які не могли виникнути, якщо суб’єкт господарювання не випустив, не придбав або не реалізував фінансовий інструмент. До витрат на операцію належать комісійні, сплачені агентам, консультантам, брокерам і дилерам, збори органам регулювання, фондовим біржам, податки та державне мито, інші витрати. Витрати на операції впливають на розмір дисконту (премії) за цим фінансовим інструментом. Дисконт (премія) амортизується протягом строку дії фінансового інструменту із застосуванням ефективної ставки відсотка. Сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована на дату погашення (повернення) фінансового інструменту. Товариство класифікує фінансові активи за такими категоріями: фінансові активи, оцінені за амортизованою вартістю (AC); фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI); фінансові активи, оцінені за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку (FVTPL). Класифікація і подальша оцінка боргових фінансових активів залежить від бізнес-моделі Товариства, яку воно використовує для управління цими активами, та характеристик грошових потоків, що ініціює фінансовий інструмент. Товариство оцінює борговий фінансовий інструмент за амортизованою собівартістю (АС), якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання фінансових інструментів для отримання передбачених договором грошових потоків (а не для продажу фінансових активів до настання строку їх погашення за договором з метою реалізації зміни справедливої вартості); 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами в рахунок основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу (критерій SPPI). Товариство оцінює борговий фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки в іншому сукупному доході (FVOCI), якщо виконуються обидві такі умови: 1) фінансовий інструмент утримується в рамках бізнес-моделі, мета якої досягається як шляхом отримання передбачених договором грошових потоків, так і шляхом продажу фінансових інструментів; 2) договірні умови фінансового інструменту обумовлюють отримання в зазначені дати грошових потоків, які є виключно платежами основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу (критерій SPPI). Товариство може на власний розсуд прийняти під час первісного визнання певних фінансових інструментів в інструменти власного капіталу, безвідкличне рішення про відображення подальших змін справедливої вартості в іншому сукупному доході у відповідності до вимог МСФЗ 9. Товариство оцінює фінансовий інструмент за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки (FVPL), якщо: 1) фінансовий інструмент утримується для отримання максимальних грошових потоків від продажу; 2) договірні умови фінансового інструменту не відповідають критерію отримання виплат виключно платежів основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. З точки зору генерації доходів, ключовими для Товариства є наступні бізнес-лінії/продукти (послуги): •корпоративний бізнес (кредитування юридичних осіб); •малий та середній бізнес (кредитування юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців); •кредитування фізичних осіб. На звітну дату основні фінансові активи Товариства складаються з: коштів на поточних та депозитних рахунках в банках, кредитів, наданих юридичним та фізичним особам (в т.ч. фізичним особам – підприємцям), дебіторської заборгованості. За звітний період фінансові активи Товариства оцінювались виключно за амортизованою собівартістю, оскільки утримувались в рамках бізнес-моделі, метою якої є отримання передбачених договором грошових потоків і договірні умови фінансових інструментів обумовлювали отримання в зазначені дати грошових потоків, які є платежами в рахунок основної суми боргу та процентів на непогашену частину основної суми боргу. Визначення бізнес-моделі Товариства для управління активами супроводжується SPPI - тестом, основною метою якого є визначення того, чи відповідають умови договору за фінансовим активом базовій моделі. SPPI – тест здійснюється за кожним окремим фінансовим інструментом. Датою визнання фінансового активу вважається дата підписання договору. SPPI – тест здійснюється на основі умов, за якими проводиться первісне визнання фінансового активу, без урахування усіх подальших додаткових угод/договорів про внесення змін, якщо укладання таких угод/договорів не призвело до припинення визнання старого фінансового активу та визнання нового фінансового активу. Перегляд бізнес-моделі проводиться на регулярній основі з періодичністю, визначеною внутрішніми нормативними документами для окремих видів активів. Рекласифікація здійснюється виключно у випадку зміни бізнес-моделі, в рамках якої утримуються фінансові активи перспективно з початку першого звітного періоду після зміни. Якщо бізнес-модель змінюється, то рекласифікації підлягають всі фінансові активи, яких торкнулася така зміна. Всі нові активи, які будуть визнані від дати зміни бізнес-моделі, повинні відразу класифікуватися за новою бізнес-моделлю, що діяла на момент первісного визнання таких активів. Зміни бізнес-моделі та відповідно рекласифікації в звітному періоді не відбувалось. Модифікований фінансовий актив – актив, за яким грошові потоки, передбачені договором, були переглянуті за згодою сторін або модифіковані. Товариство відображає в бухгалтерському обліку зміну умов договору або модифікацію за фінансовим активом, що призводить до перегляду грошових потоків за ним, як: а) припинення визнання первісного фінансового активу та визнання нового фінансового активу за справедливою вартістю; або б) продовження визнання первісного фінансового активу з новими умовами. Товариство перераховує валову балансову вартість фінансового активу та визнає доходи або витрати від модифікації, якщо умови договору за фінансовим активом переглядаються за згодою сторін або відбувається будь-яка інша модифікація, що не призводить до припинення визнання первісного фінансового активу. Товариство припиняє визнання фінансового активу, якщо: а) строк дії прав на грошові потоки від фінансового активу, що визначені умовами договору, закінчується; або б) відбувається передача фінансового активу і така передача відповідає одному з критеріїв припинення визнання: - Товариство передає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором; - Товариство зберігає права на одержання грошових потоків від фінансового активу, які передбачені договором про передавання, але бере на себе зобов’язання сплатити грошові потоки одному чи кільком одержувачам за договором, що відповідає таким умовам: - Товариство не має зобов’язання сплатити суми кінцевим покупцям до часу отримання еквівалентних сум від первісного активу; - умови договору забороняють Товариству продавати або передавати в заставу первісний фінансовий актив, крім його передавання кінцевим одержувачам, як забезпечення зобов'язання сплатити грошові потоки; - Товариство має зобов’язання передати будь-які грошові потоки, які воно отримує від імені кінцевих одержувачів, без суттєвої затримки. або в) фінансовий інструмент зазнав суттєвих змін у зв’язку із змінами умов договору; або г) відбулася зміна одного виду фінансового інструмента на інший (кредит переведено в кредитну лінію, або навпаки; змінився вид кредитної лінії (траншева, поновлювана, непоновлювана), тощо). Товариство припиняє визнання в балансі фінансового інструменту або його частини, якщо фінансовий інструмент погашено, анульовано або строк його виконання закінчився. Якщо умови фінансового активу змінюються, Товариство оцінює, чи відрізняються значно грошові потоки за таким модифікованим активом. Товариство здійснює кількісну та якісну оцінку того, чи є модифікація умов суттєвою, тобто чи відрізняються значно потоки грошових коштів за первісним фінансовим активом і потоки грошових коштів за модифікованим активом. Товариство здійснює кількісну та якісну оцінку на предмет суттєвості умов модифікації, аналізуючи якісні фактори, кількісні фактори і сукупний ефект якісних і кількісних факторів. Товариство припиняє визнавати первісний фінансовий актив і визнає новий фінансовий актив, якщо переглянуті або модифіковані грошові потоки, що передбачені договором, призводять до припинення визнання первісного фінансового активу. На дату модифікації Товариство визнає новий фінансовий актив за справедливою вартістю, враховуючи витрати на операцію, що пов’язані зі створенням нового фінансового активу (за винятком нового активу, який обліковується за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через прибутки/збитки). Якщо в результаті модифікації виникає новий фінансовий актив, який є знеціненим під час первісного визнання, то за таким фінансовим інструментом Товариство має визнавати кумулятивні зміни в очікуваних кредитних збитках протягом всього строку дії фінансового активу. Товариство має визнавати результати змін очікуваних кредитних збитків протягом всього строку дії фінансового активу, кредитно-знеціненого під час первісного визнання, (включаючи позитивні зміни) у складі прибутків/збитків як витрати/доходи на формування/розформування оціночних резервів. Вартість очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитної якості після первісного визнання. При первісному визнанні фінансового активу Товариство визначає, чи є він первісно-знеціненим (POCІ-актив). Фінансовий актив вважається POCІ-активом, якщо має місце одна або кілька подій, які чинять негативний вплив на розрахункові майбутні грошові потоки за таким фінансовим активом. Підтвердженням зменшення корисності фінансового активу про такі події є спостережні дані щодо наявності ознак зменшення корисності, визначених Товариством у внутрішніх положеннях. Товариство здійснює оцінку кредитного ризику та визначає збиток від зменшення корисності фінансових активів у відповідності до МСФЗ 9 "Фінансові інструменти".

Наприкінці кожного звітного періоду Товариство оцінює, чи є об'єктивне свідчення того, що корисність фінансового активу, що оцінюються за амортизованою собівартістю, зменшується. Якщо таке свідчення є, Товариство визначає суму будь-якого збитку від зменшення корисності. Корисність фінансового активу зменшується і збитки від зменшення корисності виникають, якщо є об'єктивне свідчення зменшення корисності внаслідок однієї або кількох подій (визначених у внутрішніх нормативних документах Товариства), які відбулися після первісного визнання активу ("подія збитку"), і така подія (або події) збитку впливає (впливають) на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу, які можна достовірно оцінити. Станом на звітну дату у Товариства наявні фінансові активи, які не є ані простроченими (повністю, або частково), ані такими, за якими зменшено корисність. Загальна балансова вартість таких активів складає 382 720,2 тис.грн., із них: фінансових кредитів -342 586,8 тис.грн., коштів на депозитних рахунках у банках - 40 120,1 тис.грн.,операцій фінансового лізингу - 13,3 тис.грн.

Станом на звітну дату активи Товариства, що мають зовнішні кредитні рейтинги, представлені коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банку. Товариство враховує рейтинги, присвоєні банку переважно національними рейтинговими агентствами, які включені до Державного реєстру уповноважених рейтингових агентств, або на підставі рейтингів (довгострокового рейтингу за національною шкалою), присвоєних рейтинговими компаніями Fitch Ratings, Standard&Poor’s, Moody’s Investors Service (на підставі інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті банку, в залежності від останньої дати присвоєння/оновлення рейтингу). Один із банків, в якому Товариство протягом звітного періоду розміщувало кошти на на депозитних рахунках та за яким наявні залишки коштів на кінець звітного періоду, має зовнішній кредитний рейтинг, який присвоєний йому світовим рейтинговим агенством Fitch Ratings (AA(ukr)) та відповідає рівню - uaAA (довгостроковий рейтинг за національною рейтинговою шкалою))

У Товаристві діє затверджена внутрішніми Методиками система внутрішніх кредитних рейтингів (ВКР) для: боржників – юридичних осіб (в т.ч. лізингоотримувачів), боржників - фізичних осіб (в т.ч. фізичних осіб - суб'єктів господарювання), яка базується на аналізі фінансового стану боржника та враховує багато важливих факторів, що характеризують боржника та його становище у середовищі. Оцінка кредито- і платоспроможності боржника та визначення ВКР проводиться Товариством перед здійсненням активної операції та в подальшому на регулярній основі в строки, визначені внутрішніми Методиками. Якщо за результатами оцінки визначений ВКР щодо одного боржника за кількома активними операціями відрізняється, то Товариство визначає ВКР такого боржника/контрагента за найнижчим (найгіршим) з них. За результатами здійсненої оцінки по кожному окремому боржнику та кожному окремому активу, всі активи Товариства на звітну дату розподіляються за внутрішніми кредитними рейтингами, оцінюються на наявність ознак збільшення кредитного ризику та ознак дефолту. Внутрішня система рейтингування допомагає здійснити розподіл боржників та визначити ризик, який їм притаманний (мінімальний, допустимий, середній, максимальний чи критичний (для кредитно-знецінених)). Таке оцінювання та визначення внутрішніх кредитних рейтингів в більшості випадків дозволяє Товариству врахувати зміни по активу щодо збільшення кредитного ризику, або навіть знецінення, вчасно зреагувати або прийняти міри щодо можливого непогашення активу. За результатами проведеного аналізу та після застосування, за необхідності, ряду додаткових коригуючих факторів, здійснюється формування резерву під очікувані збитки за кредитними операціями (з використанням відповідних для кожного рейтингу коефіцієнтів дефолту). Під час аналізу ризиків, які притаманні Товариству, визначається, в якому ВКР зосереджено найбільше активів, проводиться аналіз погіршення/покращення кредитної якості активів, за необхідності розробляються відповідні упереджувальні заходи з метою мінімізації кредитних ризиків. Станом на 01.01.2026р. кредити, що відповідають нижчому (гіршому) внутрішньому кредитному рейтингу складають 27,95% портфелю кредитних операцій Товариства. У Товаристві ще на стадії оформлення та в процесі супроводження кредитних операцій розроблені відповідні механізми виявлення, аналізу та дослідження ризиків, що притаманні даному активу.

Під час оцінки фінансового стану боржника-юридичної особи Товариство використовує (за наявності) дані зовнішніх кредитних рейтингів щодо боржника згідно з міжнародною шкалою, підтверджені такими провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями), як Standard&Poor's, Moody's Investors Service та Fitch IBCA. За наявності одночасно: • рейтингів країни місцезнаходження боржника/контрагента та рейтингів боржника/контрагента - ураховує нижчий (гірший) рейтинг; • двох різних рейтингів боржника/контрагента - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим; • трьох різних рейтингів боржника/контрагента - ураховує рейтинг того рейтингового агентства (компанії), який є нижчим із двох найвищих. Товариство під час оцінки фінансового стану боржника-юридичної особи за кредитами, наданими нерезиденту, ураховує рейтинг нерезидента, установлений провідними світовими рейтинговими агентствами (компаніями). Товариство приймає до уваги зовнішні кредитні рейтинги також при визначенні змін кредитного ризику за фінансовими активами. На збільшення кредитного ризику зміни зовнішніх кредитних рейтингів впливають наступним чином: за фінансовими кредитами/лізинговими операціями- погіршення зовнішнього кредитного рейтингу (нижче „В-” згідно з міжнародною шкалою) фінансового активу, за наявності такого рейтингу; за депозитами, розміщеними у банках - погіршення інвестиційного рівня кредитного рейтингу банку-контрагенту за національною шкалою до спекулятивного. При цьому, якщо хоча б один із зовнішніх рейтингів боржника згідно з міжнародною рейтинговою шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor’s або іншим провідним світовим рейтинговим агентством (компанією) (Moody’s Investors Service та Fitch IBCA), понижено до рівня "дефолту", такий фінансовий актив Товариство вважає кредитно-знеціненим. Станом на звітну дату зовнішні кредитні рейтинги, підтверджені провідним свтовим рейтинговим агентством Fitch IBCA, мають лише банки, в яких Товариством були розміщені кошти на депозитних рахунках. Станом на попередню звітну дату кошти на депозитних рахунках також були розміщені в банку, який має зовнішній кредитний рейтинг.

У Товаристві за допомогою окремих внутрішніх Методик визначено систему внутрішніх кредитних рейтингів (ВКР) для боржників – юридичних осіб (в т.ч. лізингоодержувачів) та фізичних осіб, в т.ч. фізичних осіб- суб'єктів господарювання (за кредитами та операціями фінансового лізингу), яка базується на аналізі фінансового стану боржника та враховує ряд важливих факторів, що характеризують боржника та його становище. Товариство, оцінюючи фінансовий стан боржника, оцінює його кредито- та платоспроможність і визначає його ВКР. Товариство визначає кредитоспроможність боржника до прийняття рішення щодо здійснення активної операції/зміни умов договору, для надання висновку щодо можливостей кредитування/оформлення лізингу/інвестування в цінні папери, виходячи з його фінансового стану, платоспроможність - протягом строку дії договору, але не рідше, ніж раз у рік. Визначення ВКР боржників-юридичних осіб здійснюється на підставі їх останньої фінансової звітності, шляхом розрахунку інтегрального показника, виходячи з належності підприємства до великого, середнього або малого (відповідно до законодавства України). Модель розрахунку інтегрального показника боржника – юридичної особи обирається залежно від виду його економічної діяльності, визначеного на підставі наданого клієнтом розшифрування даних щодо структури доходів за попередній рік. На підставі фінансової звітності, в порівнянні з аналогічним звітним періодом попереднього року, проводиться аналіз вагомих показників фінансової діяльності боржника: показника сукупного обсягу реалізації (SALES); показника фінансового результату від операційної діяльності (ЕВІТ); показника фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, фінансових витрат і нарахування амортизації (ЕВІТDA); показників ліквідності, фінансової стійкості, оборотності, рентабельності, показників покриття боргових зобов’язань, що характеризують спроможність позичальників обслуговувати кредитну заборгованість. Товариство з метою забезпечення адекватної оцінки активу, враховує дані, що свідчать про вплив додаткових коригуючих факторів кредитного ризику а саме: зміни інтегрального показника з плином часу; відносини з іншими фінансовими установами; виконання фінансових показників; співвідношення ринкової вартості забезпечення до суми кредиту; проводиться аналіз якості менеджменту боржника-юридичної особи (з урахуванням ефективності організації і роботи та динаміки розвитку, ділової репутації); активність ринків збуту продукції (робіт, послуг) (динаміка сукупного обсягу реалізації в порівнянні з аналогічним періодом попереднього року); аналізується кредитна історія боржника; відповідність кредитних операцій профілю господарської діяльності боржника; конкурентоспроможність, сезонність бізнесу (в т.ч. інші економічні фактори, що впливають на фінансовий стан боржника), та інші додаткові понижуючі фактори: події та обставини, що можуть спричинити припинення виконання боржником своїх зобов’язань (пов’язані з фінансовим станом, обслуговуванням боргу, терміном існування, реструктуризаціями, банкрутством, погіршенням певних показників, умов діяльності, наявністю інших активів боржника, тощо) та оцінює їх вплив. Такі ознаки ураховуються шляхом коригування ВКР боржника, отриманого за розрахунком інтегрального показника. Визначення ВКР боржників-фізичних осіб, в т.ч. підприємців, здійснюється на підставі оцінки їх фінансового стану. Враховується наявність утриманців та чисті доходи, отримувані у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, з відрахуванням податків та обов’язкових платежів; пенсії; соціальна допомога; проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші пасивні (інвестиційні) доходи з відрахуванням податків; дохід від діяльності фізичної особи як суб’єкта господарювання або від здійснення незалежної професійної діяльності з відрахуванням податків і щомісячних сукупних витрат, пов’язаних із веденням господарської діяльності. Якщо боржник – фізична особа є суб’єктом господарювання, оцінка здійснюється з урахуванням аналізу фінансової звітності, що подається ним за встановленими законодавством України формами. Товариство визначає ВКР боржника-фізичної особи на підставі кількісних та якісних показників, що можуть в тій чи іншій мірі вплинути на виконання боржником зобов’язань за кредитом/лізингом, з визначенням рівня їх ймовірного впливу на дотримання умов кредитного договору/договору фінансового лізингу, шляхом установлення оптимальних значень та відповідних балів для кожного з показників. До кількісних показників оцінки фінансового стану та визначення внутрішнього кредитного рейтингу боржника-фізичної особи належать: сукупний чистий дохід (сукупні чисті надходження): регулярні доходи (зменшені на щомісячні сукупні витрати та зобов'язання, включаючи прожитковий мінімум); співвідношення сукупних доходів і витрат до зобов’язань боржника – фізичної особи; співвідношення щомісячних витрат боржника на обслуговування боргу за всіма кредитними операціями щодо цього боржника до обсягу його щомісячних доходів; співвідношення обсягу боргу до вартості об’єкта кредитування/застави; співвідношення залишку коштів в користуванні боржника (після погашення всіх зобов’язань) до прожиткового мінімуму. До якісних показників оцінки фінансового стану та визначення внутрішнього кредитного рейтингу боржника-фізичної особи належать: загальний матеріальний стан клієнта; репутація боржника; соціальна стабільність клієнта (сімейний стан, наявність дітей, строк роботи, службове становище); вік; кредитна історія боржника. Додатково до показників боржників-фізичних осіб, що отримують кредити/укладають договори фінансового лізингу як суб’єкти господарювання, враховується: конкурентоспроможність, сезонність бізнесу (та інші економічні фактори, що впливають на фінансовий стан боржника) за визначеними критеріями. Сукупність кількісних та якісних показників і використовуються Товариством для визначення ВКР боржника. Товариство коригує ВКР позичальника-фізичної особи за допомогою додаткових коригуючих факторів: обслуговування, реструктуризації боргу; зміни умов договору, пов’язані з погіршенням фінансового стану боржника; відсутність майна у власності боржника, крім переданого в заставу, тощо. Якщо за результатами оцінки визначений ВКР щодо одного боржника за кількома кредитними операціями відрізняється, то Товариство визначає ВКР такого боржника/контрагента за найнижчим (найгіршим) з них. Внутрішня система рейтингування допомагає здійснити розподіл боржників за кредитними рейтингами та визначити ризик, який їм притаманний (мінімальний, допустимий, середній, максимальний чи критичний (для кредитно-знецінених)). Таке оцінювання та визначення внутрішніх кредитних рейтингів в більшості випадків дозволяє Товариству врахувати зміни по активу щодо збільшення кредитного ризику, або навіть знецінення, вчасно зреагувати або прийняти міри щодо можливого непогашення активу.

Одним з варіантів вирішення питання щодо поповнення оборотних активів фінансової компанії є залучення додаткових ресурсів. Вивчаючи та аналізуючи джерела додаткових ресурсів, Правлінням Товариства прийнято рішення щодо залучення коштів від його учасників терміном до року під 10%. Процентні позики, отримані Товариством від його учасників, обліковуються Товариством в складі фінансових зобов'язань. У відповідності до вимог МСФЗ під час первісного визнання Товариство визначає справедливу вартість зобов’язання. Справедлива вартість – це ринкова ціна, за якою відбулася б звичайна операція передачі зобов’язання між учасниками ринку на дату оцінки за нинішніх ринкових умов, тобто вихідна ціна на дату оцінки з точки зору учасника ринку, який має зобов’язання. В зв’язку з відсутністю відкритої інформації про ринкову ціну ідентичного зобов’язання та неможливістю знайти ринкову ставку відсотка за аналогічними операціями, для визначення ринкової вартості залучених коштів, Товариством використовуються статистичні дані фінансових ринків з сайту НБУ щодо вартості кредитів в національній валюті для суб’єктів господарювання за даними статистичної звітності банків України. Вище вказана ставка залучення коштів є ринковою. Для підтвердження того, що ставка відсотка за вказаним фінансовим інструментом є ринковою, прийнято рішення встановити допустиме відхилення від ринкової ставки в розмірі +/- 10%.

Товариство припиняє визнання фінансового інструменту, якщо: - строк дії прав на грошові потоки від фінансового інструменту, що визначені умовами договору, закінчується; - відбувається передача фінансового інструменту, і ця передача відповідає критеріям для припинення визнання; - відбувається модифікацію за фінансовим активом, що призводить до перегляду грошових потоків за ним та припинення визнання первісного фінансового активу та визнання нового фінансового активу з новими умовами.

Розкриття інформації про характер та рівень ризиків, що пов'язані з фінансовими інструментами                     

Під ризиками фінансової діяльності розуміється  ймовірність фінансових втрат (збитків), пов'язана із внутрішніми й зовнішніми факторами, що впливають на діяльність установи.

Метою управління ризиками в Товаристві є забезпечення ефективної системи управління ризиками, які генеруються зовнішнім середовищем, структурою активів і пасивів, а також внутрішніми правилами, регламентами та процедурами, для забезпечення досягнення бізнес-цілей Товариства, застосовуючи відповідні засоби керування і контролю ризиків.

Основним завданням діяльності Товариства з управління ризиками є мінімізація та контроль ризиків на визначеному рівні для досягнення балансу між рівнем сукупного ризику, що приймає Товариство, та рівнем дохідності. Механізмом реалізації цього завдання є побудова ефективної системи управління ризиками, яка спроможна забезпечити своєчасне  виявлення, вимірювання, моніторинг, звітування, контроль і пом'якшення ризиків, що є притаманними діяльності Товариства.

    Система управління ризиками Товариства у відповідності до чинного законодавства передбачає:

1) організацію системи управління ризиками, що ґрунтується на застосуванні моделі трьох ліній захисту та забезпечує чіткий розподіл функцій, обов'язків і повноважень з управління ризиками між усіма суб'єктами системи управління ризиками;

2) культуру управління ризиками та  дотримання Кодексу корпоративної етики та поведінки співробітників;

3) внутрішні документи з питань управління ризиками;

4) інструменти для ефективного управління ризиками.   

Процес управління ризиками в Товаристві охоплює всі організаційні рівні - від рівня керівників Товариства до рівня структурних підрозділів, які безпосередньо приймають та/або генерують ризики. Товариство організовує систему управління ризиками, яка ґрунтується на розподілі обов'язків між підрозділами із застосуванням системи трьох ліній захисту:

1) до першої лінії захисту належать підрозділи, безпосередньо залучені до процесу надання послуг (бізнес-підрозділи), підрозділи підтримки діяльності Товариства, а також працівники цих підрозділів, які ініціюють, здійснюють або відображають господарські операції, приймають ризики в процесі своєї діяльності та відповідають за поточне управління цими ризиками, здійснюють заходи з контролю в межах своєї компетенції;

2) до другої лінії захисту належать особи, на яких покладена функція з управління ризиками: підрозділи з управління ризиками та комплаєнс, які забезпечують ефективність упроваджених першою лінією захисту заходів із контролю та управління ризиками, їх відповідність до вимог законодавства України та внутрішніх документів Товариства;

3) до третьої лінії захисту належить служба внутрішнього аудиту, що здійснює оцінювання ефективності діяльності першої та другої ліній захисту, загальне оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю в межах виконання функції внутрішнього аудиту.

За джерелами виникнення ризики Товариства поділяються на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх належать ризики, які виникають у зовнішньому щодо Товариства середовищі і безпосередньо не залежать від його діяльності.

Серед зовнішніх ризиків виділяють шість основних груп:

- ризик форс-мажорних обставин - ризик виникнення збитків від настання невідворотних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, що неможливо передбачити, які призводять або створюють передумови для виникнення збоїв у роботі Товариства або його партнерів (стихійні лиха, тощо);

- ризик країни - ризик виникнення збитків або додаткових втрат, або недоотримання доходів Товариством унаслідок впливу на діяльність його контрагента несприятливих умов в економічній, соціальній, політичній сферах іншої країни;

- зовнішньополітичний ризик - імовірність зміни міжнародних відносин, а також політичної ситуації в одній із країн, які впливають на діяльність Товариства або його партнерів (війни, міжнародні скандали, економічні санкції,  закриття кордонів і т. п.);

- правовий ризик - пов'язаний зі змінами законодавства (ризик відсутності правового регулювання або зміна положень законів та/або інших нормативно-правових актів, тощо) різних країн;

- макроекономічний ризик - імовірність несприятливих змін кон'юнктури на окремих ринках або всієї економічної ситуації в цілому (економічна криза);

- інфляційний ризик - це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності.

       Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи Товариства високий, управління цими ризиками найскладніше, адже немає змоги їх контролювати. Зовнішні ризики не підлягають кількісному виміру, для їх оцінювання застосовуються в основному логічні методи аналізу. На сьогоднішній день важко точно оцінити остаточний масштаб кризових явищ, спричинених активними воєнними діями на території України. Товариство усвідомлює ризики як для фінансового сектору в цілому, так і для Товариства окремо, проводить постійний оперативний моніторинг діяльності, швидке реагування  на поточні події та зміну ситуації.

          До внутрішніх ризиків Товариство відносить ризики, які виникають безпосередньо у зв'язку з  діяльністю Товариства. Товариство визначає ризики, що є суттєвими для нього, тобто такими, реалізація яких буде мати значний вплив на його діяльність або фінансовий стан.

        Кредитний ризик - це імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів, або виникнення несприятливих змін у фінансовому стані Товариства унаслідок невиконання боржником/контрагентом узятих на себе зобов'язань відповідно до умов договору. Такий ризик виникає кожного разу, коли Товариство надає кошти, бере зобов'язання про їх надання, інвестує кошти (розміщує на депозит) або іншим чином ризикує ними відповідно до умов укладених угод незалежно від того, де відображається операція - на балансі чи поза балансом.

       Процентний ризик (ризик зміни процентної ставки) - імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок впливу несприятливих змін процентних ставок, який пов'язаний із чутливістю вартості активів та зобов'язань Товариства до коливань процентних ставок.

       Ризик ліквідності - імовірність виникнення збитків або додаткових втрат унаслідок неспроможності Товариства забезпечувати виконання своїх зобов'язань у належні строки через брак достатнього обсягу ліквідних активів. Цей ризик пов'язаний із неможливістю швидкого перетворення фінансових активів на платіжні засоби без втрат.

      Операційний ризик - імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок недоліків чи помилок в організації внутрішніх процесів, навмисних або ненавмисних дій працівників Товариства або інших осіб, збоїв у роботі інформаційних систем Товариства або внаслідок впливу зовнішніх негативних факторів. Інші аспекти операційного ризику - вагомі збої в роботі інформаційно-технологічних систем, хакерські атаки, а також проблеми внаслідок ударів російських окупантів по об'єктах критичної цивільної інфраструктури, пожежі й інші стихійні явища.

      Юридичний (правовий) ризик (складова операційного ризику) - імовірність виникнення збитків або додаткових втрат, або недоотримання запланованих доходів унаслідок неочікуваного застосування норм законодавства через можливість їх неоднозначного тлумачення або унаслідок визнання недійсними умов договору у зв'язку з їх невідповідністю вимогам законодавства України.

       Комплаєнс-ризик - це потенційний або реальний ризик регуляторних санкцій, фінансових збитків, репутаційних втрат, що виникають в результаті недотримання норм законодавства, положень внутрішніх документів (політик, процедур, положень, правил, інструкцій, методик, тощо), стандартів добросовісної конкуренції, ситуацій конфлікту інтересів, недотримання вимог корпоративної етики.

Кредитний ризик – це ймовірність повної або часткової втрати вартості коштів Товариства в результаті нездатності боржників/контрагентів виконувати свої зобов’язання, або ймовірність недоотримання доходу на вкладений капітал внаслідок впливу різноманітних чинників. Кредитний ризик можна визначити також як максимально очікуваний збиток, що може відбутися із заданою ймовірністю протягом певного періоду часу в результаті зменшення прибутковості портфеля кредитних операцій, інвестиційного портфелю, у зв'язку із частковою або повною неплатоспроможністю боржників/контрагентів. Це ймовірність зменшення вартості частини коштів Товариства, представленої сумою виданих кредитів, укладених договорів лізингу і придбаних боргових зобов'язань, депозитів, розміщених у банках, або ймовірність того, що фактична прибутковість від даної частини коштів виявиться значно нижче очікуваного розрахункового рівня.

Метою політики управління кредитним ризиком є упередження Товариством збільшення кредитного ризику шляхом впровадження системи раннього реагування на такий ризик, оскільки кредитна діяльність відноситься до головних видів діяльності Товариства внаслідок формування найбільших сум доходів і прибутків, а також здійснення найбільших витрат. Кредитний ризик присутній в усіх видах діяльності Товариства, де результат залежить від діяльності контрагента, емітента або позичальника. Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Мета процесу управління кредитним ризиком полягає в його обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути такого ризику неможливо.

         Політика управління кредитним ризиком сприяє створенню системи управління кредитним ризиком шляхом запровадження підходів для запобігання виникненню втрат унаслідок неспроможності боржника забезпечити в повному обсязі виконання зобов'язань перед Товариством в установлений договором / договорами строк, в т.ч. без застосування процедури примусового повернення боргу, шляхом звернення стягнення на забезпечення (за наявності), а також для запобігання виникненню втрат унаслідок недостатності надходжень від реалізації предмета фінансового лізингу для покриття некомпенсованої вартості предмета лізингу в разі неспроможності лізингоодержувача забезпечити в повному обсязі виконання зобов'язань перед Товариством в установлений договором / договорами строк.

         Основними завданнями управління кредитним ризиком є:

* прогнозування можливого виникнення кредитного ризику в Товаристві;

* аналіз і оцінка масштабів можливих збитків через виникнення кредитного ризику;

* виявлення ефективних і дієвих методів зниження кредитного ризику;

* моніторинг кредитного ризику;

* визначення джерел, які зможуть відшкодувати отримані втрати.

Впровадження управління кредитним ризиком передбачає досягнення наступних цілей:

-побудова ефективної системи управління кредитним ризиком, що забезпечує своєчасне та адекватне виявлення, вимірювання, моніторинг, звітування, контроль і пом'якшення кредитного ризику як на індивідуальній, так і на портфельній основі;  

-встановлення лімітів (обмежень), впровадження процедур, положень, методик та регламентів щодо окремих операцій та на портфельному рівні;

-розподіл лімітів (обмежень) та налагодження бізнес-процесів, щоб забезпечити найсприятливіший вплив на доходи та капітал Товариства;

-розмежування функцій та відповідальності підрозділів Товариства в процесі управління кредитним ризиком;

-забезпечення ефективної взаємодії підрозділів Товариства на всіх організаційних рівнях в процесі управління кредитним ризиком;

-забезпечення складання та своєчасного звітування щодо кредитного ризику.

Процес управління кредитним  ризиком складається з таких стадій:

1) виявлення та оцінка кредитного ризику - визначення ймовірності негативної події, тривалості періоду ризику, суми коштів, що знаходяться під ризиком, і обсягу збитків, що можуть виникнути за відповідними фінансовими інструментами;

2) реалізація заходів для мінімізації кредитного ризику шляхом:

-дотримання вимог, затверджених внутрішніми документами Товариства з питань кредитування, які, з метою обмеження ризику, визначають методики, стандарти і процедури проведення кредитних операцій та забезпечення їх повернення;     

-дотримання вимог затверджених внутрішніх документів Товариства з питань надання послуг фінансового лізингу;

-дотримання вимог затверджених внутрішніми документами Товариства по роботі з пов'язаними особами, які дозволяють ідентифікувати операції з ними, контролювати умови надання кредитів та проведення операцій фінансового лізингу з такими особами;

-контроль за якістю портфелів (кредитного, депозитного, дебіторської заборгованості, операцій фінансового лізингу);

-здійснення моніторингу;

-встановлення та дотримання системи лімітів;

-диверсифікації портфелів;

-впровадження системи внутрішнього рейтингування, визначення достатності доходів боржника,  відповідності суми кредитних операцій обсягам його діяльності;

-оцінки та отримання ліквідних застав;

-припинення/лімітування/обмеження кредитування, операцій з фінансового лізингу, розміщення коштів на депозитні рахунки в банках; перегляд умов кредитних операцій, в т.ч. наданих пов'язаним особам;

-своєчасного виявлення та управління портфелем проблемних активів;

-формування резервів очікуваних збитків за фінансовими активами;

-аналізу звітів, що висвітлюють стан та тенденцію розвитку портфелів,  змін проблемних активів, тощо.

Основні методи управління кредитним ризиком поділяються на дві групи:

1) управління кредитним ризиком на рівні окремого фінансового інструменту або окремого контрагента.

З метою оптимізації, вимірювання, моніторингу, контролю та пом'якшення кредитних ризиків щодо окремого боржника використовуються наступні методи та інструменти їх мінімізації:

- аналіз кредитоспроможності/платоспроможності боржника, визначення внутрішнього кредитного рейтингу, відповідно до внутрішніх методик:

- лімітування (встановлення окремих лімітів активних операцій), обмеження;

- встановлення термінів та умов проведення кредитної операції;

- документальне супроводження договору про надання послуги;

- аналіз та оцінка обслуговування кредитної операції;

- реструктуризація, зміна умов активної операції;

- впровадження ефективного контролю та моніторингу за розміщеними коштами (в т.ч. розміром доходів, обсягом виручки, заставою,  діловою репутацією, тощо).

2) управління кредитним ризиком на рівні портфеля кредитних операцій.

       З метою оптимізації, вимірювання, моніторингу, контролю та пом'якшення кредитних ризиків щодо портфелю кредитних операцій Товариства, використовуються наступні методи та інструменти їх мінімізації:

- диверсифікація;

- лімітування (встановлення портфельних лімітів активних операцій), обмеження;

- формування ефективної цінової політики;

- впровадження ефективного контролю заставного майна;

- створення резервів для покриття очікуваних збитків за фінансовими активами;

- оцінка ризику на підставі коефіцієнтів та аналізу показників.

       Оцінка портфельного кредитного ризику відбувається за допомогою аналітичного та коефіцієнтного аналізу показників.

В порівнянні з попереднім звітним періодом, зміни у вразливості до кредитного ризику визначаються відповідно до затвердженої Товариством "Політики управління кредитним ризиком в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ".           

Станом на 01.01.2026р. розмір портфелю кредитних операцій склав 590 875,6 тис.грн. (збільшення на 46 400,5 тис.грн. (або 8,52%) в порівнянні з 01.01.2025р. В складі портфелю кредитних операцій розмір кредитного портфелю - 550 539,7 тис.грн. (збільшення на 65 685,9 тис.грн. (або 13,55%) в порівнянні з 01.01.2025р.).  

          Резерв під очікувані збитки за портфелем кредитних операцій на звітну дату - 199 531,1 тис.грн. (збільшення на  20 379,1 тис.грн. (або 11,38%) в порівнянні з 01.01.2025р.). В складі резерву за портфелем кредитних операцій резерв за кредитами -199 328,6 тис.грн. (збільшення на 20 474,7 тис.грн. (або 11,45%)  в порівнянні з 01.01.2025р.).

На кінець звітного періоду частка простроченого боргу наявна лише за кредитними операціями та в портфелі кредитних операцій становить 6,04%.        

В звітному періоді  було затверджено "Політику управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов'язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, інше та "Політику управління кредитним ризиком в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиками, пов'язаними з кредитною діяльністю, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти  вимірювання (оцінки), моніторинг, контроль кредитного ризику, порядок його виявлення та пом'якшення, ліміти та обмеження в управлінні кредитним ризиком; організаційні основи побудови процесу управління кредитним ризиком: розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності учасників система управління кредитним ризиком; порядок звітування, інше.

       Протягом  попереднього звітного періоду була прийнята "Політика по управлінню ризиками", яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. На кінець попереднього звітного періоду було оновлено "Порядок управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління кредитним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», якою більш детально, у відповідності з вимогами регулятора, визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки кредитного ризику. В попередньому звітному періоді були зміни щодо визначення рівня кредитного ризику за активами відповідно до сьогодення та розширення даних для аналізу.

Загальні результати розрахунків та аналізу кредитного ризику знаходять відображення у щоквартальному звіті "Загальний аналіз кредитного ризику ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ" та  розглядаються на Правлінні та Наглядовій раді Товариства. Також щомісячно здійснюється "Стислий аналіз кредитного ризику ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ" та  розглядається на Правлінні Товариства.

     Вчасні заходи управлінського персоналу з мінімізації ризиків під час воєнного стану в країні, взаємодія з клієнтами, зниження боргового навантаження на позичальників, дозволили зберегти прийнятну якість портфеля кредитних операцій.

        Профіль  кредитного ризику Товариства визначається як результат оцінки рівня його складових на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів. Товариство у разі наявності характеристик, що відповідають різним ступеням ризику, має визначити такий ступінь за гіршим. За результатами аналізу кредитного ризику на підставі його показників визначається профіль ризику.

        За підсумками розрахунку показників станом на 01.01.2026р. профіль кредитного ризику визначений як "помірний" та відповідає встановленому рівню ризик-апетиту до кредитного ризику.

              Для покриття можливих збитків від ризикових активів Товариство на постійній основі оцінює ймовірність настання збиткових подій на кожну звітну дату та здійснює формування резерву під очікувані збитки відповідно до оціненої ймовірності дефолту за кожним видом активних операцій, який на звітну дату складає:

- за кредитами юридичних і фізичних осіб - 33,73% від портфелю кредитних операцій;

- за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банку  - 0,03% портфелю кредитних операцій;

- за операціями фінансового лізингу - 0,0002% від портфелю кредитних операцій.

       Обсяг кредитного портфелю юридичних осіб складає - 96,07%,  фізичних осіб (в т.ч. підприємців) - 3,93% від загального кредитного портфелю Товариства. Лізинговий портфель Товариства на звітну дату складає 14,2 тис.грн.,  обсяг коштів, розміщених на депозитних рахунках у банках - 40 321,7 тис.грн.

       Безвідкличні позабалансові зобов'язання, тобто ті, що є ризиковими, відсутні.

        В звітному періоді списання активів за рахунок резерву не відбувалось.

Концентрації кредитного ризику зосереджені переважно у кредитах, наданих юридичним особам. Станом на звітну дату диверсифікація кредитного портфелю юридичних осіб розподіляється наступним чином: "фінансовий лізинг"  - 54,46% портфелю юридичних осіб, "операції з нерухомим майном" - 0,11% портфелю юридичних осіб, "діяльність у сфері права"  - 14,7% портфелю юридичних осіб; "виробництво" - 16,45%;  "будівництво" - 2,96%;  "торгівля" -  9,76%; інші галузі (діяльність у сфері проводового електрозв'язку) -1,56%.  Слід зазначити, що питома вага активів, розміщених в галузь "фінансова та страхова діяльність", фактично має значну розгалуженість за різними напрямками, оскільки лізингоодержувачами за договорами фінансового лізингу, які укладаються з лізинговими компаніями (боржниками Товариства), є підприємства та фізичні особи (в тому числі фізичні особи-підприємці), діяльність яких охоплює різні галузі економіки (торгівля, сільське господарство, будівництво, виробництво, інші види діяльності). Тобто, фактично кредитні кошти Товариства спрямовуються на потреби багатьох галузей економіки, джерелом повернення кредитних коштів є результати фінансової діяльності суб'єктів підприємницької діяльності різної галузевої спрямованості. Крім того, Товариство додатково приймає в заставу належні лізинговій компанії права грошової вимоги на одержання лізингових та викупних платежів  за договорами фінансового лізингу, на випадок ймовірності  несплати боргу по кредиту позичальником).

      Концентрації активів за обсягами наданих кредитів пов'язаним з Товариством особам станом  на звітну дату (без врахування зобов'язань) склали 0,15% від портфелю кредитних операцій Товариства.

Товариство визначає концентрацію географічного ризику за критерієм належності  його клієнтів  та  контрагентів  до  того  чи  іншого  географічного  регіону. Процес визначення географічного ризику поділено на оцінку внутрішнього та зовнішнього географічного ризику.

       Станом на звітну дату зовнішній географічний ризик для Товариства, в частині виданих кредитів, відсутній: Товариство здійснює свою діяльність тільки на території України та не має кредитів, наданих нерезидентам.

      Станом на 01.01.2026р. внутрішній географічний ризик для Товариства в частині виданих кредитів та операцій фінансового лізингу представлений такими регіонами України: Вінницька обл., м.Київ та Київська обл., Кіровоградська обл., м.Кременчук та Полтавська обл., Одеська обл., м.Харків та Харківська обл., Черкаська обл.

      Для запобігання виникнення надмірної концентрації,   Товариством проводиться аналіз за цільовим призначенням (за метою призначення) кредитів. Ризик концентрації за метою отримання фінансової послуги - є визначення концентрації ризику за боржниками, що отримали кошти з однаковою метою їх використання: На поповнення обігових коштів з метою здійснення статутних видів/господарської (підприємницької) діяльності - 404 945,1тис.грн.; на придбання, будівництво, ремонт, реконструкцію нерухомості -29 868,5тис.грн.; на придбання транспортних засобів/обладнання - 96 463,0тис.грн.; інші потреби - 19 263,1тис.грн.

    Для запобігання виникнення надмірної концентрації  проведено аналіз за портфелями боржників, що отримали кошти за однаковими продуктами: кредитами (в т.ч. програмними продуктами, затвердженими внутрішніми документами Товариства): Надійний партнер для ФОП, Надійний партнер під заставу нерух.майна, Надійний партнер під поруку, Надійний партнер під заставу рух.майна.

    Станом на звітну дату найбільші концентрації обсягів вкладень по кредитним операціям за кінцевими строками погашень наведені в розмірі залишків коштів (балансової вартості) у визначених часових інтервалах: на вимогу та до 3 місяців -59 455 тис.грн., від  3 місяців до 1 року -123 293 тис.грн., від 1 до 2 років -104 899 тис.грн., від 2 до 3 років -87 734  тис.грн., більше 3 років -15 963 тис.грн. 

Ризик концентрації відображає невизначеність, яка виявляється в ступені схильності Товариства до несприятливих змін, пов'язаних з незбалансованістю розподілу ресурсів між різними галузями промисловості, регіонами та контрагентами, що робить їх уразливими при впливі одних і тих же несприятливих факторів. Ризики концентрацій - це потенційна загроза виникнення втрат, недоотримання доходу або зменшення ринкової вартості капіталу Товариства внаслідок настання подій, які можуть погіршити якість певної групи активів Товариства. Товариство під час оцінки кредитного ризику враховує наступні види концентрацій: -Ризик «великих» концентрацій - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок невиконання контрагентом/ групою пов’язаних контрагентів значних по розміру зобов’язань перед Товариством. Кредитний ризик, який Товариство прийняло на одного контрагента/групу пов’язаних контрагентів уважається великим, якщо сума всіх вимог Товариства до цього контрагента/групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих Товариством щодо цього контрагента/групи пов’язаних контрагентів перевищує граничну суму, встановлену до видачі на одного контрагента/групу пов’язаних контрагентів внутрішніми документами Товариства. -Ризик концентрації за операціями з пов’язаними особами або групою пов’язаних осіб з Товариством - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок впливу пов’язаної особи/групи пов’язаних осіб на прийняття Товариством рішень щодо її кредитування. Такий вплив можливий за рахунок наявності у пов’язаної особи/групи пов’язаних осіб доступу до конфіденційної інформації Товариства (в силу свого службового чи сімейного положення), контрольних функцій по відношенню до Товариства, можливості використовувати своє становище у власних інтересах, тощо. Величина цього ризику залежить від вагомості впливу зазначених категорій осіб на діяльність Товариства. -Ризик галузевих концентрацій та концентрацій пов’язаних галузей – є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок погіршення умов діяльності галузі, в якій працює клієнт. Ризики концентрації, пов’язані з галуззю, визначаються факторами, які характеризують роботу та перспективи розвитку галузі, рівнем її стабільності та темпами росту. -Ризик концентрації кредитних операцій за географічними регіонами – є визначення концентрації географічного ризику за боржниками, що знаходяться/здійснюють свою діяльність в одному географічному регіоні, або на тимчасово окупованих територіях/ у зонах постійних обстрілів. -Ризик надмірних обсягів кредитів з однаковим видом забезпечення та ризик значної питомої ваги видів забезпечення у загальному обсязі застави за кредитами. Такі ризики пов’язані із прийняттям в заставу переважно одного типу/виду забезпечення. -Ризик концентрації за активами, що мають високий (найгірший) внутрішній кредитний рейтинг (ВКР) – є визначення вірогідності недоотримання доходів внаслідок збільшення отримувачів фінансових послуг у яких погіршився фінансовий стан. Товариство визначає ВКР боржника на підставі оцінки його фінансового стану, фінансових показників та коефіцієнтів, а також ряду додаткових коригуючих факторів. -Ризик концентрації за видами боржників – є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок невиконання зобов’язань перед Товариством групою отримувачів фінансових послуг із спільними характеристиками. -Ризик концентрації за метою отримання фінансової послуги – є визначення концентрації ризику за боржниками, що отримали кошти з однаковою метою їх використання. -Ризик концентрації за кредитними продуктами – є визначення концентрації ризику за боржниками, що отримали кошти за однаковими продуктами (окрема послуга Товариства або кілька пов'язаних послуг, які пропонуються клієнтам на типових умовах -Ризик концентрації за строками виконання зобов’язань – є визначення вірогідності одночасного погашення групи активів в певні періоди часу, що може призвести до різкого значного зменшення кредитного портфелю та недоотримання доходів. Управління кредитними концентраціями є частиною заходів Товариства з портфельного управління кредитним ризиком. Портфельне управління ризиками дозволяє балансувати та стримувати ризики, які притаманні тим чи іншім продуктам, клієнтам та умовам діяльності Товариства.

Концентрації – зосередження, скупчення ризику. Концентрація виникає, коли фінансові інструменти Товариства, які характеризуються спільним фактором, перевищують певну межу. До таких факторів можуть належати: кредитування/передавання майна в лізинг у великих розмірах одного клієнта/групи пов’язаних контрагентів; надання кредитів двом або більше контрагентам на фінансування одного і того самого проекту, в одній галузі або в пов’язаних галузях чи групі пов’язаних між собою контрагентів; спільне джерело погашення кількох кредитних операцій; ризик концентрації за видами боржників; ризики концентрацій за строками виконання зобов’язань, за кредитними продуктами, за метою отримання фінансової послуги, тощо.

Втрати заставного майна на територіях, де ведуться воєнні дії, відсутні. Також, в зв’язку з ситуацією в країні, погіршенням платіжної дисципліни через припинення/часткове припинення/погіршення роботи суб’єктів господарювання, Товариством в звітному періоді були здійснені реструктуризації кредитної заборгованості з метою зменшення боргового навантаження на позичальників та можливості своєчасного виконання зобов’язань в умовах воєнного стану.

Кредитна діяльність Товариства відноситься до головних видів його діяльності внаслідок формування найбільших сум доходів і прибутків, а також здійснення найбільших витрат у вигляді резервів. Ситуація в країні суттєво вплинула на настрої населення та бізнесу, що спричинило зменшення попиту на окремі види кредитних продуктів. Основні обсяги доходів та витрат складаються з нарахованих доходів та формування резерву за активними операціями. Дохід за звітний період за кредитами  склав - 98 482тис.грн., за депозитами, розміщеними в банківських установах - 9 785тис.грн.,  за операціями фінансового лізингу - 3 тис.грн.

 Резерв під очікувані кредитні збитки за звітний період за кредитами збільшився на 20 475 тис.грн.; за депозитами, розміщеними в банківських установах, зменшився на 96 тис.грн., за операціями фінансового лізингу - збільшився на 1 тис.грн., що вплинуло на розмір власного капіталу Товариства.  

Ризик ліквідності – ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відпливу, тобто, ризик того, що Товариство не зможе розрахуватися в строк за власними зобов’язаннями у зв’язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат. Це ризик виникнення збитків у Товариства в зв'язку з неможливістю своєчасного виконання ним в повному обсязі своїх фінансових зобов'язань, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат, внаслідок відсутності достатнього обсягу високоліквідних активів. Тобто, це ризик погіршення стану надходжень грошових коштів, який виникає через неспроможність Товариства виконувати свої зобов’язання вчасно та без збитків; ризик недостатності надходжень грошових коштів для покриття їх відтоку; ризик того, що Товариство не зможе розрахуватися в строк за власними зобов'язаннями у зв'язку з неможливістю за певних умов швидкої конверсії фінансових активів у платіжні засоби без суттєвих втрат.

Основною метою управління ризиком ліквідності, як складової частини загального процесу управління ризиками, є забезпечення достатньої кількості грошових коштів для покриття зобов'язань у будь-який час, як у звичайних, так і в стресових ситуаціях, не зазнавши при цьому збитків або додаткових втрат, або недоотримання запланованих доходів, тобто, отримання максимального прибутку від проведення операцій при забезпеченні виконання зобов'язань вчасно та в повному обсязі. Метою управління ризиком ліквідності є захист прибутку та капіталу Товариства від негативного впливу дисбалансу між ліквідними активами та пасивами на визначених проміжках часу, забезпечення наявності в Товаристві обсягу грошових коштів, достатніх для покриття операційних та планових потреб і для виконання своїх зобов'язань в належні строки, не зазнавши при цьому неприйнятних втрат.

     Політика управління ризиком ліквідності сприяє запровадженню  підходів для запобігання виникненню втрат унаслідок нездатності Товариства своєчасно виконати (в зв'язку з відсутністю грошових коштів або ліквідних активів, які можуть бути швидко конвертовані в грошові кошти):

-зобов'язання надати грошові кошти за договорами, укладеними з клієнтами,   

-зобов'язання з передавання клієнту предмета фінансового лізингу згідно з умовами укладеного договору через неможливість оплати постачальнику його вартості.  

       Основними завданнями управління ризиком ліквідності є:

Система управління ризиком ліквідності включає наступне:

Управління ризиком ліквідності включає наступне:

      Постійне управління ліквідністю полягає в дотриманні внутрішніх встановлених лімітів (обмежень) та індикаторів раннього попередження з ризику ліквідності Товариства.

Товариство з метою забезпечення виявлення та вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом'якшення  ризику ліквідності використовує такі методи та інструменти:

В порівнянні з попереднім звітним періодом, зміни у вразливості до ризику ліквідності визначаються відповідно до затвердженої Товариством "Політики управління ризиком ліквідності в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ".           

На звітну дату показники (коефіцієнти) ліквідності перевищують встановлені значення, від'ємні розриви між активами та зобов'язаннями відсутні. Товариство має значні високоліквідні активи для негайного виконання своїх зобов'язань на поточний момент та в майбутньому.

Товариство є ліквідним підприємством та володіє достатнім обсягом ресурсів, які сформувалися завдяки власним джерелам та укладеним договорами процентної позики з учасниками Товариства.  

В звітному періоді було затверджено "Політику управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов'язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, інше та "Політику управління  ризиком ліквідності в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиком ліквідності, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти, вимірювання, моніторинг, контроль ризику ліквідності, порядок його виявлення та пом'якшення, ліміти та обмеження в управлінні ризиком ліквідності; організаційні основи побудови процесу управління ризиком ліквідності: розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління ризиком ліквідності; порядок звітування, інше

         Протягом  попереднього звітного періоду була прийнята "Політика по управлінню ризиками", яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. На кінець попереднього звітного періоду було оновлено "Порядок управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства, в т.ч. по ризику ліквідності уточнено  деякі параметри для аналізу.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиком ліквідності в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», якою більш детально, у відповідності з вимогами регулятора, визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки ризику ліквідності, В попередньому звітному періоді змін у методах щодо управління ризиком ліквідності не відбувалось.

Загальні результати розрахунків та аналізу ризику ліквідності знаходять відображення у щоквартальному звіті «Загальний аналіз ризику ліквідності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» та розглядаються на Правлінні Товариства та Наглядовій раді. Також щомісячно здійснюється «Стислий аналіз ризику ліквідності ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» та розглядається на Правлінні Товариства. На основі порівняння активів та пасивів підприємства визначено тип його ліквідності на кінець звітного періоду, як ліквідного підприємства. Балансова вартість довгострокових кредитів складає 208 596т.грн., короткострокових –142 615т.грн, кошти, розміщені на депозитних рахунках у банках склали – 40 120 тис.грн., операції фінансового лізингу: довгострокові –0 т.грн., короткострокові – 13т.грн. Профіль ризику ліквідності Товариства визначається як результат оцінки рівня його складових на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів. Товариство у разі наявності характеристик, що відповідають різним ступеням ризику, має визначити такий ступінь за гіршим. За результатами аналізу ризику ліквідності на підставі його показників визначається профіль ризику. За підсумками розрахунку показників станом на 01.01.2026р. профіль ризику ліквідності визначений як «низький» та відповідає встановленому рівню ризик-апетиту до ризику ліквідності.

В результаті аналізу ліквідності було встановлено, що станом на звітну дату від'ємні розриви відсутні,  Товариство в змозі виконати в строк свої зобов'язання. Товариство має значні високоліквідні активи для негайного виконання своїх зобов'язань на поточний момент та в майбутньому. Історичний досвід Товариства дає підстави вважати, що ймовірність наявності від'ємних розривів в строках погашення менше 1 місяця дуже низька, оскільки Товариство в процесі реалізації основного виду діяльності (надання фінансових кредитів) дотримується принципу підтримання достатнього обсягу коштів у високоліквідних активах.

Ліквідність Товариства забезпечується коштами, розміщеними на поточних рахунках  в банках, а також наступними коротко- та довгостроковими активами: коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках (коротко- 40 120 тис.грн.); фінансовими кредитами, наданими фізичним особам (коротко- 38 тис.грн., довго- 3 225 тис.грн.),  фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності (коротко -5 863 тис.грн., довго- 9 585 тис.грн.) та юридичним особам (коротко- 136 714 тис.грн., довго- 195 786 тис.грн.), операціями лізингу (коротко- 13 тис.грн., довго -0 тис.грн.). Основні концентрації активів зосереджені у кредитах, наданих юридичним особам. Найбільшу питому вагу в складі пасивів займає власний капітал, зобов'язання Товариства невеликі, в порівнянні з активами, та складаються з  зобов'язань за договорами процентної позики, оренди, резерву відпусток, розрахунків з бюджетом, тощо. Слід зазначити, що в поточних економічних умовах (збройна агресія та бойові дії на території України) ризик ліквідності передбачено може коливатися. Управлінський персонал Товариства проаналізував вплив таких наслідків на даний час та в результаті аналізу було встановлено, що станом на звітну дату ліквідність Товариства забезпечується достатньою кількістю ресурсів  яких вистачає для своєчасного, повного та безперервного виконання усіх грошових зобов'язань.

Товариство під час оцінки ризику ліквідності ураховує ризик концентрації. Товариство  приділяє значну увагу диверсифікації активів та пасивів за сумами і строками погашення. Ключовим принципом диверсифікації активів та джерел фінансування є обмеження концентрацій обсягу найбільших заборгованостей в активах та зобов'язаннях. Для запобігання виникнення загрози ліквідності підприємства, Товариство на звітну дату проводить аналіз концентрацій за наступними показниками:

     Товариством проводиться систематичний аналіз концентрацій  ліквідності на  основі змін обсягу і структури кредитних вкладень. Правлінням Товариства затверджено обмеження (ліміти) щодо проведення активних операцій на одного контрагента/групу контрагентів для запобігання ризику концентрацій, враховуються індикатори раннього попередження для запобігання кризи ліквідності, в т.ч. зростання концентрацій активів/груп пов'язаних активів більш, ніж 25% від власного капіталу, зазначеного в управлінській звітності (форма Баланс, рядок 1495) станом на кінець останнього дня місяця, що передує даті виявлення; значне зростання розміру простроченої заборгованості (більш, ніж на 30% від показників на початок звітного періоду).

Ризик концентрацій визначається як ризик можливих втрат внаслідок концентрації на конкретних інструментах, окремих операціях, тощо. Оцінка концентрації здійснюється як за портфелем активних операцій в цілому, так і в розрізі його окремих складових. Ризик концентрацій за видами (контрагентів та операцій з ними) складається із ризиків, пов'язаних із кредитуванням/наданням майна в лізинг боржників-юридичних осіб; ризиків, пов'язаних із кредитуванням фізичних осіб-суб'єктів господарювання та фізичних осіб; ризиків, пов'язаних із розміщенням коштів в банках на депозити, при проведенні аналізу часової неузгодженості між вимогами та зобов'язаннями  Товариства за очікуваними строками погашення (тобто, здійснюється співставлення обсягів активів та зобов'язань в розрізі часових інтервалів).

Правлінням Товариства затверджено обмеження (ліміти) щодо проведення активних операцій на одного контрагента/групу контрагентів для запобігання ризику концентрацій. Так, при оцінці ризиків та прийнятті рішень щодо проведення активної операції з конкретним боржником,  Товариство бере до уваги в тому числі рівень концентрації на групу пов'язаних боржників, враховує загальне боргове навантаження, ліквідність, кінцеві строки погашення.

Для мінімізації ризиків ліквідності Товариство забезпечує наявність необхідного обсягу необтяжених високоякісних ліквідних активів. Товариство для покриття можливого дефіциту ліквідності планує використовувати високоякісні ліквідні активи у складі:

Товариство  здійснює укладення нових договорів про надання фінансових послуг з урахуванням можливості реалізації факторів ризику, включаючи втрату або погіршення умов залучення незабезпечених і доступних у нормальних умовах джерел фінансування, а також наявного обсягу необтяжених ліквідних активів.   Для збереження достатнього рівня ліквідності Товариство адекватно коригує плани щодо активно-пасивних операцій, здійснюючи реструктуризацію вимог та зобов'язань в розрізі строків погашення, дотримується лімітів на проведення активних операцій; за необхідністю здійснює прогнозування щодо залишків розміщених та залучених коштів. Слід зазначити, що в поточних економічних умовах (збройна агресія та бойові дії на території України) ризик ліквідності передбачено може коливатися. Управлінський персонал Товариства проаналізував вплив таких наслідків на даний час та в результаті аналізу було встановлено, що станом на звітну дату ліквідність Товариства забезпечується достатньою кількістю ресурсів (в т.ч. розміщених на поточних та депозитних рахунках у банках), яких вистачає для своєчасного, повного та безперервного виконання усіх грошових зобов'язань.

Станом на звітну дату Товариство забезпечене власним капіталом та коштами, наданими контролерами Товариства за договорами процентної позики. Підприємство укладає угоди з боржниками за кредитними операціями на умовах отримання доходів не рідше, ніж один раз у місяць, що сприяє покращенню ліквідності та збільшенню власного капіталу. За звітний період тимчасово вільні кошти Товариство розміщувало у короткострокові депозити та зберігало на поточних рахунках у банках (з нарахуванням банками-контрагентами процентів за ними) до виникнення потреби щодо подальшого вкладення в інші, більш прибуткові активи та для підтримання обсягу високоліквідних коштів. Слід зауважити, що збройна агресія проти України здійснила великий вплив на обслуговування боргу позичальниками, але, незважаючи на такі обставини, Товариство залишається ліквідним підприємством та виконує свої зобов'язання вчасно та в повному обсязі.

Валютний ризик - це ймовірність виникнення можливих збитків унаслідок несприятливих змін курсів іноземних валют. Фактори, які впливають на ризик, можна розподілити на дві групи, які збільшують ризик: • коливання валютних курсів; • відкриті валютні позиції. та зменшують ризик: • ліміти позицій за валютами; • контроль за ризикам з боку керівництва; • використання методів хеджування. Вплив такого ризику обмежений, так як Товариство здійснює розрахунки і несе витрати в національній валюті.

Чутливість до валютного ризику визначається відкритою валютною позицією організації за різними іноземними валютами, динамікою валютних курсів. Цей ризик властивий усім фінансовим операціям в іноземній валюті. Товариство здійснює всі операції виключно в національній валюті.

Процентний ризик (ризик зміни процентної ставки) – імовірність виникнення збитків або додаткових втрат або недоотримання запланованих доходів унаслідок впливу несприятливих змін процентних ставок, який пов’язаний із чутливістю вартості активів та зобов’язань Товариства до коливань процентних ставок. Процентний ризик слід розглядати як невід’ємний елемент процесу існування Товариства на ринку. Фактично, якщо основною метою функціонування Товариства є максимізація прибутку, цей прибуток є винагородою за вдало взятий на себе ризик Вплив зміни процентних ставок на прибутковість відбувається в результаті зміни доходів Товариства, що залежать від процентної ставки. Зміна процентних ставок впливає на поточну вартість активів Товариства, оскільки поточна (справедлива) вартість майбутніх грошових потоків залежить від зміни процентних ставок. В разі, якщо строки активів, що приносять процентний дохід, відрізняються від строків зобов’язань, за якими нараховуються проценти, чистий дохід від процентів збільшуватиметься або зменшуватиметься в результаті зміни процентних ставок. Зростання впливу процентного ризику виражається в мінливості пов’язаних економічних показників: спостерігаються кардинальні зміни ринкових процентних ставок в умовах сучасної фінансової нестабільності; спостерігаються зміни ставки рефінансування НБУ, що, своєю чергою, додатково впливає на процентні ставки за продуктами. Надмірний ризик процентної ставки може поставати серйозною загрозою надходженням та капіталу Товариства. Відповідно, ефективне управління ризиком процентної ставки, яке утримує цей ризик в прийнятних межах, є необхідним компонентом надійності та безпеки Товариства.

Метою управління процентним ризиком є захист прибутку та капіталу Товариства від несподіваних змін на ринку в результаті негативного впливу різких коливань процентних ставок. Для досягнення зазначеної мети при управлінні процентним ризиком Товариство концентрує свою увагу на вартості розміщених коштів. Політика управління процентним ризиком сприяє запровадженню  підходів для запобігання виникненню втрат унаслідок зміни ринкової процентної ставки, зміни часової структури процентних ставок, зміни попиту на продукти Товариства та послуги.

 Управління процентним ризиком сприяє запровадженню  підходів для запобігання виникненню втрат унаслідок зміни ринкової процентної ставки, зміни часової структури процентних ставок, зміни попиту на продукти Товариства та послуги.   Загалом, мета управління процентним ризиком полягає в тому, щоб його рівень відповідав характеру діяльності Товариства навіть у тому випадку, коли процентні ставки змінюються, та був тісний зв'язок між коригуванням ставок, отриманих та сплачених за різними інструментами.

         Основними завданнями управління процентним ризиком є:

- визначення та дотримання прийнятного рівня процентних ставок за розміщеними та залученими коштами  відповідно до планових цілей Товариства;
- забезпечення процентного доходу на встановленому в бізнес-плані рівні, з урахуванням дотримання оптимального співвідношення ризику та доходності;
- налагодження ефективної системи ідентифікації (виявлення) та оцінки (вимірювання) процентного ризику, його моніторингу і контролю;
- налагодження ефективної системи підтримки та прийняття управлінських рішень в частині управління процентним ризиком в Товаристві;
- визначення обмежень щодо процентного ризику шляхом встановлення лімітів, впровадження процедур, регламентів, положень та методик щодо здійснення окремих операцій таким чином, щоб забезпечити найсприятливіший вплив на процентний дохід та капітал Товариства;
- виявлення ефективних і дієвих методів зниження процентного ризику, тобто, планування, прийняття своєчасних рішень з метою попередження його виникнення, здійснення заходів щодо пом'якшення процентного ризику.

Товариство дотримується комплексного управління процентним ризиком, що включає управління як активами (переважно), так і зобов'язаннями.

Управління процентним ризиком включає наступне:

- застосування інструментів виявлення та вимірювання, моніторингу  процентного ризику;
- визначення рівня процентного ризику;
- виявлення чинників, які викликали відхилення фактичних значень показників процентного ризику від внутрішніх нормативних вимог;
- аналіз ринкових процентних ставок, динаміки їх змін;
- пом'якшення ризику: диверсифікація  вкладень в кредитні продукти, в інвестиції (передбачає різні напрями вкладень існуючих ресурсів за певною вартістю не пов'язаним між собою контрагентам);
- контроль та звітування за процентним ризиком.

Процентний ризик для Товариства виступає як особливий об'єкт аналізу й управління, оскільки чистий процентний дохід (отже, і капітал Товариства) залежить саме від ефективності управління цим ризиком. Прийняття цього ризику є нормальною частиною діяльності Товариства та може бути джерелом прибутковості.

Методи управління процентним ризиком поділяються на дві групи: 1) методи управління процентним ризиком на рівні окремого фінансового інструменту або окремого контрагента. З метою контролю ризикових позицій Товариства щодо процентного ризику, використовуються наступні методи його мінімізації щодо окремого боржника: - аналіз кредитоспроможності/платоспроможності боржника; - аналіз кредитної операції, в тому числі щодо повноти та своєчасності сплати нарахованих процентів, основного боргу; - документування кредитних операцій (в тому числі щодо зміни розміру процентних ставок за договорами, зміни термінів погашення процентів); - контроль за розміщеними коштами, відповідність процентних ставок за ними ринковому рівню. 2) методи управління процентним ризиком на рівні портфеля активних операцій: - диверсифікація; - моніторинг; - лімітування. Товариство з метою забезпечення виявлення та вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом’якшення процентного ризику використовує такі інструменти: - аналіз показників (коефіцієнтів); - встановлення та перегляд лімітів, в т.ч. моніторинг та контроль встановлених лімітів; - аналіз концентрацій; - запобігання накопиченню (розміщенню) вивільнених коштів у зв’язку з достроковим погашенням кредитів; - управлінські заходи. З метою своєчасного реагування на зміни вартості кредитних операцій, які є джерелом отримання основного доходу, моніторинг передбачає аналіз не тільки внутрішніх змін в динаміці фінансових інструментів, а й аналіз інших ринків (тобто, процентні ставки Товариства повинні бути конкурентоспроможними на ринку в цілому, чутливими до змін в зовнішньому середовищі). Контроль процентного ризику Товариства з використанням всіх належних механізмів (контроль інформації, облікових підходів, дотримання чинного законодавства, нормативно-правових актів, положень) здійснюється на всіх етапах управління цим ризиком.

В порівнянні з попереднім звітним періодом, зміни у вразливості до процентного ризику визначаються відповідно до затвердженої Товариством "Політики управління процентним ризиком в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ".      

Аналіз процентних ставок та процентних доходів станом на звітну дату:

            Зміни у вразливості до процентного ризику за звітний період позначились і на значеннях основних коефіцієнтів прибутковості та ефективності діяльності підприємства, а саме:

         - Основним показником прибутковості, що визначає ефективність фінансової діяльності, є рентабельність реалізованої продукції Товариства за чистим прибутком, вона вказує на обсяг чистого прибутку (виручки компанії, за вирахуванням операційних витрат, відсотків, податків і іншого), який генерує кожна гривня продажів. Станом на 01.01.2026р. показник становить 29,95% (станом на 01.01.2025р. -  28,23%).

         - Фінансовим показником, що характеризує можливості активів генерувати доходи, є коефіцієнт генерування доходів, або коефіцієнт базової прибутковості активів. Коефіцієнт показує, скільки умовних одиниць операційного прибутку припадає на одну умовну одиницю, інвестовану в активи компанії, або скільки прибутку принесли б активи підприємства в гіпотетичній безподаткової і безпроцентної ситуації. Станом на 01.01.2026р. коефіцієнт становить  7,86% (станом на 01.01.2025р. - 3,72%).

         - Показником, який характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності, є коефіцієнт рентабельності продукції. Станом на 01.01.2026р. коефіцієнт складає 1,39  (станом на 01.01.2025р. -1,16).

В звітному періоді було затверджено "Політику управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов'язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, інше та "Політику управління процентним ризиком в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління процентним ризиком, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти вимірювання, моніторинг, контроль процентного ризику, порядок його виявлення та пом'якшення, ліміти та обмеження в управлінні процентним ризиком; організаційні основи побудови процесу управління процентним ризиком: розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління процентним ризиком; порядок звітування, інше.

Протягом  попереднього звітного періоду була прийнята "Політика по управлінню ризиками", яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. Було оновлено "Порядок управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства, в т.ч. по процентному ризику уточнено  деякі параметри для здійснення аналізу.

В звітному періоді було затверджено "Політику управління процентним ризиком в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", якою більш детально, у відповідності з вимогами регулятора, визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки процентного ризику. В попередньому звітному періоді змін у методах щодо управління процентним ризиком не відбувалось.

Загальні результати розрахунків та аналізу процентного ризику знаходять відображення у щоквартальному звіті "Загальний аналіз процентного ризику ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ" та  розглядаються на Правлінні Товариства та Наглядовій раді. Також щомісячно здійснюється "Стислий аналіз процентного ризику ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ" та  розглядається на Правлінні Товариства.

За 2025 рік загальний дохід за кредитами, наданими юридичним, фізичним особам та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності - 98 482 тис.грн. (за 2024р. - 85 365 тис.грн.), за депозитами розміщеними в банківських установах - 9 785 тис.грн. (за 2024р.- 20 070 тис.грн.), за операціями фінансового лізингу -3 тис.грн. (за 2024р. - 26 тис.грн.)

Профіль процентного ризику Товариства визначається як результат оцінки рівня його складових на певну дату до врахування заходів для мінімізації ризиків, а також з урахуванням таких заходів. Товариство у разі наявності характеристик, що відповідають різним ступеням ризику, має визначити такий ступінь за гіршим. За результатами аналізу процентного ризику на підставі його показників визначається профіль ризику.

За підсумками розрахунку показників станом на 01.01.2026р. профіль процентного ризику визначений як "низький" та  відповідає встановленому рівню ризик-апетиту до процентного ризику.

Процентні ставки, під які надаються кредити, конкурентні, здійснюється їх періодичний моніторинг з метою відповідності ринковим.

Концентрації - зосередження, скупчення ризику, тобто його нерівномірний розподіл між об'єктами. Концентрація виникає, якщо актив або зобов'язання Товариства, які характеризуються спільним фактором, перевищують певну межу.

Концентрації активів за обсягами наданих кредитів пов'язаним з Товариством особам станом  на звітну дату склали 0,22% від власного капіталу Товариства. Процентна ставка за такими активами відповідає програмам кредитування та не відрізняється від звичайних умов.  

За боржниками-контрагентами/групою пов'язаних контрагентів в розрізі позичальників/груп (розмір заборгованості по яким становить 10% і більше від портфелю  кредитних операцій) найбільша концентрація відповідає розміру 20,6% від власного капіталу Товариства. Позики складають 1,75% від власного капіталу Товариства. Загальний розмір простроченого боргу (з  простроченими  несплаченими доходами) за портфелем кредитних операцій Товариства на звітну дату становить 35 713,0 тис.грн.

Для запобігання виникнення загрози недоотримання процентних доходів, Товариство проводить аналіз концентрацій на звітну дату за наступними показниками:

        Правлінням Товариства затверджено обмеження (ліміти) щодо проведення активних операцій на одного контрагента/групу контрагентів для запобігання ризику концентрацій. Так, при оцінці ризиків та прийнятті рішень щодо проведення активної операції,  Товариство бере до уваги в тому числі рівень концентрації на групу схожих за ознаками або пов'язаних боржників, боргове навантаження, ліквідність, рівень ринкових ставок за аналогічними фінансовими інструментами.  

Ризик концентрації - це загроза значних фінансових збитків або втрати доходу через нерівномірний розподіл активів, зобов'язань чи ризиків, коли велика їх частина зосереджена на одному об'єкті, галузі, географічному регіоні або контрагенті. Це створює вразливість: негативні події для цього об'єкта можуть критично вплинути на весь портфель.  Ризик концентрацій за видами складається із ризиків, пов'язаних із кредитуванням/наданням майна в лізинг у великих розмірах одного клієнта/групи пов'язаних контрагентів; ризиків, за строками виконання зобов'язань, при проведенні аналізу часової неузгодженості між вимогами та зобов'язаннями  Товариства за очікуваними строками погашення; ризик концентрації за видами боржників; ризики концентрацій за кредитними продуктами, тощо.    

Концентрація є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Диверсифікація процентного ризику передбачає володіння найрізноманітнішими фінансовими інструментами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загального ступеня ризику Товариства в цілому. Ефективність здійснення диверсифікації безпосередньо залежить від своєчасної орієнтації щодо виду послуг Товариства, які мають попит та є конкурентоздатними. З метою застосування інструментів диверсифікації, Товариством за потреби переглядається розмір процентних ставок по розміщеним коштам в залежності від виду фінансового інструмента, строку, попиту, ринкових умов тощо.  Розширення переліку фінансових інструментів, що входять до портфелю активних операцій Товариства, є одним із способів диверсифікації процентного ризику.

Товариство здійснює перегляд процентних ставок за необхідності з урахуванням змін на ринку в умовах поточної ситуації, в т.ч. спричиненої збройною агресією проти України, переважно це стосується нових кредитів, траншів, внесення змін до умов діючих договорів.

         В звітному періоді Товариство здійснило зміну процентних ставок за окремими кредитними договорами (в зв'язку із приведенням їх до рівня ринкової); перегляд процентних ставок по кредитам в зв'язку із реструктуризацією/продовженням терміну дії договору. Також відбувалась зміна процентної ставки за коштами, розміщеними на депозитних рахунках в банку, під час пролонгації договорів.

За договорами процентної позики процентні ставки в звітному періоді не змінювались.

       За звітний період Товариством не здійснювався розрахунок недоотриманих доходів, пов'язаних з достроковим погашенням. Товариство докладало зусиль щодо уникнення надлишкової ліквідності шляхом розміщення тимчасово вільних коштів на короткострокові депозити в банках та на поточні рахунки у банки, на залишки за якими нараховуються проценти.

Товариство, працюючи на фінансовому ринку, чутливе до змін процентних ставок, які відрізняються залежно від часового горизонту, виду продукту, базових критеріїв кредитних операцій, та коливання яких є одним з ключових факторів ризику для компанії.  Прямий вплив процентного ризику знаходить відображення в доходності активів, зміні вартості фінансових інструментів і, як наслідок, в розмірі нерозподіленого прибутку, що є основною складовою власного капіталу Товариства. На звітну дату операційна маржа (показує який процент від виручки залишається у підприємства після відрахувань) складає 32,3%, показник  сукупного обсягу реалізації  (SALES) - 98 485 тис.грн., показник  фінансового результату від звичайної діяльності до оподаткування, фінансових витрат і нарахування амортизації (ЕВІТDA) - 33 154 тис.грн.

Ризик капіталу - ймовірність настання події або здійснення дії, наслідком якої може бути негативний вплив на розмір капіталу або надходжень Товариства. Власний капітал Товариства – це сукупність коштів, які належать власникам Товариства, інвестуються ними у підприємство для отримання доходу на вкладений капітал, використовуються для формування активів Товариства і перебувають у його розпорядженні протягом усього періоду функціонування. Тобто, власний капітал є частиною в активах Товариства, що залишається після вирахувань його зобов’язань. Власний капітал характеризує ступінь фінансової незалежності суб’єкта господарювання, визначає рівень відповідальності підприємства і захисту прав кредиторів, є способом забезпечення кредитоспроможності, використовується для фінансування інвестицій і компенсацій понесених збитків, виконує функцію розподілу фінансового результату і майна підприємства під час його ліквідації відповідно до частки окремих власників у капіталі. Основними складовими власного капіталу є: Статутний (зареєстрований) капітал, Додатковий капітал, Резервний капітал, Нерозподілений прибуток (непокритий збиток), Неоплачений капітал, Вилучений капітал.

Мета управління ризиками - сприяння підвищенню вартості власного капіталу Товариства з одночасним забезпеченням досягнення цілей багатьох зацікавлених сторін, а саме: клієнтів і контрагентів, керівництва, працівників, власників, органів нагляду, інших сторін. Мета процесу управління ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Метою  політики управління ризиками є забезпечення фінансової стійкості та безперервності діяльності Товариства   шляхом організації чіткого процесу ефективного управління ризиками. Завданням такого процесу є здійснення систематичного виявлення, обчислення, моніторингу, контролю, звітності та пом'якшення ризиків на всіх організаційних рівнях Товариства. В умовах тенденції зниження дохідності більшості фінансових інструментів та, як наслідок, зниження рентабельності, контроль за ризиками є одним із основних джерел підтримки рентабельності Товариства на належному рівні.

Політика управління ризиками Товариства базується на дотриманні принципу беззбиткової діяльності й спрямована на забезпечення оптимального співвідношення  між прибутковістю бізнес-напрямків діяльності й рівнем прийнятих на себе ризиків. Основними підходами для визначення прийнятного співвідношення дохідності та ризиків є:

- планування діяльності Товариства, керуючись прийнятним рівнем дохідності;

- встановлення лімітів, обмежень, показників щодо концентрації (диверсифікації) активів, які б дозволили забезпечити дохідність;

- використання системи визначення внутрішнього кредитного рейтингу боржника Товариства;

- порівняння рівня прийнятих ризиків з рівнем прибутковості окремих значних запланованих операцій.  

     Товариство ухвалює в процесі здійснення своєї діяльності тільки ті види ризиків, рівень яких компенсується адекватною величиною очікуваної прибутковості. Операції, ризики яких не відповідають необхідному рівню прибутковості, відкидаються або, відповідно, повинні бути переглянуті. Відтак, як підсумкові, так і прогнозовані результати господарської діяльності або конкретної операції корегуються з урахуванням ступеня ризику, прийнятого Товариством для їхнього одержання.

            Політика  управління ризиками передбачає:

 Політика управління ризиками Товариства передбачає використання всього прийнятного спектру інструментів зниження ризику й застосування їх залежно від виду ризику.  Управління ризиками - одна з ключових функцій діяльності Товариства. Це систематичний процес, який базується на дотриманні принципу беззбитковості діяльності, забезпеченні надійного та безперервного процесу контролю  ризику на всіх рівнях, у тому числі з урахуванням взаємного впливу різних категорій ризиків, при забезпеченні оптимального рівня співвідношення між прибутковістю діяльності та рівнем ризиків, що приймає на себе Товариство. Тобто,  управління ризиками - це забезпечення стабільності доходу та стійкості бізнесу Товариства, мінімізуючи потенційні втрати та забезпечуючи безперервність роботи.

Управління ризиками передбачає систематичне здійснення таких ключових процесів:

Пом'якшення ризику: Товариство запобігає перевищенню допустимого рівня ризику та сприяє зменшенню ймовірності виникнення та зростання ризиків.

При аналізі оцінки ризику власного капіталу Товариство застосовує методи розрахунку коефіцієнтів капіталу під ризиком, а саме:

- Рентабельність власного капіталу (ROE) - відносний показник ефективної діяльності, фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Даний показник є узагальнюючим показником результативності діяльності Товариства, виражений у відсотках до власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал.

- Рентабельність активів (ROA) - відносний показник ефективної діяльності, фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів Товариства. Рентабельність активів показує, скільки прибутку припадає на 1 грн. активів.

- Маневреність власного капіталу - коефіцієнт показує співвідношення між власними оборотними ресурсами і власним капіталом компанії. Значення показника говорить про те, яка частина власного капіталу може бути використана для фінансування поточної діяльності, тобто, яку частину вкладено в оборотні кошти.

Станом на звітну дату власний капітал склав 391 666 тис.грн., станом на початок звітного періоду – 362 168 тис.грн. Зміни відбулись за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку на 29 498 тис.грн.

В звітному періоді було затверджено "Політику управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов'язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, а також інші Політики з управління ризиками, які визначають ключові аспекти управління окремо за кожним із суттєвих ризиків, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти вимірювання, моніторинг, контроль, порядок виявлення та пом'якшення, ліміти та обмеження в управлінні такими ризиками; організаційні основи побудови процесу управління визначеними ризиками, розподіл обов'язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління ризиками; порядок звітування, інше.

Протягом  попереднього звітного періоду була прийнята "Політика по управлінню ризиками", яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. Було оновлено "Порядок управління ризиками в ТОВ "ФК "ПФБ КРЕДИТ", який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», якою більш детально визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки ризиків, в тому числі показників капіталу. В попередньому звітному періоді змін у методах щодо управління ризиком власного капіталу не відбувалось.

Загальні результати розрахунків та аналізу ризику капіталу знаходять відображення у щоквартальному звіті «Загальний аналіз процентного ризику ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» та розглядаються на Правлінні Товариства та Наглядовій раді. Станом на звітну дату Товариством виконувались вимоги законодавства щодо власного капіталу. За звітний період власний капітал збільшився на 29 498 тис.грн. за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку. Рентабельність власного капіталу (ROE) склала на кінець звітного періоду 7,83%. Рентабельність активів (ROA) склала на кінець звітного періоду 7,57%. Чим вищі показники ROA та ROE, тим більш ефективним є весь процес управління, адже показники рентабельності формуються під впливом всієї діяльності компанії. Маневреність власного капіталу на кінець звітного періоду складає 0,49 на початок звітного періоду – 0,51. Станом на звітну дату Товариство забезпечене власним капіталом, що відповідає всім вимогам нормативно-правових актів, та який фінансова компанія може використовувати для покриття негативних фінансових наслідків реалізації ризиків, що виникають при наданні фінансових послуг.

Для формування обґрунтованої оцінки ризику власного капіталу першочергове значення має визначення розміру та лімітування концентрації в усіх видах ризиків, які притаманні Товариству, адже кожен із ризиків має вплив на власний капітал, оскільки вони (разом чи окремо) зумовлюють можливість втрати доходів і прибутку в господарській діяльності підприємства. Збільшення власного капіталу свідчить про реалізацію інвестиційних проектів розвитку підприємства, а зменшення – про згортання/зменшення його діяльності. Управління ризиками повинно сприяти збільшенню власного капіталу. Інформація за концентраціями по кожному із ризиків відображена у відповідних статтях цієї Примітки за видами ризиків.

В зв’язку з тим, що всі зазначені в цій Примітці ризики мають вплив на власний капітал, опис визначення концентрації за кожним із ризиків відображено у відповідних статтях цієї Примітки за видами ризиків.

Кожен із визначених цією Приміткою ризиків має вплив на власний капітал. Спільні характеристики концентрації за кожним із ризиків пов’язані з боржниками Товариства, їх статусом та обслуговуванням боргу. Це, перш за все ризики, пов’язані з концентраціями, що виникають за кредитними операціями: вірогідність отримання збитків внаслідок невиконання контрагентом значних по розміру зобов’язань перед Товариством; вірогідність отримання збитків внаслідок впливу пов’язаної особи на прийняття Товариством рішень щодо її кредитування; вірогідність отримання збитків внаслідок невиконання зобов’язань перед Товариством групою контрагентів з однорідними умовами діяльності; вірогідність отримання збитків внаслідок погіршення умов діяльності галузі, в якій працює клієнт, тощо.

Товариство має намір продовжувати свою діяльність на безперервній основі, враховуючи належний рівень достатності його капіталу, наміри учасників і в подальшому надавати підтримку Товариству, а також враховуючи історичний досвід щодо прибуткової діяльності Товариства та його стабільну ділову репутацію на протязі існування. На кожну звітну дату Товариство переглядає фактори зростання ризику (платіжну поведінку клієнта, ринкові зміни, макроекономічні чинники, тощо). Унаслідок збройної агресії проти України значно зріс рівень усіх ризиків, які впливають на стабільність фінансової організації та власний капітал. У випадку, якщо в результаті настання несприятливої події Товариство зазнає втрат, вони можуть бути покриті за рахунок двох джерел: резервів і власного капіталу Товариства. У системі ризик-менеджменту Товариства використовується підхід, при якому за рахунок резервів покриваються очікувані втрати (наприклад, по портфелю кредитних операцій). Неочікувані втрати покриваються за рахунок власного капіталу Товариства.

Використання капіталу у всіх його формах і видах діяльності пов'язане з численними ризиками, які складають основу загального портфеля фінансових ризиків підприємства. Характеризуючи сутність ризику капіталу підприємства, слід зазначити, що він є однією з найбільш складних категорій, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Цій категорії притаманні такі характеристики та чутливість до ризиків:

1. Економічна природа. Ризик використання капіталу проявляється у сфері економічної діяльності підприємства, прямо пов'язаний з її прибутковістю та економічними втратами в процесі господарювання.

2. Об'єктивність прояви. Ризик використання капіталу є об'єктивним явищем в функціонуванні будь-якого підприємства, він супроводжує практично всі види господарських операцій та всі напрями його господарської діяльності.
3. Імовірність реалізації. Ймовірно, ризикова подія може відбутися, а може і не відбутися в процесі здійснення підприємством своєї діяльності.

4. Невизначеність наслідків. Ризик використання капіталу може супроводжуватися як суттєвими фінансовими втратами для підприємства, так і формуванням додаткових його доходів.
5. Очікувана несприятливість наслідків. Це пов'язано з тим, що ряд вкрай негативних наслідків цього ризику визначають втрату не лише доходу, але і капіталу підприємства, що приводить його до банкрутства (тобто до незворотних негативних наслідків для його діяльності).
6. Варіабельність рівня. Рівень ризику використання капіталу, властивий тій чи іншій фінансовій операції або певному виду господарської діяльності підприємства, не є незмінним.
7. Суб'єктивність оцінки. Незважаючи на об'єктивну природу ризику використання капіталу як економічного явища, основний оціночний його показник - рівень ризику - носить суб'єктивний характер. Ця суб'єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об'єктивного явища, визначається різним рівнем повноти та достовірності інформаційної бази, кваліфікації менеджерів, їх досвіду та іншими факторами.

           Розглянуті характеристики категорії ризику капіталу дозволяють визначити його чутливість до ризиків -це  ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його господарської діяльності. Станом на звітну дату діяльність Товариства прибуткова - 29 498 тис.грн., що сприяє збільшенню та покращенню власного капіталу.

Ціновий ризик щодо товарів - це ризик, що виникає за будь-яких видів господарської діяльності, пов’язаних з виробниц¬твом товарів і послуг, їх реалізацією. Вплив такого ризику відсутній, так як Товариство займається виключно наданням фінансових послуг.

Основним напрямком діяльності Товариство визначає кредитування клієнтів - юридичних і фізичних осіб для ведення бізнесу та на споживчі потреби, тому  Товариству притаманний  ризик дострокового погашення - ризику зниження прибутковості інвестицій чи недоотримання доходу від активної операції внаслідок того, що частина або вся інвестована сума чи виданий актив будуть сплачені до встановленого терміну погашення. Такий ризик обумовлений тим, що боржник раніше встановленого у договорі строку повертає Товариству повну/або часткову значну суму активу, і таким чином припиняє подальші виплати процентів/суттєво зменшує їх розмір. Всі кредити Товариства містять дозвільні умови про дострокове погашення.  Право дострокового погашення не передбачає будь-яких санкцій для клієнта та будь-яких додаткових компенсацій. Дострокове погашення активів зменшує економічну ефективність операцій Товариства за рахунок зменшення прибутковості інвестицій і неповного отримання процентів, тому Товариство  запобігає зменшенню доходності шляхом розміщення таких коштів у інші активи, за якими нараховуються проценти. Ризики дострокового погашення відрізняються від інших видів фінансових ризиків тим, що Товариству не потрібно турбуватися про втрату своїх початкових інвестицій, але буде отримано менший прибуток, що буде мати місце вплив на доходність активів та, відповідно, на розмір власного капіталу.

В зв’язку з тим, що ризик дострокового погашення тісно пов’язаний з процентним ризиком та ризиком ліквідності, опис цілей, політики та процесів викладений у відповідних розділах цієї Примітки.

Методи, застосовані при оцінці цього ризику, співпадають з методами, що застосовуються при здійсненні оцінки процентного ризику та ризику ліквідності. Надлишок ліквідності для поточної платіжної позиції є небажаним, оскільки призводить до зниження рівня прибутковості операцій, тому Товариство для запобігання зменшення доходності повинно терміново розміщати вільні кошти в інші ліквідні активи – депозити в банках або на поточні рахунки у банках з отриманням доходу за розміщення. Товариство, за необхідності, проводить прогнозування грошових потоків. При прогнозуванні враховується модель поведінки клієнтів у минулих періодах (місяць, квартал) та співпраця з ними шляхом опитування, що дозволяє оцінити обсяг дострокового погашення кредитів і врахувати його при плануванні розміщення коштів, та точніше оцінити вплив на прибуток Товариства.

В порівнянні з попереднім звітним періодом зміни у вразливості до ризику дострокового погашення визначаються відповідно до затверджених Товариством «Політики управління ризиком ліквідності в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ» та «Політики управління процентним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ». В звітному періоді Товариство розміщувало тимчасово вільні кошти у короткострокові депозити в банках або на поточні рахунки у банках-контрагентах з умовою нарахування процентів, при цьому Товариство володіло достатніми високоліквідними активами для негайного виконання своїх зобов’язань на поточний момент.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов’язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, інше; «Політику управління ризиком ліквідності в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління ризиком ліквідності, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти, вимірювання, моніторинг, контроль ризику ліквідності, порядок його виявлення та пом’якшення, ліміти та обмеження в управлінні ризиком ліквідності; організаційні основи побудови процесу управління ризиком ліквідності: розподіл обов’язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління ризиком ліквідності; порядок звітування, інше; «Політику управління процентним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління процентним ризиком (в тому числі ризиком дострокового погашення), що притаманний Товариству, а саме: методи, інструменти, вимірювання, моніторинг, контроль процентного ризику, порядок його виявлення та пом’якшення, ліміти та обмеження в управлінні цим ризиком; організаційні основи побудови процесу управління процентним ризиком: розподіл обов’язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління процентним ризиком; порядок звітування, інше. Протягом попереднього звітного періоду була прийнята «Політика по управлінню ризиками», яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. Було оновлено «Порядок управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що разом забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиком ліквідності в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», «Політику управління процентним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», якими визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки ризику ліквідності та процентного ризику, в т.ч. ризику дострокового погашення. Товариство з метою забезпечення виявлення та вимірювання, моніторингу, контролю, звітування та пом’якшення ризику дострокового погашення використовує метод аналізу сценаріїв, прогнозування стану ліквідності за очікуваними строками погашення нових активів/пасивів, при зміні умов щодо існуючих активів на предмет впливу на ризик ліквідності.

Мета діяльності підприємства полягає в наданні якісних фінансових послуг, створенні конкурентного середовища, яке дозволить клієнтам обирати та отримувати необхідні послуги на вигідних та прозорих умовах. Однією з умов отримання фінансової послуги (кредиту) від Товариства є укладення договору, в якому передбачається, що боржник має право: достроково частково або в повному обсязі повернути одержаний актив, та/або проценти за фактичне користування ним. В результаті скорочення терміну договору зменшується «життя» активу, що веде до недоотримання кредитором частини прибутку від сплати процентів. За звітний період Товариством не здійснювався розрахунок недоотриманих доходів, пов’язаних з достроковим погашенням.

Концентрація виникає, якщо актив або зобов'язання Товариства, які характеризуються спільним фактором, перевищують певну межу. До таких факторів можуть належати випадки, коли одним великим позичальником або групою позичальників планується дострокове погашення/значне часткове погашення активу/активів, результати якого істотно позначаться на недоотриманні доходів Товариством.

Концентрації – зосередження, скупчення ризику, тобто його нерівномірний розподіл між об'єктами. Концентрація виникає, коли фінансові інструменти Товариства, які характеризуються спільним фактором, перевищують певну межу. Формуючи портфель кредитних операцій, слід додержуватися певного рів¬ня концентрації. При цьому надмірна концентрація на одного контрагента/групу зв’язаних контрагентів значно підвищує рівень ризику дострокового погашення. Товариство визначає оптимальне співвідношення між рівнями дивер¬сифікації та концентрації портфелю шляхом лімітування, встановлених обмежень. Лімітування полягає у встановленні максимально допустимих розмірів активних операцій, що дозволяє обмежити ризики дострокового погашення боржниками. Встановлення лімітів дає можливість уникнути критичних втрат та забезпечити стабільні доходи.

До спільних характеристик концентрацій можуть належати: надання значних коштів Товариства одному клієнту/групі пов’язаних контрагентів; боржники мають одне спільне джерело погашення кількох активних операцій, тощо.

Ризики дострокового погашення відрізняються від інших видів фінансового ризику тим, що Товариству не потрібно турбуватися про втрату своїх початкових інвестицій. Таке погашення супроводжується необхідністю пошуку додаткових ресурсів/клієнтів/джерел розміщення коштів, а тому може суттєво змінити грошовий потік в пулі активів, і, відповідно, дохідність Товариства.

Дострокове погашення активів зменшує економічну ефективність операцій Товариства за рахунок зменшення прибутковості інвестицій і неповного отримання процентів, Товариство запобігає зменшенню доходності шляхом розміщення таких коштів у короткострокові депозити в банках або на поточні рахунки у банках-контрагентах з інвестиційним рівнем кредитного рейтингу, з умовою, що на залишки коштів нараховуються проценти. Проте, операція, яка має високу ймовірність дострокового погашення, може означати, що буде отримано менший прибуток, тобто, буде мати місце вплив на доходність активів та, відповідно, на розмір власного капіталу. Надлишок ліквідності для поточної платіжної позиції є небажаним, оскільки призводить до зниження рівня прибутковості операцій.

Товариство надає фінансові кредити на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності і цільового використання, але наражається на ризики неповернення вкладених коштів у разі нездатності боржників виконувати свої зобов'язання, банкрутства, смерті (для фізичних осіб), пошкодження (псування), втрати та знищення майна, наданого в якості забезпечення, зниження його ринкової вартості. Ліквідаційна вартість активу - це частина коштів, яку Товариство гарантовано зможе отримати в разі настання несприятливих обставин, які можуть виникнути в процесі життя фінансового інструмента, якщо боржник не зможе далі виконувати зобов'язання за договором.

Метою політики управління ризиками є забезпечення стабільної діяльності Товариства та створення сприятливих умов для виконання боржниками зобов'язань за фінансовими активами, своєчасного виконання Товариством зобов'язань перед його учасниками, уникнення небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку їх коштів. Для цього внутрішніми документами Товариства визначено основні критерії кредитування/надання коштів у лізинг/розміщення коштів на депозитні рахунки в банках та вимоги щодо забезпеченості таких фінансових інструментів.

     Основним джерелом повернення кредиту у разі неплатоспроможності боржника є надане забезпечення, тому Товариство дотримується щодо застави, яка відіграє значну роль у ліквідаційній вартості активів,  таких принципів:

  1) принцип безперешкодного стягнення, який передбачає, що предмет застави наданий Товариству на строк не менший, ніж строк дії договору фінансового кредиту та діє до повного  виконання боржником зобов'язань, оформлений у заставу відповідно до вимог законодавства України, має вищий пріоритет обтяження на користь Товариства у відповідному реєстрі згідно з вимогами законодавства України на строк не менше, ніж строк дії договору фінансового кредиту, не має обмежень щодо звернення Товариством стягнення на заставне майно та подальшої його реалізації в разі невиконання зобов'язань за договором, не може бути відчуженим заставодавцем без попереднього погодження з Товариством; не наражається на специфічні ризики втрати, тощо. Дані вимоги щодо безперешкодного стягнення можуть бути не дотримані в разі прийняття в забезпечення за кредитною операцією майна на умовах наступної застави, відповідно до рішення уповноваженого органу Товариства.

2) принцип справедливої оцінки, який передбачає здійснення оцінки застави (відповідно до внутрішніх нормативних документів Товариства по кредитуванню) за вартістю, яка не перевищує ринкової (справедливої) вартості та забезпечує можливість її продажу сторонньому покупцеві. Тобто, є ринок, на якому застава може бути реалізована в разі звернення на неї стягнення або застава може бути спрямована безпосередньо на погашення зобов'язань боржника.

3) принцип наявності, який передбачає здійснення Товариством перевірки наявності та стану майна, отриманого в заставу, на регулярній основі.

4) відсутність будь-яких обмежень (умов, випадків, тощо), визначених окремими внутрішніми документами Товариства.

          У разі, якщо виникає ймовірність неповернення активу (через втрату платоспроможності боржника, пошкодження, втрату чи знецінення забезпечення, тощо), актив відноситься до категорії проблемних, тобто таких, які дозволяють Товариству мати сумнів щодо повернення активу. Товариством розроблені відповідні заходи щодо забезпечення погашення проблемних кредитів, затверджено покроковий порядок дій у разі виникнення загрози щодо неможливості повернення активу.

Для контролю та оцінки ризику ліквідаційної вартості, а також з метою мінімізації такого ризику, Товариство використовує наступні методи та інструменти: - аналіз якості портфелів (кредитного, операцій фінансового лізингу); - аналіз проблемної заборгованості; - проведення роботи з боржником та аналіз всіх можливих варіантів щодо вирішення проблемної ситуації та шляхів погашення кредиту; - аналіз наявності та стану забезпечення; - проведення заходів щодо стягнення проблемної заборгованості; - формування резервів під очікувані збитки за кредитами з врахуванням прийнятності застави; - у разі необхідності, за відсутності спроможностей у боржника погашення проблемної заборгованості добровільно – звернення стягнення на предмет застави шляхом, передбаченим законодавством України. Такі дії дозволять уникнути або значно зменшити неминучі втрати, які виникають або можуть виникнути у Товариства при наявності проблемного активу.

В порівнянні з попереднім звітним періодом зміни у вразливості до ризику ліквідаційної вартості визначені у затвердженій Товариством «Політиці управління кредитним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ». На кінець звітного періоду у Товариства існує прострочений борг за кредитами в сумі 35 713,0 тис.грн., що складає 6,04% від портфелю кредитних операцій, в т.ч.: за кредитами фізичних осіб -586,1 тис.грн., за кредитами юридичних осіб - 35 126,9 тис.грн. Із них повністю прострочена заборгованість складає -396,5 тис.грн. (за кредитом фізичної особи). Частково прострочена заборгованість (частина основного боргу та/або проценти) - 35 316,5 тис.грн. Станом на початок звітного періоду у Товариства існував прострочений борг за кредитами в сумі 48 025,8 тис.грн., в т.ч.: за кредитами фізичних осіб -4 719,2тис.грн., за кредитами юридичних осіб - 43 306,6 тис.грн. Із них повністю прострочена заборгованість -396,5 тис.грн. (за кредитом фізичної особи). Частково прострочена заборгованість (частина основного боргу та/або проценти) - 47 629,3 тис.грн. Коефіцієнт забезпеченості позик характеризує загальний рівень захищеності Товариства від втрат за позиками за рахунок ліквідаційної вартості заставного майна та на звітну дату складає 1,94 (на 01.01.25р. – 1,96) (при розрахунку враховується загальна сума забезпечення за кредитами, за виключенням застави майнових прав, порук).

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов’язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками; порядок звітування, інше; «Політику управління кредитним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління кредитним ризиком, що притаманний Товариству, а саме: методи, інструменти, вимірювання, моніторинг, контроль кредитного ризику, порядок його виявлення та пом’якшення, ліміти та обмеження в управлінні кредитним ризиком, організаційні основи побудови процесу управління кредитним ризиком: розподіл обов’язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління кредитним ризиком; порядок звітування, інше та «Кредитну політику», яка визначає порядок та умови надання фінансових кредитів у національній валюті суб’єктам господарювання та фізичним особам, використання і повернення цих кредитів, подальший їх моніторинг, інші питання, що виникають у процесі проведення кредитних операцій. Протягом попереднього звітного періоду була прийнята «Політика по управлінню ризиками», яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. Було оновлено «Порядок управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що разом забезпечувало виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління кредитним ризиком в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», якою більш детально, визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки кредитного ризику, в т.ч. ризику ліквідаційної вартості.

Станом на звітну дату Товариство має проблемні активи із загальним розміром простроченого боргу 35 713,0 тис.грн. За кредитом фізичної особи (із загальною простроченою заборгованістю 396,5 тис.грн.) продовжуються відповідні юридичні дії щодо стягнення боргу, але розмір проблемної заборгованості за цим кредитом перевищує розмір забезпечення (ліквідаційної вартості). З урахуванням вказаних обставин на звітну дату, забезпеченості загального кредитного портфелю ліквідною заставою, систематичним моніторингом такої застави щодо її прийнятності, дотриманням внутрішніх порядків щодо роботи з проблемними кредитами, Товариство (в умовах дії воєнного стану) здійснює контроль ризику ліквідаційної вартості на достатньому рівні.

Концентрація виникає, якщо актив або зобов'язання Товариства, які характеризуються спільним фактором, перевищують певну межу. До таких факторів належать випадки, коли одна застава виступає забезпеченням за декількома активами; один вид забезпечення посідає значну частку в загальному портфелі застави, тощо. На звітну дату в загальному розмірі забезпечення за кредитами 38,5% займає нерухоме майно (в т.ч. земельні ділянки, на яких таке майно розташоване) та 61,5% - рухоме майно (в т.ч. транспортні засоби (55,7%), устаткування (4,8%), товари в обороті (1%)).

Надмірна концентрація на одного контрагента/групу зв’язаних контрагентів значно підвищує рівень ризику ліквідаційної вартості активів. Товариство визначає оптимальне співвідношення між рівнями дивер¬сифікації та концентрації портфелю кредитних операцій шляхом встановлення лімітів та обмежень. Здійснюється обмеження щодо мінімального рівня покриття заставою (рухомого, нерухомого майна) заборгованості за операцією щодо надання кредиту боржнику без кредитної історії у Товаристві (за виключенням програмних продуктів, надання інших видів забезпечення). Приділяється особлива увага вартості та ліквідності застави, наданій в забезпечення зобов’язань за декількома активами одного боржника/групи боржників, оскільки в цьому разі ризик ліквідаційної вартості зростає. Для цілей управління концентраціями, забезпечення за кредитами Товариство поділяє за видами застави та визначає розмір виду забезпечення у відношенні до загального обсягу застави.

До спільних характеристик концентрацій можуть належати: розміщення коштів Товариства в активи одного клієнта/групи пов’язаних контрагентів; надання кредитів двом або більше контрагентам на фінансування одного і того самого проекту; боржники мають одне джерело погашення кількох активів, спільну заставу, надмірні обсяги кредитів з однаковим видом забезпечення та ризик значної питомої ваги видів забезпечення у загальному обсязі застави за кредитами тощо. Для запобігання виникнення надмірного ризику ліквідаційної вартості Товариство аналізує ризик концентрації, в тому числі за видами забезпечення за кредитами.

Товариство приймає в заставу ліквідне майно, вартість якого перевищує розмір активу, та аналізує можливість його продажу сторонньому покупцеві (тобто, є ринок, на якому застава може бути реалізована в разі звернення на неї стягнення, або застава може бути спрямована безпосередньо на погашення зобов’язань боржника), здійснює моніторинг такого забезпечення на предмет наявності, схоронності, що і є запорукою підтримання ліквідаційної вартості активу та максимального відшкодування втрат у разі виникнення проблем у боржника щодо погашення заборгованості перед Товариством. Неліквідне забезпечення за кредитами приймається Товариством виключно за рішенням уповноваженого органу, на підставі затверджених програм; додатково для збільшення забезпечення.

Слід зауважити, що в умовах збройної агресії проти нашої країни, важко точно оцінити остаточний масштаб кризових явищ, з огляду на високі безпекові ризики, зокрема через можливі загострення на фронті, в зв’язку із періодичними обстрілами можливі руйнуючі наслідки на майно, що перебуває в заставі у Товариства.

Основним завданням Товариства є зниження сукупного ризику за допомогою вкладання грошей у різні види активів (продуктів) і сектори економіки. Одним із основних напрямів запобігання ризикам, що виникають при здійсненні господарської діяльності підприємств, і є їх диверсифікація. Диверсифікація - метод пом'якшення ризику шляхом розосередження вкладень та обмеження впливу фактора ризику за рахунок уникнення надмірної концентрації за одним портфелем, - це процес розподілу капіталу між різними об’єктами вкладення, що безпосередньо не пов’язані між собою. Використовується Товариством як метод пом’якшення та обмеження впливу фактора ризику. Якщо один актив або напрямок бізнесу падає в ціні, інші можуть зрости, компенсуючи втрати. Компанія стає менш чутливою до криз, змін попиту чи економічних коливань у конкретній галузі.

Управління ризиками - одна з ключових функцій управління Товариства. Мета процесу управління ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. До основних методів управління різними видами ризиків Товариства належать:

Мета диверсифікації - підвищити фінансову стійкість, мінімізувати потенційні втрати та максимізувати можливості для прибутку, коли один напрямок зазнає невдачі. Управління ризиком кредитного портфелю Товариства припускає досягнення оптимального співвідношення між рівнем прибутковості й рівнем ризику. Управляючи портфелями, Товариство балансує й стримує ризик у цілому за рахунок досягнення оптимальної для Товариства диверсифікованості.

Основними інструментами управління та зниження ризиків концентрацій є:

Управління кредитними концентраціями є частиною заходів Товариства з портфельного управління кредитним ризиком. Портфельне управління ризиками  дозволяє балансувати та стримувати ризики, які притаманні тим чи іншім продуктам, клієнтам та умовам діяльності Товариства.

Диверсифікація - стратегія управління фінансовими ризиками, що передбачає використання широкого спектру різноманітних методів в рамках одного портфеля. У процесі управління ризиками Товариство застосовує різні методи їх мінімізації, вдосконалює відомі та шукає нові підходи до вирішення проблем ризикованості діяльності. Загальні методи управління ризиками включають: 1. Ідентифікацію, аналіз, оцінку ризику, тобто, оцінка можливих джерел небезпеки, визначення ймовірності несприятливого розвитку подій та оцінка можливих втрат. Оцінювання портфельного кредитного ризику передбачає оцінювання концентрації та диверсифікації коштів Товариства. 2. Зниження ризику за допомогою застосування заходів його мінімізації: • Розробка процедур проведення операцій. • Лімітування операцій. • Диверсифікація операцій - обмеження впливу фактора ризику за рахунок уникнення надмірної концентрації за одним портфелем шляхом пошуку та поєднання портфелів, які за однакових умов приводять до різних не обов'язково прямо протилежних результатів. • Формування резервів під очікувані збитки на покриття можливих втрат.

В порівнянні з попереднім звітним періодом зміни у вразливості до ризику та диверсифікації ризику визначені у затверджених Товариством «Політиці управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», а також інших Політиках з управління суттєвими видами ризиків. Станом на звітну дату кредити, надані юридичним особам становлять 96,07% кредитного портфелю, кредити, надані фізичним особам, в тому числі фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності – 3,93%. Питома вага кредитів за видами забезпечення у кредитному портфелі Товариства складає: під заставу нерухомого майна - 31,93%; під заставу рухомого майна (транспортні засоби, устаткування, товари в обігу, тощо) – 52,91%; під декілька видів забезпечення – 14,29%; забезпечених виключно порукою, майновими правами (в т.ч. за програмами) – 0,87%. Станом на попередню звітну дату обсяг кредитного портфелю юридичних осіб складає – 94,80%, фізичних осіб (в т.ч. підприємців) – 5,20% від загального кредитного портфелю Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», яка визначає ключові аспекти управління ризиками, що притаманні Товариству, а саме: визначення та класифікацію ризиків; мету, методи, процеси та інструменти в управлінні ризиками; організаційні основи побудови процесу управління ризиками; розподіл обов’язків, повноважень учасників системи управління ризиками та їх відповідальності щодо управління ризиками: порядок звітування, а також інші Політики з управління ризиками, які визначають ключові аспекти управління окремо за кожним із суттєвих ризиків, що притаманні Товариству, а саме: методи, інструменти вимірювання, моніторинг, контроль, порядок виявлення та пом’якшення, ліміти та обмеження в управлінні такими ризиками; організаційні основи побудови процесу управління визначеними ризиками, розподіл обов’язків, повноважень та відповідальності учасників системи управління ризиками; порядок звітування, інше. Протягом попереднього звітного періоду була прийнята «Політика по управлінню ризиками», яка визначала основні концепції управління ризиками, спрямовані на мінімізацію очікуваних та неочікуваних втрат, що можуть бути понесені Товариством. Політика встановлювала основні засади побудови системи управління ризиками в Товаристві. Було оновлено «Порядок управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», який визначав загальні аспекти впровадженої єдиної методологічної бази по оцінці ризиків, принципи взаємодії в процесі управління ризиками в Товаристві, що забезпечували виявлення, визначення, моніторинг, звітування, контроль та аналіз всіх суттєвих ризиків Товариства.

В звітному періоді було затверджено «Політику управління ризиками в ТОВ «ФК «ПФБ КРЕДИТ», а також інші Політики з управління суттєвими видами ризиків, якими більш детально визначено методи та інструменти, що застосовуються Товариством для оцінки ризиків, в тому числі діверсифікація ризиків.

Диверсифікація кредитного портфелю юридичних осіб станом на 01.01.2026р. має наступний вигляд: «фінансовий лізинг» - 54,46% портфелю юридичних осіб, «операції з нерухомим майном» - 0,11% портфелю юридичних осіб, «діяльність у сфері права» - 14,7% портфелю юридичних осіб; «виробництво» - 16,45%; «будівництво» - 2,96%; «торгівля» - 9,76%; інші галузі (діяльність у сфері проводового електрозв'язку) –1,56%. Слід зазначити, що питома вага активів, розміщених в галузь «фінансова та страхова діяльність», фактично має значну розгалуженість за різними напрямками, оскільки лізингоодержувачами за договорами фінансового лізингу, які укладаються з лізинговими компаніями (боржниками Товариства), є підприємства та фізичні особи (в тому числі фізичні особи-підприємці), діяльність яких охоплює різні галузі економіки (торгівля, сільське господарство, будівництво, виробництво, інші види діяльності). Тобто, фактично кредитні кошти Товариства направлені на потреби багатьох галузей економіки, джерелом повернення кредитних коштів є результати фінансової діяльності суб’єктів підприємницької діяльності різної галузевої спрямованості. Крім того, по таким договорам Товариство додатково приймає в заставу права грошової вимоги на одержання лізингових та викупних платежів за договорами фінансового лізингу, на випадок ймовірності несплати боргу по кредиту позичальником).

Метод диверсифікації полягає у розподілі кредитного портфеля серед широкого кола боржників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (величина виручки, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розрізняють три види диверсифікації - галузеву, географічну та портфельну. Диверсифікація є одним з найбільш популярних механізмів пом’якшення ризиків при формуванні кредитного/лізингового портфеля. Станом на звітну дату кошти Товариства сконцентровані за видами фінансових інструментів та контрагентів (ВБВ): кредити надані юридичним особам – 528 888 тис.грн. (станом на 01.01.25р. – 459 660 тис.грн.); фізичним особам – 4 284 тис.грн. (станом на 01.01.25р. – 10 937тис.грн.); фізичним особам-підприємцям – 17 368 тис.грн. (станом на 01.01.25р. – 14 056 тис.грн.), кошти розміщені на депозитних рахунках у банках – 40 120 тис.грн. (станом на 01.01.25р. – 59 621тис.грн.); операції фінансового лізингу – 14 тис.грн. (станом на 01.01.25р. – 0 тис.грн.). Залишки за операціями з пов’язаними сторонами включають в себе кредитні операції з фізичниими осами (в т.ч. фізичної особи – підприємця) та операції фінансового лізингу з іншою пов’язаною особою. Станом на кінець звітного періоду питома вага таких операцій (без врахування зобов’язань) складає 0,15% від портфелю кредитних операцій Товариства. Товариство визначає концентрацію географічного ризику за критерієм належності його клієнтів та контрагентів до того чи іншого географічного регіону. Процес визначення географічного ризику поділено на оцінку внутрішнього та зовнішнього географічного ризику. Станом на звітну дату зовнішній географічний ризик для Товариства, в частині виданих кредитів, відсутній, оскільки Товариство здійснює свою діяльність тільки на території України та не має кредитів, наданих нерезидентам.

Концентрація  є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації.  Концентрація портфелів означає зосередження кредитних  і лізингових операцій Товариства в певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Товариством повинні аналізуватись концентрації, на які воно наражається/може наражатися. Формуючи кредитний портфель, Товариство додержується певного рів­ня концентрації. При цьому надмірна концентрація значно підвищує рівень ризику. Визначення оптимального співвідношення між рівнями дивер­сифікації та концентрації кредитного/лізингового портфелю Товариства залежить від напрямів, можливостей та конкретної економічної ситуації.

Галузева диверсифікація впливає на концентрацію коштів за видами економічної діяльності, тобто, здійснює розподіл коштів між клієнтами, котрі здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Для зниження загального ризику портфеля вирішальне значення має добір галузей, який здійснюється за результатами статистичних досліджень. Найвищий ефект досягається, коли боржники працюють у галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу. Тоді зниження доходів від однієї групи клієнтів компенсується підвищенням доходів від іншої групи, що допомагає стабілізувати доходи Товариства і суттєво знизити ризик.

Географічна диверсифікація впливає на концентрацію коштів у одному географічному регіоні та полягає в розподілі ресурсів між боржниками, котрі перебувають у різних регіонах, географічних територіях із різними економічними умовами.

Портфельна диверсифікація впливає на концентрацію коштів за: одним видом боржників, обсягами фінансування на одного боржника, на групу боржників, на пов'язаних осіб, типом застави тощо, та означає розосередження коштів між різними категоріями боржників - великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фізичними особами, урядовими та громадськими організаціями, тощо. Портфельна диверсифікація допомагає збалансу­вати ризик і дохідність кредитно-інвестиційного портфеля Товариства.

Товариство враховує наступні види концентрацій:

-Ризик "великих" концентрацій  - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок невиконання контрагентом/ групою пов'язаних контрагентів значних по розміру зобов'язань перед Товариством.

-Ризик концентрації за операціями з пов'язаними особами або групою пов'язаних осіб з Товариством - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок впливу пов'язаної особи/групи пов'язаних осіб (далі - пов'язані особи) на прийняття Товариством рішень щодо її кредитування.

-Ризик галузевих концентрацій та концентрацій пов'язаних галузей - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок погіршення умов діяльності галузі, в якій працює клієнт.

-Ризик концентрації кредитних операцій за географічними регіонами - є визначення концентрації географічного ризику за боржниками, що знаходяться/здійснюють свою діяльність у одному географічному регіоні, або на тимчасово окупованих територіях/ у зонах постійних обстрілів

-Ризик надмірних обсягів кредитів з однаковим видом забезпечення та ризик значної питомої ваги видів забезпечення у загальному обсязі застави за кредитами. Такі ризики пов'язані  із прийняттям в заставу переважно одного типу/виду забезпечення.  

-Ризик концентрації за активами, що мають високий (найгірший) внутрішній кредитний рейтинг (ВКР) - є визначення вірогідності недоотримання доходів внаслідок збільшення отримувачів фінансових послуг у яких погіршився фінансовий стан.  

-Ризик концентрації за видами боржників - є визначення вірогідності отримання збитків внаслідок невиконання зобов'язань перед Товариством групою отримувачів фінансових послуг із спільними характеристиками.

-Ризик концентрації за метою отримання фінансової послуги - є визначення концентрації ризику за боржниками, що отримали кошти з однаковою метою їх використання.

-Ризик концентрації за кредитними продуктами - є визначення концентрації ризику за боржниками, що отримали кошти за однаковими продуктами (окрема послуга Товариства або кілька пов'язаних послуг, які пропонуються клієнтам на типових умовах).

-Ризик концентрації за строками виконання зобов'язань - є визначення вірогідності одночасного погашення групи активів в певні періоди часу, що може призвести до різкого значного зменшення кредитного портфелю та недоотримання доходів.

Для запобігання високого рівня концентрації Товариство змушене запроваджувати диверсифікацію (зміни) в тій області, де концентруються ризики, тобто, використовує метод пом'якшення ризику шляхом розосередження вкладень та обмеження впливу фактору ризику за рахунок уникнення надмірної концентрації. Концентрація ризиків може мати різні форми і виникати там, де значна кількість активів має схожі характеристики ризиків. Концентрація виникає тоді, коли, крім усього іншого, портфель вміщає високий рівень прямих чи непрямих вкладень для: однієї протилежної сторони; групи пов'язаних протилежних сторін; певного виду промисловості чи виду діяльності економіки; географічного регіону; спільного/подібного забезпечення тощо. Концентрації також виникають за активами з однаковим терміном платежу.

Управління ризиком портфеля активів припускає досягнення оптимального співвідношення між рівнем прибутковості й рівнем ризику, тобто, Товариство балансує й стримує ризик у цілому за рахунок досягнення оптимальної (можливої) для нього диверсифікованості, шляхом додержання прийнятних рівнів концентрації. Управління кредитними концентраціями в Товаристві базується на принципах: - диверсифікації ризиків. Товариство має уникати надмірної залежності від одного контрагента, галузі чи сектору; - обмежень на кредитування окремих контрагентів/групи контрагентів; - контролю за кредитною діяльністю; - запобігання. Навіть при наявності диверсифікації важливо запобігати надмірному зосередженню активів, тому важливо враховувати потенційні ризики під час прийняття управлінських рішень; - вчасне виявлення та контроль. Важливо вчасно виявляти та контролювати кредитні концентрації, щоб уникнути негативних наслідків; - відповідальності. Товариство має чітку відповідальність за управління кредитним ризиком та виявлення концентрацій.

Товариство усвідомлює ризики концентрацій як для фінансового сектора в цілому, так і для Товариства зокрема, в сьогоднішніх умовах, пов’язаних насамперед зі збройною агресією та військовими діями на території нашої країни. Здійснення диверсифікації усіх притаманних Товариству ризиків шляхом додержання прийнятного рівня концентрації вкладень на одного боржника/ «великих» кредитів/ видів економічної діяльності, а також диверсифікація клієнтської бази та забезпечення за активами сприяють прибутковості та зростанню власного капіталу.

Згідно з вимогами МСФЗ 9 «Фінансові інструменти», в основу методики формування резервів за фінансовими інструментами покладено модель очікуваних кредитних збитків, що передбачає оцінку ймовірності настання збиткових подій на кожну звітну дату та здійснення відрахувань до резерву відповідно до оціненої ймовірності. Для кожного фінансового активу оцінка очікуваних кредитних збитків повинна містити в собі зважені кредитні збитки з урахуванням ймовірності їх виникнення, навіть якщо вони малоймовірні і найбільш реалістичним результатом є отримання передбачених договором грошових потоків в повному обсязі. Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. Для виконання такої оцінки Товариство порівнює ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, і враховує при цьому обґрунтовано необхідну та підтверджувану інформацію, що є доступною без надмірних витрат або зусиль, і вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Товариством визначено три стадії зменшення корисності фінансового інструменту. Стадія 1: умови договору виконуються; прострочення сплати боргу відсутнє, або до 30 днів; відсутнє значне зростання кредитного ризику, відсутні події зменшення корисності, що встановлені відповідно внутрішніх документів Товариства; Стадія 2: умови договору виконуються, або виконуються не в повному обсязі; прострочення сплати боргу відсутнє, або до 90 днів; значне зростання кредитного ризику за певними ознаками, проте відсутні події зменшення корисності, що встановлені відповідно внутрішніх документів Товариства; Стадія 3: умови договору не виконуються; прострочення сплати боргу більше 90 днів; існують об’єктивні свідчення зменшення корисності, що встановлені відповідно внутрішніх документів Товариства, РОСІ-активи. Вартість очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитного ризику активу після первісного визнання. Аналіз кредитного ризику є багатофакторним і комплексним. Товариство розглядає інформацію, яка є доречною для кожного фінансового інструмента, що оцінюється.

Додатково розкриття інформації про кредитний ризик Товариство здійснює у Примітці «Узгодження змін у величині можливих збитків та пояснення змін валової балансової вартості для фінансових інструментів».

На дату первісного визнання Товариство оцінює кредитний ризик за фінансовим активом як низький. На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи значно збільшився очікуваний кредитний ризик за фінансовим активом з дати його первісного визнання. Товариство продовжує визнавати резерв під очікувані збитки за фінансовим активом на 1-ій стадії зменшення корисності, якщо на звітну дату рівень ризику за фінансовим активом значно не збільшився з дати його первісного визнання та відсутні об’єктивні свідчення зменшення корисності такого активу. Товариство визнає резерв під очікувані збитки за фінансовим активом на 2-ій стадії зменшення корисності (очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу), якщо на звітну дату рівень ризику з дня первісного визнання значно збільшився, але відсутні об’єктивні свідчення зменшення його корисності. Товариство визнає резерв під очікувані збитки за фінансовим активом на 3-ій стадії зменшення корисності (очікувані кредитні збитки за весь строк дії фінансового активу), якщо на звітну дату має об’єктивні свідчення зменшення корисності фінансового активу відповідно внутрішніх документів. Таку оцінку Товариство проводить на кожну звітну дату.

Оцінка збільшення кредитного ризику враховує наступні фактори:

для кредитних операцій (кредитів та операцій фінансового лізингу): значне зниження внутрішнього кредитного рейтингу, визначеного відповідно внутрішніх методик Товариства; погіршення зовнішнього кредитного рейтингу; наявність чистого збитку/зростання збитків; проведення реструктуризації кредитної заборгованості в звітному кварталі; унесення змін до умов договору в звітному кварталі передбачає: прощення частини боргу та/або капіталізацію або заміну на інший актив прострочених відсотків більш ніж 90 календарних днів поспіль; наявність на звітну дату прострочення погашення боргу більше ніж 30 днів, або протягом звітного кварталу були випадки прострочення боргу більш ніж 30 днів; значне зростання кредитного ризику за іншими фінансовими інструментами того самого боржника; на звітну дату застава (в повному обсязі) не укладена, стала неприйнятною, або всі  договори застави за кредитом було припинено без укладання нових; об'єкт лізингу став повністю неприйнятним; існує статистична інформація по модифікованим активам з припиненням визнання щодо наявності випадків непогашення боргу більш ніж 30 днів в звітному кварталі до дати модифікації; для боржника-юридичної особи не виконуються окремі фінансові показники, визначені внутрішніми порядками; розташування в повному обсязі або значної частини бізнесу боржника  на територіях, зазначених у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, щодо яких  не визначена дата припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій/завершення тимчасової окупації, що призвело до значних труднощів або неспроможності боржника здійснювати основну діяльність; тощо. Крім того, при визначенні зростання кредитного ризику враховуються окремі макроекономічні чинники, отримані на підставі узагальненої інформації Державної служби статистики України, Державного центру зайнятості, та інших офіційних джерел.

В результаті військових дій та в разі їх подальшої ескалації Товариство може понести збитки через складнощі у відшкодуванні вартості активів, несплату заборгованості за кредитами в зв'язку з втратою боржниками стабільного джерела доходів та можливості безперешкодного ведення бізнесу.

Для мінімізації негативного впливу наслідків військової агресії на діяльність Товариства, можливого ступеню тяжкості дії економічних потрясінь, підвищеного кредитного ризику в певних сферах економіки, та в зв'язку з необхідністю врахування таких наслідків в цілому, Правлінням Товариства було виражене судження, як додатковий фактор пониження ризикових параметрів (для корегування впливу негативних сценаріїв на величину ймовірних збитків за активними операціями), а саме:

- здійснювати обережне кредитування клієнтів в прикордонних регіонах країни (надання кредитів виключно при наявності достатньої  ліквідної застави, що розміщена не в прикордонних регіонах країни);

- якщо географічне розташування боржника/бізнесу боржника знаходиться  на територіях, зазначених у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, щодо яких  не визначена дата припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій/завершення тимчасової окупації, - приймаються додаткові критерії пониження (значного збільшення кредитного ризику) до Стадії 2.  В такому випадку для кредитів, забезпечених заставою,  приймати LGD=1   за наявності простроченої  понад 30 днів заборгованості;

- залишити збільшені строки  реалізації застави (рухомого та нерухомого майна), враховуючи ймовірність затримання окремих стандартних процедур в зв'язку із надзвичайною  ситуацією, що склалася в країні;

- для боржників галузі "будівництво", враховуючи, що галузь страждає від економічної невизначеності більше, ніж інші, збільшення ризиків внаслідок війни слід відобразити шляхом віднесення кредитної заборгованості за цією галуззю до Стадії 2 при наявності за активом прострочення боргу понад 15 днів;

- при відсутності  зворотнього зв'язку з клієнтом (з причин, пов'язаних з бойовими діями на території країни) та за умови наявності об'єктивних причин вважати, що існує ризик несплати заборгованості/втрати заставного майна, приймаються додаткові критерії пониження (значного збільшення кредитного ризику) до Стадії 2 при наявності  за активом  простроченої  понад 15 днів заборгованості.

Вказані коригування відображають значну невизначеність, зумовлену військовими діями на території України. Товариство вважає ці корегування на даний час доцільними та має впевненість, що вони охоплюють будь-які потенційні нелінійні фактори та асиметричності в рамках різних портфелів Товариства.

для операцій щодо розміщення коштів на депозитних рахунках у банках: погіршення інвестиційного рівня кредитного рейтингу банку-боржника за національною шкалою до спекулятивного; значне зниження внутрішнього кредитного рейтингу, визначеного відповідно до внутрішньої методики; на дату визначення розміру кредитного ризику спостерігається виникнення/ збільшення фактів невиконання будь-якого нормативу (крім банків, у яких держава в особі КМУ або уповноважених ним органів прямо та/або опосередковано є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу); спостерігається наявність/зростання збитків, у порівнянні з датою первісного визнання; наявність на звітну дату або протягом звітного кварталу прострочення погашення боргу (процентів та/або основного боргу) більш, ніж 30 днів; по фінансовим активам, які були модифіковані з припиненням визнання, існує статистична інформація за останній квартал (до модифікації) щодо наявності випадків непогашення боргу більш, ніж 30 днів; звіт суб'єкта аудиторської діяльності містить негативну думку / відмову від висловлення думки або звіту взагалі немає (крім банку зі строком діяльності менше ніж один рік); значне зростання кредитного ризику за іншими фінансовими інструментами того самого банку-боржника. У разі наявності за активом хоча б одного з вище перелічених факторів, вважається, що кредитний ризик за таким активом збільшився.

Товариство визначає дефолт як стан у відносинах між кредитором і боржником, який свідчить про високий ризик припинення виконання боржником своїх зобов’язань за договором, що характеризується ознаками зменшення корисності, визначеними у внутрішніх документах Товариства.

Товариство здійснює індивідуальну оцінку очікуваних кредитних збитків за всіма кредитними операціями та операціями з розміщення коштів на депозитах у банках, адже вважає, що індивідуальна оцінка дасть можливість більш точно визначити розмір очікуваних кредитних збитків.

Зменшення корисності (знецінення) - втрата економічної вигоди, що спричинена однією або кількома збитковими подіями, які відбулися після первісного визнання фінансового активу і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за таким фінансовим активом, тобто, втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Підтвердженням, що свідчить про зменшення корисності (дефолт) боржника, є спостережні дані про такі події:

 для кредитних операцій (кредитів та операцій фінансового лізингу):

значні фінансові труднощі боржника/контрагента (відсутність (або припинення) виробничої діяльності, відсутність фінансової звітності, звільнення з роботи, значне зменшення доходів до межі, що не дозволяє обслуговувати кредитний борг, тощо); порушення умов договору на кшталт дефолту або прострочення платежів відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших боржників) з економічних або договірних причин, у зв'язку з фінансовими труднощами боржника/контрагента, можливість надання яких Товариство не розглядало б за інших умов; зростання ймовірності оголошення боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство або фінансова реорганізація;

зникнення активного ринку для фінансового активу  внаслідок фінансових труднощів; придбання або випуск фінансового активу з великою знижкою, що відображає зазнані кредитні збитки.

для операцій щодо розміщення коштів на депозитних рахунках у банках:

значні фінансові труднощі банку-боржника, в т.ч. відсутність (або припинення) діяльності; зростання ймовірності оголошення банком-боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство, тощо;  хоча б один із зовнішніх рейтингів банку-боржника згідно з національною рейтинговою шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або іншим провідним світовим рейтинговим агентством (компанією) (Moody's Investors Service та Fitch IBCA), понижено до рівня "дефолту"; надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших контрагентів) з економічних або договірних умов, пов'язаних з фінансовими труднощами боржника, можливість надання яких Товариство не розглядало б за інших умов; порушення умов договору, на кшталт дефолту чи прострочення відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; зникнення активного ринку для фінансового інструменту внаслідок фінансових труднощів; створення фінансового активу з великою знижкою, що відображає зазнані кредитні збитки. Товариство ураховує загальний ефект декількох подій, якщо неможливо ідентифікувати одну окрему подію, що спричинила зменшення корисності фінансового активу.

Ідентифікація єдиної конкретної події може виявитись неможливою, але сукупний вплив кількох подій може призвести до кредитного знецінення фінансових активів. Товариство ураховує загальний ефект декількох подій, якщо неможливо ідентифікувати одну окрему подію, що спричинила зменшення корисності фінансового активу.

Товариство списує за рахунок резервів заборгованість за кредитними операціями після застосування всіх можливих засобів погашення, якщо існує впевненість про її неповернення боржником та відповідністю такого активу ознакам безнадійності, наведеним у Податковому кодексі України та інших нормативно-правових актах України. Відшкодування (списання) за рахунок резерву безнадійної заборгованості не є підставою для припинення вимог Товариства до боржника. Товариство продовжує роботу щодо відшкодування списаної за рахунок резерву безнадійної заборгованості всіма способами, які дозволяє законодавство України. Порядок розгляду питання щодо списання безнадійної заборгованості зазначено у внутрішніх документах Товариства.

У разі модифікації за активом грошових потоків, передбачених договором, Товариство розрізняє: модифікацію, яка призводить до припинення визнання фінансового активу і виникнення нового, і модифікацію, яка не призводить до припинення визнання фінансового активу. Ознаки таких модифікацій визначені у внутрішніх документах Товариства щодо кредитування. Якщо модифікація грошових потоків не призводить до припинення визнання фінансового активу, то оцінка визначення значного підвищення кредитного ризику здійснюється шляхом порівняння оцінки ризику настання дефолту станом на звітну дату на основі змінених договірних умов та оцінки ризику настання дефолту під час первісного визнання на основі первісних незмінених договірних умов. Якщо модифікація призводить до виникнення нового фінансового активу, дата такої модифікації є датою первісного визнання нового фінансового активу, для якого Товариство має визначити очікувані кредитні збитки. При цьому, якщо існує статистична інформація по модифікованим активам з припиненням визнання щодо наявності випадків непогашення боргу більш, ніж 30 днів в звітному кварталі до дати модифікації, Товариство вважає, що кредитний ризик за таким активом на кінець звітного періоду зріс.

Товариство має визнавати резерв під очікувані кредитні збитки за:

1)  фінансовим активом, що оцінюється за амортизованою собівартістю;

2)  фінансовим активом, що оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через інший сукупний дохід;

3)  безвідкличними невикористаними зобов'язання з кредитування.

                  МСФЗ 9 щодо формування резерву під очікувані збитки за активними операціями вимагає значного розширення діапазону інформації для оцінки кредитних ризиків: використання релевантної інформації про минулі події, історичної інформації про фактичні кредитні збитки за аналогічними фінансовими інструментами, поточні показники та прогнозні дані щодо умов економічного функціонування і можливості дебітора вчасно сплачувати грошові кошти відповідно договору. Товариство повинно у звітному періоді формувати резерви для покриття очікуваних збитків від зменшення корисності активу в майбутньому. Тобто, майбутній кредитний ризик оцінюється в кожному періоді на основі наявної в поточному періоді інформації. Очікувані кредитні збитки Товариство повинне визнавати у складі прибутку або збитку стосовно всіх фінансових активів - навіть тих, що були щойно створені або придбані.  

Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. В залежності від ступеню погіршення кредитного ризику станом на звітну дату визначається, до якої стадії належить фінансовий актив. Також, при первісному визнанні фінансового активу Товариство повинне визначити, чи є він первісно-знеціненим (POCІ-актив).  Фінансовий актив вважається POCІ-активом, якщо має місце одна або кілька подій, зазначених у внутрішніх порядках Товариства, які чинять негативний вплив на розрахункові майбутні грошові потоки за таким фінансовим активом.

Кожна стадія зменшення корисності фінансового активу відповідає наступним критеріям:

  - очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (Стадія 1). Застосовується з моменту первісного визнання та за умови відсутності значного погіршення кредитної якості (значного збільшення кредитного ризику), відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату;

-  очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу (Стадія 2). Застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання та відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату;

- Стадія 3 - кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу, застосовується у разі наявності ознак дефолту за активом на звітну дату.  

Кредитні збитки  визнаються через резерв під очікувані збитки в сумі, що дорівнює: 12-місячним очікуваним кредитним збиткам, або очікуваним кредитним збиткам за весь термін дії фінансового активу. Зазвичай, появі об'єктивних підтверджень зменшення корисності або настання випадку невиконання зобов'язань передує значне зростання кредитного ризику по даному фінансовому активу.  

Товариство застосовує загальний підхід до оцінки зменшення корисності фінансових інструментів. Очікувані кредитні збитки (резерв під очікувані кредитні збитки для 1-ої та 2-ої стадій зменшення корисності) являють собою різницю між всіма передбаченими договором грошовими потоками, які мають належати Товариству відповідно до договору,  та всіма потоками, які Товариство очікує отримати (тобто дефіцит грошових коштів), дисконтованими за первісною ефективною ставкою відсотка. Оцінюючи грошові потоки, Товариство враховує грошові потоки шляхом урахування всіх умов договору протягом очікуваного терміну даного фінансового інструмента; грошові потоки від продажу утримуваного забезпечення та інших механізмів підвищення якості активу, які є невід'ємною частиною договірних умов. Оцінка очікуваних сум грошових коштів за забезпеченим заставою фінансовим активом відображає величину та строковість грошових потоків, очікуваних від звернення стягнення на заставу, за вирахуванням витрат на одержання та реалізацію застави, незалежно від того чи є таке звернення стягнення ймовірним. Коефіцієнти ліквідності забезпечення встановлюються на підставі сформованого Судження керівництва Товариства щодо обсягів витрат на реалізацію забезпечення. Таке судження ґрунтується на дослідженні власного досвіду щодо прийнятого забезпечення. Майбутній грошовий потік та кількість періодів визначається за допомогою побудови графіку погашення фінансового активу. Майбутні грошові потоки складаються із суми очікуваних платежів за основним боргом та процентами згідно з договором, суми прострочених платежів (основного боргу та процентів), суми коштів від реалізації застави з урахуванням часу, необхідного для реалізації застави, та інших грошових потоків за активом.

Очікуваний кредитний збиток визначається як зважена на ймовірність частина грошових потоків, що не будуть погашені внаслідок дефолту боржника. Максимальний період, за який оцінюються очікувані кредитні збитки, являє собою максимальний договірний строк, протягом якого актив схильний до ризику. При розрахунку резерву Товариство керується судженням керівництва Товариства - задокументованим, обґрунтованим рішенням управлінського персоналу щодо компонентів оцінки кредитного ризику для  визначення збитків від зменшення їх корисності. Товариство аналізує методи і припущення, що  використовуються для оцінки очікуваних кредитних збитків, на регулярній основі, щоб зменшити розбіжність між розрахунковою і реальною величиною кредитних збитків.

Частина очікуваних кредитних втрат (протягом 12-місячного періоду) визнається по відношенню до всіх фінансових активів з моменту їх первісного визнання. Тобто, очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців є частиною очікуваних кредитних збитків, які будуть мати місце, якщо дефолт настане протягом 12 місяців після звітної дати (або протягом більш короткого періоду, якщо очікуваний термін фінансового інструменту становить менше 12 місяців), зважених з урахуванням ймовірності настання такого дефолту (Стадія 1). При цьому, під час розрахунку резерву, сума платежів основної заборгованості, що перевищує річний термін, включається до погашення (разом з процентами за останній (дванадцятий) місяць в перший день місяця, що слідує після 12-місячного періоду. Якщо в подальшому немає ознак збільшення кредитного ризику, то облік фінансового активу продовжується за правилами Стадії 1. Якщо кредитний ризик істотно збільшився, а потім, в наступному звітному періоді знову знизився (тобто, якщо на звітну дату кредитний ризик не підвищився істотно в порівнянні з датою первісного визнання), то резерв під можливі збитки знову оцінюється виходячи з 12-місячних очікуваних кредитних збитків. Це правило не застосовується до придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів, які оцінюються за весь строк дії. В наступні звітні періоди, якщо має місце суттєве збільшення кредитного ризику за фінансовим активом (з моменту його первісного визнання/придбання), втрати будуть оцінюватися і визнаватися по всьому періоду обігу фінансових інструментів.

Після первісного визнання в наступні звітні періоди, якщо має місце суттєве збільшення кредитного ризику фінансового активу (в порівнянні з датою його початкового визнання/придбання), відповідно до внутрішніх документів Товариства, втрати будуть оцінюватися і визнаватися по всьому періоду дії фінансового інструменту (Стадія 2). Ознаки збільшення кредитного ризику викладені вище у цій Примітці в розділі «Інформація про спосіб визначення суб'єктом господарювання, чи збільшився суттєво кредитний ризик фінансових інструментів після їх первісного визнання». Відновлення до 1-ої стадії зменшення корисності з 2-ої або 3-ої (крім POCI-активів) можливе лише за умови відсутності за фінансовим інструментом на звітну дату подій, що відповідають збільшенню кредитного ризику. Відновлення до 2-ої стадії зменшення корисності з 3-ої (крім POCI-активів) можливе лише за умови відсутності за фінансовим інструментом на звітну дату подій знецінення (дефолту).

Фінансовий актив буде вважатися кредитно-знеціненим, якщо він відповідає ознакам зменшення корисності (знецінення), визначених у внутрішніх документах Товариства та які описані вище у цій Примітці в розділі «Інформація про спосіб визначення суб'єктом господарювання тих фінансових активів, кредитна корисність яких зменшилася». Зменшення корисності (знецінення) фінансового активу, тобто перехід до Стадії 3, відбудеться при втраті економічної вигоди, що спричинена однією або кількома збитковими подіями, вказаними вище, які відбулися після первісного визнання фінансового інструменту і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за таким фінансовим активом, тобто, втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування. У випадку наявності у контрагента за окремим фінансовим активом об’єктивних ознак зменшення корисності (що відповідають Стадії 3), всі фінансові активи такого контрагента вважаються знеціненими та переходять до 3-ої стадії зменшення корисності. Фінансовий інструмент перестає вважатись дефолтним (тобто є відновленим), якщо він більше не відповідає жодному критерію визнання дефолту на наступну звітну дату. Перехід фінансового активу з 3-ої стадії зменшення корисності за придбаними чи створеними кредитно-знеціненими фінансовими активами (POCI-активами) до 2-ої або 1-ої стадій є неможливим.

В якості відправної точки для коригувань, з метою оцінки очікуваних кредитних збитків Товариством використовуються власні дані минулих періодів, отримані на основі обґрунтованої і прийнятної інформації щодо попередньої діяльності за фінансовими активами, поведінки клієнтів в минулому, існуючі дані, що вказують на негативні зміни у платоспроможності позичальників. Метод такого дослідження  полягає в поширенні висновків, отриманих зі спостережень за однією частиною явища на іншу його частину, тобто, вивченні сформованих у минулому і сьогоденних стійких тенденцій економічного розвитку і перенесенні їх на майбутнє. Такий прогноз визначає очікувані варіанти економічного розвитку, виходячи з гіпотези, що основні фактори і тенденції минулого періоду збережуться на період прогнозу, або що можна обґрунтувати і врахувати напрямок їхніх змін у розглянутій перспективі. Використовуючи наявну інформацію про періодичність прострочення боргу, можна зробити прогноз її обсягів для різних строків через будь-який час в майбутньому. Фактично таке моделювання визначає очікувані потоки платежів, за якими можна розрахувати приведену вартість цих потоків в майбутньому на горизонт 12 місяців або на весь строк дії фінансового активу.  Товариство використовує оцінки та припущення, які ґрунтуються на попередньому досвіді збитків (втрат) для активів із характеристиками кредитного ризику та об'єктивними ознаками зменшення корисності, схожими з певним портфелем. Товариство під час дослідження розглядає діапазон можливих сценаріїв повернення боргу (вірогідність того, що кредитні збитки будуть понесені, є високою або низькою) та бере до уваги кожен з них, навіть якщо ймовірність реалізації окремого сценарію з такого діапазону мала. Вірогідність настання сценаріїв ґрунтується на результатах дослідження змін якості портфеля кредитних операцій та застосовується в залежності від стадії зменшення корисності активів. На підставі  результатів проведеного дослідження, а також з урахуванням фактичної фінансової та економічної інформації, приймається Судження  керівництва: здійснюється погодження та коригування отриманих результатів (коефіцієнтів дефолту), адже застосовувана на практиці статистика ймовірності дефолту повинна в обов'язковому порядку корелювати з поточними економічними умовами, що безпосередньо впливають на фінансовий інструмент, тому минулий досвід щодо збитків обов'язково коригується на основі даних сьогодення, щоб урахувати вплив поточних умов, яких не було у тому періоді, на якому базується минулий досвід збитків, та щоб виключити вплив умов минулого періоду, яких тепер немає.

Базові значення коефіцієнтів ймовірності дефолту для фінансових активів 2-ої стадії зменшення корисності збільшуються на кумулятивну ймовірність дефолту, яка передбачає, що ймовірність дефолту збільшується кожен наступний рік із певною динамікою; затверджуються остаточні значення  коефіцієнтів ймовірності дефолту, які необхідно  використовувати при розрахунку резерву під очікувані збитки для підтримання сум резервів на покриття збитків від знецінення активів на рівні, який, на думку керівництва, буде достатнім для покриття втрат, що можуть виникнути.

Товариство аналізує методи і припущення, що  використовуються для оцінки очікуваних кредитних збитків, на регулярній основі, щоб зменшити розбіжність між розрахунковою і реальною величиною кредитних збитків.

Відповідно до вимог внутрішніх документів, проведення дослідження історичної інформації кредитних операцій з  використанням статистичних методик здійснюється не рідше, ніж один раз на рік, з метою актуалізації даних, на підставі комплексного та об'єктивного аналізу всієї наявної інформації, що впливає на визначення розміру коефіцієнта ймовірності дефолту. В умовах невизначеності, що виникли внаслідок збройної агресії проти України, коригування щорічних результатів моделювання, що базуються на експертних оцінках, додатково здійснюється у випадках, якщо модифікації з припиненням визнання, проведені із запровадженням тимчасових підтримуючих заходів, є суттєвими, тобто перевищують 10% кредитного портфелю Товариства. Також, на підставі власного досвіду Товариства щодо обсягів витрат на реалізацію застави, по кредитним операціям щорічно приймається Судження керівництва по визначенню компонента кредитного ризику -  рівня збитків унаслідок дефолту (LGD).

В звітному періоді було оновлено Порядки формування резервів під очікувані збитки за кредитними операціями та внесені зміни щодо переліку макроекономічних чинників, що характеризують стан національної економіки, для врахування їх впливу на підприємства різних галузей економіки, кредитування яких здійснює Товариство. В попередньому звітному періоді були внесені зміни щодо визначення критеріїв збільшення кредитного ризику за активами юридичних осіб-боржників та банків-боржників.

Розкриття інформації про узгодження змін у резерві під збитки та пояснення змін валової балансової вартості для фінансових інструментів Товариство має визнавати резерв під очікувані кредитні збитки за: 1) фінансовим активом, що оцінюється за амортизованою собівартістю; 2) фінансовим активом, який оцінюється за справедливою вартістю з визнанням переоцінки через інший сукупний дохід; 3) безвідкличними невикористаними зобов’язання з кредитування. Товариство здійснює оцінку кредитного ризику та визначає збиток від зменшення корисності фінансових активів у відповідності до МСФЗ 9 «Фінансові інструменти». Вимоги вказаного стандарту щодо формування резерву під очікувані збитки передбачають значне розширення діапазону інформації для оцінки кредитних ризиків: використання релевантної інформації про минулі події, історичної інформації про фактичні кредитні збитки за аналогічними фінансовими інструментами, про поточні показники та прогнозні дані щодо умов економічного функціонування, можливості клієнта вчасно сплачувати грошові кошти відповідно договору. Товариство повинно у звітному періоді формувати резерви для покриття очікуваних збитків від зменшення корисності активу в майбутньому. Станом на кожну звітну дату Товариство оцінює, чи зазнав кредитний ризик за фінансовим інструментом значного зростання з моменту первісного визнання. Для виконання такої оцінки порівнюється ризик настання дефолту (невиконання зобов'язань) за фінансовим інструментом станом на звітну дату з ризиком настання дефолту за фінансовим інструментом станом на дату первісного визнання, при цьому враховується обґрунтовано необхідна та підтверджувана інформація, що вказує на значне зростання кредитного ризику з моменту первісного визнання. Розмір очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитної якості на звітну дату. Оцінка збільшення кредитного ризику за кредитними операціями враховує наступні фактори: значне зниження внутрішнього кредитного рейтингу, визначеного відповідно внутрішніх методик Товариства; погіршення зовнішнього кредитного рейтингу; наявність чистого збитку/зростання збитків; проведення реструктуризації кредитної заборгованості в звітному кварталі; унесення змін до умов договору в звітному кварталі передбачає: прощення частини боргу та/або капіталізацію або заміну на інший актив прострочених відсотків більш ніж 90 календарних днів поспіль; наявність на звітну дату прострочення погашення боргу більше ніж 30 днів, або протягом звітного кварталу були випадки прострочення боргу більш ніж 30 днів; значне зростання кредитного ризику за іншими фінансовими інструментами того самого боржника; на звітну дату застава (в повному обсязі) не укладена, стала неприйнятною, або всі договори застави за кредитом було припинено без укладання нових; об’єкт лізингу став повністю неприйнятним; існує статистична інформація по модифікованим активам з припиненням визнання щодо наявності випадків непогашення боргу більш ніж 30 днів в звітному кварталі до дати модифікації; для боржника-юридичної особи не виконуються окремі фінансові показники, визначені внутрішніми порядками; розташування в повному обсязі або значної частини бізнесу боржника на територіях, зазначених у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, щодо яких не визначена дата припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій/завершення тимчасової окупації, що призвело до значних труднощів або неспроможності боржника здійснювати основну діяльність; тощо. Крім того, при визначенні зростання кредитного ризику враховуються окремі макроекономічні чинники, отримані на підставі узагальненої інформації Державної служби статистики України, Державного центру зайнятості, та інших офіційних джерел. Для мінімізації негативного впливу наслідків російської військової агресії на діяльність Товариства, можливого ступеню тяжкості дії економічних потрясінь, підвищеного кредитного ризику в певних сферах економіки, та в зв’язку з необхідністю врахування таких наслідків в цілому, Правлінням Товариства було виражене судження, як додатковий фактор пониження ризикових параметрів (для корегування впливу негативних сценаріїв на величину ймовірних збитків за активними операціями), а саме: - здійснювати обережне кредитування клієнтів в прикордонних регіонах країни (надання кредитів виключно при наявності достатньої ліквідної застави, що розміщена не в прикордонних регіонах країни); - якщо географічне розташування боржника/бізнесу боржника знаходиться на територіях, зазначених у Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, щодо яких не визначена дата припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій/завершення тимчасової окупації, - приймаються додаткові критерії пониження (значного збільшення кредитного ризику) до Стадії 2. В такому випадку для кредитів, забезпечених заставою, приймати LGD=1 за наявності простроченої понад 30 днів заборгованості; - залишити збільшені строки реалізації застави (рухомого та нерухомого майна), враховуючи ймовірність затримання окремих стандартних процедур в зв’язку із надзвичайною ситуацією, що склалася в країні; - для боржників галузі «будівництво», враховуючи, що галузь страждає від економічної невизначеності більше, ніж інші, збільшення ризиків внаслідок війни слід відобразити шляхом віднесення кредитної заборгованості за цією галуззю до Стадії 2 при наявності за активом прострочення боргу понад 15 днів; - при відсутності зворотнього зв’язку з клієнтом (з причин, пов’язаних з бойовими діями на території країни) та за умови наявності об’єктивних причин вважати, що існує ризик несплати заборгованості/втрати заставного майна, приймаються додаткові критерії пониження (значного збільшення кредитного ризику) до Стадії 2 при наявності за активом простроченої понад 15 днів заборгованості. Вказані коригування відображають значну невизначеність, зумовлену військовими діями на території України. Товариство вважає ці корегування на даний час доцільними та має впевненість, що вони охоплюють будь-які потенційні нелінійні фактори та асиметричності в рамках різних портфелів Товариства. Оцінка збільшення кредитного ризику за коштами, розміщеними на депозитних рахунках в банках, враховує наступні фактори: погіршення інвестиційного рівня кредитного рейтингу банку-боржника за національною шкалою до спекулятивного; на дату визначення розміру кредитного ризику спостерігається виникнення/ збільшення фактів невиконання будь-якого нормативу (крім банків, у яких держава в особі КМУ або уповноважених ним органів прямо та/або опосередковано є власником 51 і більше відсотків статутного капіталу) та/або спостерігається наявність/зростання збитків, у порівнянні з датою первісного визнання; наявність на звітну дату або протягом звітного кварталу прострочення погашення боргу (процентів та/або основного боргу) більш, ніж 30 днів; по фінансовим активам, які були модифіковані з припиненням визнання, існує статистична інформація за останній квартал (до модифікації) щодо наявності випадків непогашення боргу більш, ніж 30 днів; значне зростання кредитного ризику за іншими фінансовими інструментами того самого банку-боржника. У разі наявності за активом хоча б одного з вище перелічених факторів, вважається, що кредитний ризик за таким активом збільшився у порівнянні з датою первісного визнання. Розмір очікуваних кредитних збитків залежить від ступеню погіршення кредитної якості після первісного визнання. Товариством визначено три стадії зменшення корисності фінансового інструменту: - очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців (Стадія 1). Застосовується з моменту первісного визнання та за умови відсутності значного погіршення кредитної якості (значного збільшення кредитного ризику), відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату; - очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового активу (Стадія 2). Застосовується у разі значного збільшення кредитного ризику з моменту первісного визнання та відсутності події знецінення (дефолту) на звітну дату; - очікувані кредитні збитки протягом всього строку дії фінансового інструменту (Стадія 3). Застосовується у разі наявності ознак дефолту за активом на звітну дату. Кредитні збитки мають визнаватися через резерв під збитки в сумі, що дорівнює: 12-місячним очікуваним кредитним збиткам, або очікуваним кредитним збиткам за весь термін дії фінансового інструмента. Частина очікуваних кредитних втрат (протягом 12-місячного періоду) визнається по відношенню до всіх фінансових активів з моменту їх первісного визнання. Тобто, очікувані кредитні збитки протягом 12 місяців є частиною очікуваних кредитних збитків, які будуть мати місце, якщо дефолт настане протягом 12 місяців після звітної дати (або протягом більш короткого періоду, якщо очікуваний термін фінансового інструменту становить менше 12 місяців), зважених з урахуванням ймовірності настання такого дефолту (Стадія 1). Визнання очікуваних кредитних збитків за весь строк дії проводиться на основі значного зростання ймовірності або ризику настання дефолту з моменту первісного визнання. В наступні звітні періоди, якщо має місце суттєве збільшення кредитного ризику фінансового активу (з моменту його початкового визнання/придбання), втрати будуть оцінюватися і визнаватися по всьому періоду обігу фінансового інструменту (Стадія 2). Якщо в подальшому немає ознак збільшення кредитного ризику, то облік фінансового активу продовжується за правилами Стадії 1. Якщо кредитний ризик істотно збільшився, а потім, в наступному звітному періоді знову знизився (тобто, якщо на звітну дату кредитний ризик не підвищився істотно в порівнянні з датою первісного визнання), то резерв під можливі збитки знову оцінюється виходячи з 12-місячних очікуваних кредитних збитків. Це правило не застосовується до придбаних або створених кредитно-знецінених фінансових активів. Зазвичай, появі об’єктивних підтверджень зменшення корисності фінансового активу або настання випадку невиконання зобов’язань передує значне зростання кредитного ризику по даному фінансовому інструменту. Зменшення корисності (знецінення) фінансового активу, тобто перехід до Стадії 3, відбудеться при втраті економічної вигоди, що спричинена однією або кількома збитковими подіями, визначеними у внутрішніх документах Товариства, які відбулися після первісного визнання фінансового інструменту і мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за таким фінансовим інструментом, тобто, відбудеться втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування. За такими активами (Стадія 3) на звітну дату Товариство визнає зміни очікуваних кредитних збитків протягом усього строку дії договору. Підтвердженням зменшення корисності за кредитними операціями є спостережні дані про такі події: - значні фінансові труднощі боржника/контрагента (відсутність (або припинення) виробничої діяльності, відсутність фінансової звітності, звільнення з роботи, значне зменшення доходів до межі, що не дозволяє обслуговувати кредитний борг, тощо); - порушення умов договору на кшталт дефолту або прострочення платежів відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; - надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших боржників) з економічних або договірних причин, у зв’язку з фінансовими труднощами боржника/контрагента, можливість надання яких Товариство не розглядало б за інших умов; - зростання ймовірності оголошення боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство або фінансова реорганізація; - зникнення активного ринку для фінансового активу внаслідок фінансових труднощів; - придбання або випуск фінансового активу з великою знижкою, що відображає зазнані кредитні збитки. Основними подіями, що свідчать про зменшення корисності (дефолт) банку-боржника, є: - значні фінансові труднощі банку-боржника, в т.ч. відсутність (або припинення) діяльності; - зростання ймовірності оголошення боржником банкрутства або іншої фінансової реорганізації, банкрутство або фінансова реорганізація; - хоча б один із зовнішніх рейтингів банку-боржника згідно з національною рейтинговою шкалою, підтверджений агентством (компанією) Standard&Poor's або іншим провідним світовим рейтинговим агентством (компанією) (Moody's Investors Service та Fitch IBCA), понижено до рівня "дефолту"; - надання уступки/пільгових умов (відмінних від умов інших боржників) з економічних або договірних причин, у зв’язку з фінансовими труднощами банку-боржника, можливість надання яких Товариство не розглядало б за інших умов; - порушення умов договору на кшталт дефолту або прострочення платежів відсотків або основної суми більш ніж 90 днів; - зникнення активного ринку для фінансового інструменту внаслідок фінансових труднощів; - створення фінансового активу з великою знижкою, що відображає зазнані кредитні збитки. Товариство ураховує загальний ефект декількох подій, якщо неможливо ідентифікувати одну окрему подію, що спричинила зменшення корисності фінансового активу. Очікувані кредитні збитки являють собою різницю між всіма передбаченими договором грошовими потоками, які мають належати Товариству відповідно до договору, та всіма потоками, які Товариство очікує отримати (тобто дефіцит грошових коштів), дисконтованими за первісною ефективною ставкою відсотка (або ефективною ставкою відсотка, скоригованою з урахуванням кредитного ризику, для фінансових інструментів, знецінених в момент придбання або надання, модифікованих з припиненням визнання). Оцінюючи грошові потоки, Товариство враховує всі договірні умови протягом очікуваного терміну даного фінансового інструмента; грошові потоки від продажу утримуваного забезпечення/від реалізації предмету лізингу та інших механізмів підвищення якості активної операції. Оцінка очікуваних сум грошових коштів за забезпеченим заставою фінансовим інструментом відображає величину та строковість грошових потоків, очікуваних від звернення стягнення на заставу/предмет лізингу, за вирахуванням витрат на одержання та реалізацію застави/предмету лізингу, незалежно від того чи є таке звернення стягнення ймовірним. Коефіцієнти ліквідності забезпечення встановлюються на підставі сформованого Судження керівництва Товариства щодо обсягів витрат на реалізацію забезпечення. Таке судження ґрунтується на дослідженні власного досвіду щодо забезпечення кредитних зобов’язань. Майбутні грошові потоки та кількість періодів визначається за допомогою побудови графіку погашення фінансового інструменту. Такі потоки складаються із сум очікуваних платежів за основним боргом та процентами\винагородою згідно з договором, сум прострочених платежів, суми коштів від реалізації забезпечення (незалежно від імовірності звернення стягнення) з урахуванням часу, необхідного для реалізації забезпечення, та інших грошових потоків за фінансовим активом. При розрахунку резерву Товариство керується Судженням керівництва Товариства – задокументованим, обґрунтованим рішенням управлінського персоналу щодо компонентів оцінки кредитного ризику (коефіцієнтів ймовірності дефолту) для визначення збитків від зменшення їх корисності. Таке рішення базується на результатах аналізу власних внутрішніх даних - статистичних відомостей за фінансовими інструментами у визначені періоди. Товариство аналізує зміни майбутніх грошових потоків, базуючись на результатах попередньої діяльності, поведінки клієнтів в минулому, існуючих даних, що вказують на негативні зміни у платоспроможності боржників. Тобто, використовує оцінки та припущення, які ґрунтуються на попередньому досвіді збитків (втрат) для активів із характеристиками кредитного ризику та об’єктивними ознаками зменшення корисності, схожими з певним портфелем. Товариство під час дослідження розглядає діапазон можливих сценаріїв повернення боргу (вірогідність того, що кредитні збитки будуть понесені, є високою або низькою) та бере до уваги кожен з них, навіть якщо ймовірність реалізації окремого сценарію з такого діапазону мала. Вірогідність настання сценаріїв ґрунтується на результатах дослідження змін якості портфеля кредитних операцій та застосовується з урахуванням стадії зменшення корисності активів. Метод такого дослідження полягає в поширенні висновків, отриманих зі спостережень за однією частиною явища, та перенесенні їх на іншу його частину, тобто, вивченні сформованих у минулому і сьогоденні стійких тенденцій економічного розвитку і використанні їх на майбутнє. На підставі результатів проведеного дослідження, а також з урахуванням фактичної та прогнозної фінансової та економічної інформації, приймається Судження керівництва: здійснюється погодження та коригування отриманих за результатами аналізу даних, адже застосовувана на практиці статистика ймовірності дефолту повинна в обов'язковому порядку корелювати з поточними економічними умовами, що безпосередньо впливають на фінансовий інструмент, щоб урахувати вплив поточних умов, яких не було у тому періоді, на якому базується минулий досвід збитків, та щоб виключити вплив умов минулого періоду, яких тепер немає; затверджуються остаточні значення коефіцієнтів ймовірності дефолту, які необхідно використовувати при розрахунку резерву для підтримання сум резервів на покриття збитків на рівні, який, на думку керівництва, буде достатнім для покриття втрат, що можуть виникнути в процесі діяльності. Товариство аналізує методи і припущення, що використовуються для оцінки очікуваних кредитних збитків, на регулярній основі, щоб зменшити розбіжність між розрахунковою і реальною величиною кредитних збитків. Відповідно до вимог внутрішніх документів, проведення дослідження історичної інформації кредитних операцій з використанням статистичних методик здійснюється не рідше, ніж один раз на рік, з метою актуалізації даних, на підставі комплексного та об’єктивного аналізу всієї наявної інформації, що впливає на визначення розміру коефіцієнта ймовірності дефолту. За результатами проведеного аналізу висловлюється Судження керівництва щодо значень коефіцієнтів ймовірності дефолту (PD) за різними видами фінансових інструментів. Додатково коригування щорічних результатів моделювання, які базуються на експертних оцінках, здійснюється у випадках, коли модифікації з припиненням визнання, проведені із запровадженням тимчасових підтримуючих заходів (в умовах невизначеності, що виникли внаслідок воєнної агресії РФ проти України), є суттєвими, тобто перевищують 10% кредитного портфелю Товариства. Також, на підставі власного досвіду Товариства щодо обсягів витрат на реалізацію застави, щорічно висловлюється Судження керівництва по визначенню компонента кредитного ризику - коефіцієнта (LGD), що відображає рівень збитків унаслідок дефолту боржника та залежить від прийнятного забезпечення за фінансовим інструментом. Станом на кожну звітну дату Товариство узагальнює результати оцінки фінансового стану боржників по фінансових активах, визначає збільшення/зменшення кредитного ризику за ними та розраховує резерв під очікувані збитки за фінансовими активами у відповідності до міжнародних стандартів фінансової звітності. Зміни залишку резерву під очікувані збитки визнаються у складі прибутків або збитків, як доходи або витрати від зменшення корисності. Резерв під збитки від зменшення корисності фінансових активів розраховується як очікувана величина збитку, помножена на ймовірність цього збитку. Розрахункова вартість очікуваних кредитних збитків відображає об’єктивну, зважену за ступенем ймовірності величину, яка визначається шляхом оцінки ряду можливих результатів. Тобто, очікуваний кредитний збиток визначається як зважена на ймовірність частина грошових потоків, що не будуть погашені внаслідок дефолту боржника. Максимальний період, за який оцінюються очікувані кредитні збитки, являє собою максимальний договірний строк, протягом якого актив схильний до ризику. Реальний кредитний збиток (Стадія 3) має місце, якщо відбулися негативні події, визначені внутрішніми документами Товариства, що впливають на майбутні грошові потоки (їх недоотримання), тобто, фінансовий актив є в дійсності знеціненим. Періодом для прогнозу таких майбутніх потоків є весь термін дії фінансового інструменту. За 2025 року валова балансова вартість кредитів юридичних осіб збільшилась на 15,06%, фізичних осіб (в т.ч. підприємців) зменшилась на 14,06%. В цілому з початку року кредитний портфель за звітний період збільшився на 13,55%, що в основному зумовлено видачею нових кредитів/траншів юридичним особам. Для покриття можливих збитків від ризикових активів Товариство на постійній основі оцінює ймовірність настання збиткових подій на кожну звітну дату та здійснює формування резерву під очікувані збитки відповідно до оціненої ймовірності дефолту за кожним видом активних операцій, який на звітну дату складає: - за кредитами юридичних і фізичних осіб – 33,73% від портфелю кредитних операцій; - за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банку – 0,03% портфелю кредитних операцій; - за операціями фінансового лізингу – 0,0002% від портфелю кредитних операцій. Резерв за кредитними операціями збільшився на звітну дату, в порівнянні з початком звітного періоду, за рахунок: збільшення обсягів кредитного портфелю, незадовільного обслуговування боргу окремими позичальниками; негативних змін у фінансовому стані боржників (воєнні дії та їх наслідки залишаються домінуючим чинником, що впливає на спроможність підприємств повністю відновитися та нарощувати обсяги виробництва), певними труднощами з перевіркою наявності та стану збереження майна, наданого в забезпечення за кредитами окремих позичальників, тощо. Резерв за коштами, розміщеними на депозитних рахунках у банках, зменшився в зв’язку зі зменшенням на звітну дату обсягів розміщених коштів. Резерв за лізинговими операціями збільшився за рахунок укладення в звітному періоді договору фінансового лізингу.